Про життя, летунство та інші дрібниці

 Стаття з листопадового числа польського часопису Nowa Technka Wojskowa з детальним розбором конструкції "Шахедів" і аналізом походження комплектуючих. Окремий підрозділ - про перспективи постачання в Росію іранських балістичних ракет.

Стаття Тіма Ріплі з грудневого числа Air Forces Monthly. Розглядає питання розгортання російського авіаційного угруповання, а також дії за родами авіації - тактична, стратегічна, армійська.   

Цікавий і докладний матеріал з грудневого числа Air Forces Monthly. Історія створення іранських дронів-камікадзе (виявляється, родом вони з ПАР), тактика застосування, проблеми боротьби з ними і використання росіянами.   

На відео, які поширює міністерство оборони нападу шишкостану часто можна побачити, як аналоховнєтскі гелікоптери Ка-52 чи Мі-28Н пускають некеровані авіаційні ракети (НАР) на «гірці». Такий спосіб, відомий як бомбометання з кабрирування (протилежне до пікірування), був винайдений в 50-х роках минулого століття і призначався спочатку для використання атомних бомб. Завдяки бомбометанню з кабрирування вдається винести точку влучання вперед від положення літака в момент скидання боєприпасу і завдяки цьому – збільшити шанси носія вціліти під час ядерного вибуху. А що точність при цьому падає – для атомної бомби це несуттєво... Але це стосується «спецбоєприпасів». А наскільки ефективним є застосування такого способу для НАР, бойова частина яких важить максимум кілька кілограмів? Спробуємо розібратись.   Типовим способом бойового застосування НАР вважається пуск з пікірування під кутом від -10 до -40º. Гелікоптери також можуть пускати НАР з горизонтального польоту або з висіння. Приціл

 Сьома стаття Марціна Гавенди,присвячена нашій війні - з жовтневого числа часопису Wojsko i Technika. Розглянуті події серпня-вересня: наші удари по об'єктах в Криму, російські - по території України, Харківська наступальна операція, дії на Донбаському і Південному фронтах, а також військова допомога Україні.

 Кілька днів тому в мережі з’явилось фото чергової купи битого м-скальського залізяччя, в якому досвідчено око фахівця легко впізнало пускову установку РСЗВ 9П138 «Град-1» - «молодшу сестру» відомої і дуже поширеної системи «Град». Що ж це за бойова машина?   Первісно «Град» створювався для дивізійної ланки. Однак на початку 70-х років минулого століття лаптєногі ваєнні вирішили, що реактивні системи залпового вогню потрібні і для мотострілецьких і танкових полків. Найпростіший варіант – збільшити замовлення на «Гради» - не сприйнявся. Вважалось, що для полкової ланки потрібна система легша, хай навіть і з меншою дальністю стрільби. Замість «Уралу-375» взяли легше шасі ЗіЛ-131, кількість напрямних скоротили з 40 до 36, але головне – спроєктували нові снаряди, того ж калібру ( 122 мм ) зі зменшеною з 20 до 15 км максимальною дальністю пуску. В 1976 р. систему (яка включає пускову установку 9П138, транспортну систему 9Т450, реактивні снаряди і арсенальне обладнання) взяли на озброєн

 Розлогий матеріал з жовтневого числа польського часопису Nowa Technika Wojskowa. Не хроніка подій, а аналітика з оцінкою сил сторін (не завжди точною), характеристикою озброєння і певною проєкцією на ситуацію Польщі.

 Невеличка, але варта уваги заміточка з грудневого числа Combat Aircraft Mohthly. Нагадаємо, що свого часу ми вже препарували Су-34.

  Сьогодні ми поговоримо про ще один незвичайний варіант аналоховнєтних бойових машин піхоти – БМП-3Ф. На відміну від БМП-1АМ і БМП-2М , які є модернізованими варіантами застарілих машин, ця модифікація створена на базі відносно сучасної БМП-3, про яку ми вже розповідали . Літера «Ф» в позначенні натякає на те, що цей варіант створювався для флоту, точніше, морської піхоти.   БМП-3Ф відрізняється від базової машини збільшеним запасом плавучості, більшою стійкістю на воді, зміненим хвилевідбивним щитком в передній частині корпусу і додатковими хвилевідбивними щитками на башті, а також телескопічною повітрозабірною трубою. «Начинка» зазнала мінімальних змін – лише встановлений новий основний приціл «Сож» з вбудованим лазерним віддалеміром і відсутнє обладнання для самоокопування. Назагал же «марпєхівська» БМП-3Ф зберегла усі недоліки «сухопутного» варіанту – насамперед, тісне і неергономічне десантне відділення і корпус з пожежонебезпечного алюмінієво-магнієвого сплаву.   Варіант БМП-3Ф