Про життя, летунство та інші дрібниці

 Стаття Пйотра Бутовського про застосування авіації ОЗУ "ЧФ" проти українських морських дронів. Огляд з серії "як це могло б бути", з мінімумом конкретних фактів, але з аналізом потенціалу. Друзі, з а бажання - можете підтримати блог невеличким донатом:  https://www.buymeacoffee.com/andrijkhar9

  Кілька днів тому я зробив огляд по запорєбрікових Су-27/30/35 . Сьогодні – черга на Су-34. Спробуємо розібратись з обсягами виробництва, наявністю в частинах і втратами. У 2005 р. міністерство нападу рф уклало перший контракт на 18 Су-34 з терміном реалізації до 2008 р. Однак літак був ще достатньо «сирий», і зрештою замовник контракт розірвав. Виготовили лише п’ять літаків (1 у 2008 р., по 2 у 2009 і 2010-му), які використовувались для випробувань. Натомість в листопаді 2008 р. уклали новий контракт на 32 Су-34, поставлених Новосибірським заводом у 2010-2013 рр. (2 у 2010 р., 6 у 2011-му, 10 у 2012 і 14 у 2013). В лютому 2012 р. уклали ще один контракт – аж на 92 бомбардувальники з терміном виконання до 2020 р. Ціна за цим контрактом в перерахунку за тодішнім курсом становила 51 мільйон доларів за один Су-34. Але якщо врахувати паритет купівельної спроможності, то ця цифра зросте приблизно удвічі. Завод вчасно виконав замовлення, причому взяв одразу дуже високий темп: у 2014 і 201

 Два місяці тому ми аналізували загальні тенденції запланованої реформи ЗС РФ . Одним з її найбільш суттєвих складників стане поділ Західного ВО на два - Ленінградський і Московський. Припиняється експеримент з наданням Північному флоту функцій територіального органу військового управління, рівнозначного округу - він знову стає "звичайним" флотом. 45-та армія ВПС і ППО, яка раніше входила до складу цього флоту, вочевидь, перейде до Ленінградського ВО. Для управління авіаційною складовою, яка лишається у складі Півнчіного флоту, сформований мішаний авіаційний корпус. Чому не можна було обійтись звичайним управлінням морської авіації у штабі флоту (як це зроблено на інших флотах) - загадка. Ну, вочевидь, питання в штатних посадах, але корпус цей управлятиме лише чотирма окрмемими авіаполками: - 100-й окремий корабельний винищувальний авіаполк (Сєвєроморск-3) з літаками МіГ-29К ; - 279-й окремий корабельний винищувальний авіаполк (Сєвєроморск-3) з літаками Су-33 , Су-30СМ, Су-25

  Ми вже неодноразово звертались до теми російських винищувачів Су-27, Су-30 , Су-35 . Сьогодні ж спробуємо систематизувати інформацію про парк цих літаків напередодні повномасштабного вторгнення з урахуванням верифікованих втрат (бойових і небойових); не вказані втрати, не ідентифіковані за бортовими номерами – можливо, читачі допоможуть. Зрозуміло, що усі втрати поки не верифіковані, реально вони більші. Також не враховані можливі переміщення літаків між частинами після 24.02.2022, так само, як і можливі зміни бортових номерів. Отже, по порядку:   Західний ВО 6-та армія ВВС і ПВО   105-та мішана авіадиавізія (Воронеж)   - 14-й ІАП (Курськ-Халіно): Су-30СМ – 24: 51-62, 71-82 (червоні) втрати: 60 (13.03.2022), 62 (12.09.2022)   - 159-й ІАП (Пєтрозаводск-Бєсовєц, тимчасово окупована Кар’яла): Су-35С – 24: 21-24, 50-59, 61-64, 67, 68, 70-73 (червоні) Су-27УБ – 2: 65, 66 (червоні) втрати: 61 (03.04.2022)   - 790-й ІАП (Хотілово; одна АЕ Су-35С, одна – МіГ-3

Поганенької якості кадр з відео, на якому нібито 2С38 на тимчасово окупованій Херсонщині Десь із тиждень тому на запорєбрікових ресурсах з’явилось поганенької якості відео бойового застосування начебто на тимчасово окупованій Херсощині нової ЗСУ 2С38 «Дєрівация-ПВО». Розберемось детальніше, що ж це за вундерваффе.   База для 2С38 – вже неодноразово нами розглянуте шасі БМП-3, яке використовується і для інших САУ - наприклад, "Пат-С" чи "Вєна" . На нього встановлений дистанційно керований бойовий модуль з 57-мм гарматою 2А90, створеною на основі антикварної С-60 і уніфікованою з нею за боєприпасами. Дальність стрільби по повітряних цілях становить 6 км , по наземних – 3 км , досяжність по висоті – 4,5 км . Боєкомплект «Дєрівациї» - 148 снарядів. Допоміжне озброєння – 7,62-мм кулемет ПКТ. Маса ЗСУ сягає 21,5 тонни.   Макет «Дєрівациї-ПВО» вперше був показаний громадськості у 2017 р. У 2020 р. прототипи 2С38 взяли участь в парадє дівятагомая. "Дєрівация

Підсумки війни в повітрі за січень-червень 2023 р. в огляді М. Гавенди. За розділами: ракетні і безпілотні удари; класична авіація; гелікоптери; ППО; безпілотні системи. Друзі, з а бажання - можете підтримати блог невеличким донатом:  https://www.buymeacoffee.com/andrijkhar9

 Огляд чергового місяця війни в повітрі від Марціна Стрембського з Льотніцтва. Вересень 2023 р. - досить насичений подіями період.   Друзі, з а бажання - можете підтримати блог невеличким донатом:  https://www.buymeacoffee.com/andrijkhar9

 Невелика стаття Пйотра Бутовського про російські керовані бомби з модулем УМПК, опублікована в липні цього року. Наочний приклад того, наскільки швидко в нашій війні старіє інформація. Друзі, з а бажання - можете підтримати блог невеличким донатом:  https://www.buymeacoffee.com/andrijkhar9

Єдиний прототип 2С18 в музеї. 2017 р. У травні 2023 р. російська інформаційна агенція «РІА Новості» повідомила, що АТ «Курганмашзавод» зайнялось модернізацією самохідної гаубиці 2С18 «Пат-С». Ця артилерійська система ще рідкісніша, ніж «Вєна» - відомо про існування тільки одного прототипу. Проєктування цієї системи здійнювалось у 1980-ті роки, а стимулом для початку робіт стала тенденція до переведення польової артилерії країн НАТО на калібр 155 мм . Нові гаубиці такого калібру (як самохідні, так і причіпні) поступово заміняли 105-мм гаубиці. В СРСР же дуже поширеними лишались гаубиці калібру 122 мм . Вони становили основу полкової артилерії, але в нових умовах не могли конкурувати з НАТОвськими 155-мм гаубицями. Тож в СРСР почалась розробка одразу трьох легких 152-мм гаубиць з уніфікованою артилерійською частиною 2А63: причіпної 2А61 «Пат-Б» (про цю систему і її український клон я вже розповідав ) і двох самохідних (2С18 «Пат-С» на гусеничному шасі і 2С26 «Пат-К» на колісному). В я

  В середині вересня 2023 р. з’явились зроблені на лінії фронту фотографії самохідної гаубиці-міномета 2С31 «Вєна». Ця артилерійська система стала черговою спробою адаптації для сухопутних військ концепції, яка первісно задумувалась для повітряно-десантних військ. Поштовхом для цього стало успішне застосування в Афганістані артилерійских систем 2С9 «Нона», озброєних універсальною гаубицею-мінометом 2А60 калібру 120 мм, здатною вести вогонь як нарізними артилерійськими снарядами (спеціальними – з зазделегідь виготовленим нарізами), так і гладкоствольними мінометними мінами. Паралельно велось проєктування одразу кількох варіантів самохідної артустановки, які передбачали встановлення бойового відділення з баштою і озброєнням від 2С9 на різні шасі: 2С17 «Нона-СВ» - на шасі самохідної гаубиці 2С1 «Гвоздика», 2С17-2 «Нона-СВ» - на шасі бойової розвідувальної машини БРМ-1К, 2С23 «Нона-СВК» - на шасі колісного бронетранспортера БТР-80. З цього усього спектру тільки 2С23 була взята на озброєння

У 1978 р. конструкторське бюро ім. А. Мікояна виступило з ініціативою створення на базі винищувача МіГ-29 палубного літака МіГ-29К. Передбачалось, що ці літаки доповнять у складі авіагруп нових радянських авіаносців важчі й дорожчі винищувачі Су-27К (так само, як це мало відбутись у з’єднаннях винищувальної авіації ВПС). Після тривалого періоду попередніх розробок повномасштабне проектування МіГ-29К (літак «9-31») розпочалось у 1984 р. Тепер у його основу була покладена конструкція не базового МіГ-29, а удосконаленого варіанту МіГ-29М. Палубний винищувач отримав крило збільшеного розмаху із складаними консолями, посилене шасі, посадковий гак. В конструкції широко застосували композитні матеріали (на них припадає 20 % планеру). Кількість пілонів для підвіски озброєння під кожною консоллю збільшилась з трьох до чотирьох. На літакові збільшили запас палива і встановили систему дозаправки в повітрі. Від гальмівного парашуту відмовились. МіГ-29К (як і Су-27К) не пристосований для старту з к