Про життя, летунство та інші дрібниці

 Черговий місяць війни у викладі Марціна Стрембського. На початку - короткий аналіз бойових дій на Херсонському напрямку і українського наступу на Харківщині. Далі - переказ щоденних зведень нашого і їхнього генштабів. У висновках - констатація зниження активності російської авіації та підвищення ролі безпілотників, заходи з посилення української ППО тощо.

  Перша зафіксована втрата БМП-2М - 13 вересня, Богородичне Донецької обл. Сьогодні в нашій традиційній рубриці – чергова спроба лаптєногих мастеєрових підтягнути свою бойову техніку до більш-менш прийнятного рівня. Мова йде про модернізацію найбільш масової бойової машини піхоти БМП-2 у варіант БМП-2М «Бєрєжок». Власне «Бєрєжок» - це назва бойового модуля, трошки тюнінгованої башти від БМП-2 з посиленим озброєнням: до штатних 30-мм гармати і 7,62-мм кулемета доданий ще 30-мм автоматичний гранатомет, а старий ПТРК «Фагот»/«Конкурс» замінений сучаснішим «Корнетом» (дві двозарядні пускові установки встановлені по боках башти). Крім того, встановлений оновлений оглядово-прицільний комплекс.   Створений «Бєрєжок» був ще на самому початку 2000-х і спочатку не викликав інтересу в військових шишкостану – ті не бачили сенсу модернізувати «застарілі» БМП, очікуючи надходження аналоховнєтних машин нової ґенерації. Натомість велику партію «Бєрєжків» у 2005 р. замовив Алжир – в цій країні моде

Чудова докладна стаття про українські Су-25 з листопадового числа Air Forces Monthly. Бонус - постер на честь полеглих пілотів українських Су-25.  

Стаття з листопадового числа Air Forces Monthly - з переліком "досягнень" російських "асів".  

Дві невеликі вузькопрофільні статті за досвідом нашої війни з 10-11 числа англомовного часопису Armada International (Гонконг) - "Мистецтво контрбатарейної боротьби" і "Розганяючи хвилі" (про тактичний радіозв'язок).  

  Ну що ж, це сталось! Віднині чмобікі з лаптєстану зможуть косплеїти дідиваєвалі не лише з використанням кирзи, сталевих касок і сидорів, але й автентичної арти! На тимчасово окупованій Луганщині «засвітились» 152-мм гаубиці Д-1 зразка 1943 року. Що ж це за система?   Д-1, по суті, - це ерзац воєнного часу, спроба створити дивізійну гаубицю калібру 152 мм . В СРСР до 1941 р. випускалась 152-мм гаубиця М-10. Однак для дивізійної ланки вона була надто важкою – в СРСР бракувало потужних тягачів. Д-1 створили, наклавши ствол М-10 (з доданим дульним гальмом) на посилений лафет від 122-мм гаубиці М-30. Вийшла достатньо легка система, яку цілком міг тягнути ленд-лізівський «Студебеккер». Парадокс, але в стрілецькі дивізії Д-1 так і не потрапила – на час її появи 152-мм гаубиці вже вивели зі штату цих з’єднань. Натомість Д-1 надходили до корпусних артполків та артилерії РВГК.   Виробництво Д-1 тривало до 1949 р. Загалом виготовили понад 2800 таких гаубиць, а пізніше їх копії випускали

  Останнім часом «щільно йдуть» трофейні або знищені м-скальські бронеавтомобілі різних нестандартних типів – на кшталт вже згаданих нами «Ахмата» чи «ВПК-Урала» . А 10 жовтня з’явились фото ще однієї затофеєної машини цього класу – КамАЗ-43269 (він же БПМ-97) «Вистрєл». У конструкції «Вистрєла» простежується багато паралелей з «Ахматом» - обидві машини створені на базі серійних вантажівок, обидві мають капотну компоновку. Але «Вистрєл», менший, двовісний. По суті, це – «реінкарнація» старезного БТР-40, тоді як «Ахмат» - «продовжувач традицій» більшого БТР-152.   «Вистрєл» - машина далеко не нова, на відміну від «Ахмата» і «ВПК-Урал». Проєктування її почалось ще в 1997 р. спільно московським технічним університетом ім. Баумана і заводом КамАЗ. Призначався броньовик для прикордонних військ – такими машинами планувалось замінити неброньовані вантажівки ГАЗ-66. З сучасної точки зору машина дуже примітивна, ба, навіть, архаїчна – «протикульне» бронювання на рівні 60-х років минулого с

 Докладний аналіз за типами бойових літаків: МіГ-29, Су-27, Су-25, Су-24. Плюс врізка про L-39.

  Намір створення власного літака-винищувача тодішній президент Республіки Корея Кім Де Чжун декларував ще в березні 2001 р. Планувалось, що літак надійде на озброєння 2015 р. і до 2019 р. замінить винищувачі F-4 E i F -5 E / F . Однак лише 2010 р. урядова Адміністрація оборонних закупівель формально схвалила програму KF-X. 15 липня того ж року була підписана міжурядова угода з Індонезією, яка передбачала спільну розробку літака. Індонезія мала виділити 20% коштів з загальної вартості програми розробки і випробувань, яка оцінювалась у 8-10 мільярдів доларів. Планувалась закупівля 200 нових винищувачів для Республіки Корея і 50 – для Індонезії. У той час можливість підключення до програми розглядала і Туреччина, але її не влаштовувала пропонована частка у 20%; уряд же Республіки Корея не погоджувався на зниження власної частки нижче 60%. Зрештою, Туреччина розпочала власну програму TF-X. На початковій стадії було проаналізовано близько десяти варіантів компонування літака, запропоно

 6 жовтня в мережі з’явились фото нового українського трофея – бронеавтомобіля ВПК-59095С «ВПК-Урал». Машинка рідкісна – досі на фото з зони боїв вона не «світилась». Ще цікавіше те, що «ВПК-Урал» досі не взятий на озброєння жодного з організованих злочинних угрупувань шишкостану – ані збройних, прости Господи, сил, ані карателів з росгвардії. Що ж це за броньовик?   Ви здивуєтесь, але з юридичної точки зору «ВПК-Урал» - взагалі цивільна машина! Створювався він компанією «ВПК» на вузлах двовісної повнопривідної вантажівки «Урал-53099» з широким використанням комерційних комплектуючих і орієнтувався на експорт. Машина массою близько 8 тонн здатна перевозити 8-12 осіб. Оскільки проєктувалась вона вже під час російсько-української війни (прототип вперше продемонстрували 2019 р.), то доступ до імпортних комплектуючих для конструкторів був закритий, і вони встановили на броньовик ярославський дизель потужністю 360 к.с.   У 2020 р. чотири броньовики «ВПК-Урал» брали участь у навчаннях «К

Сьогодні в мережі з’явились зроблені на Херсонщині фото і відео нової купи обгорілого м-скальського залізяччя, в якій фахівці розпізнали цікавий виріб – бронеавтомобіль (точніше, колишній бронеавтомобіль) З-СТС, відомий також як «Ахмат». Що ж це за тарантайка і звідки в неї така назва?   Історія появи «защіщьонного спєціального транспортного срєдства» (саме так розшифровується абревіатура З-СТС) тісно пов’язана з повномасштабним вторгненням шишкостану в Україну. Як відомо, армія немитих зазнала (і продовжує зазнавати) значних втрат, у тому числі в бронетехніці. Серед втрат були й бронеавтомобілі «Тайфун-К» . Ось тільки компенсувати втрати останніх виявилось складнувато – ключові вузли «Тайфуну-К» імпортні... Спробою імпортозаміщення і став З-СТС. Ще однією відмінністю стало максимальне спрощення конструкції. Офіційно це пояснюється необхідністю спростити обслуговування машини, але, дійсна причина – все та ж недоступність імпортних комплектуючих, насамперед, електроніки.   Що ж вийш

  В 1992 р. уряд Республіки Корея ухвалив рішення про розробку власними силами нового реактивного навчально-бойового літака, покликаного замінити машини американського походження Т-38 і F -5, які використовувались, відповідно, для основної та підвищеної підготовки майбутніх пілотів винищувальної авіації. У 1995 р. через фінансові проблеми створення літака було призупинене, але за два роки економічне становище країни покращилось, і програму відновили. Машина, яка спочатку позначалась КТХ-2, мала набути якостей не лише навчального, але й легкого бойового літака. Розробку здійснювала фірма «Коріа Ейрспейс Індастріз» (КАІ) за сприяння американського концерну «Локхід-Мартін», тому зовнішнім виглядом корейський навчально-бойовий літак дуже нагадує винищувач F -16. Авіоніка теж побудована на основі спрощеного комплексу БРЕО американського винищувача. Т-50 побудований за нормальною аеродинамічною схемою з трапецієподібним крилом середнього розташування і однокільовим оперенням. Літак є стати