Федеральний канцлер Конрад Аденауер під час відвідання казарм в Андернаху. 20 січня 1956 р. Магічна цифра «сім»... Наші воїни вже звикли до поєднання трьох таких цифр – американські гаубиці М777, або ж «три топірці», швидко стали одним з уречевлень гасла «смерть русні!». А ось інша сімка поки лишається недосяжною фата морганою – це расово вірне вундерваффе, сім німецьких панцергаубиць , обіцяних Україні, але й досі не поставлених. Чому??? – волає здоровий ґлузд. – Чому найбагатша країна Європи спромоглась виділити для України (яка, нагадаю, воює за європейські цінності) утричі менше самохідних артустановок ніж горда спадкоємниця вікінгів Норвегія. Не кажучи вже про Польщу... Як історик, відповіді на такі питання я завжди намагаюсь шукати в минулому – і найчастіше там знаходжу. Отже, як країна з багатовіковими мілітарними традиціями докотилась до того, що фізично та політично не може виділити більше семи гармат для армії, яка захищає Європу від азійських орд? Звернімось до історії...
