Ил-22М-11
Так виглядає, що
головною жертвою прігожинського путчу стали ваздушна-касмічєскіє сіли немитої.
Вагнерівці повною мірою скористались отриманими с барского плєча засобами
протиповітряної оборони, внаслідок чого атріцатєльно взлєтєлі кілька літальних
апаратів. Серед них – пара (а, можливо, навіть три) гелікоптери РЕБ Ми-8МТПР-1,
про які ми вже розповідали. Але найбільш цікава здобич – це повітряний
командний пункт Ил-22М-11. Розповімо детальніше про цю машину.
Застосування повітряних
командних пунктів набуло поширення в роки холодної війни, коли військові США та
Савєтского Саюзу усвідомили: в разі ядерного конфлікту традиційні наземні
засоби зв’язку й управління військами можуть бути швидко виведені з ладу. Трохи
довше протягнути дозволяли повітряні командні пункти. Придатись вони могли і у
звичайних конфліктах – служачи ретрансляторами та координаційними центрами під
час воєнних операцій. Для повітряного командного пункту (ПКП) потрібен був
літак з місткою герметичною кабіною, де знайшлося б місце для операторів
зв’язку і офіцерів бойового управління, а також численних систем зв’язку. Ідеально
годились пасажирські лайнери. Тож в США ПКП обладнували на базі Боїнгів, а в
совдєпії взяли за основу чотиримоторний пасажирський літак Ил-18Д. Наймасовішим
варіантом ПКП став Ил-22М-11, який з’явився на початку 1980-х рр. Виготовили 21
такий літак, але не з нуля, а шляхом переобладнання пасажирських машин (бо
виробництво Ил-18 до того часу вже давно припинолось). Часом доля таких літаків
була досить звивистою і цікавою. Наприклад, жертва вагнерівців – борт RA-75917
(а раніше – СССР-75917) – був випущений
у варіанті Ил-18Д ще у 1967 р., а згодом служив в Афганістані як персональний літак
короля Мухаммеда Захір-Шаха, а після перевороту в 1973 р. – президента Мухаммеда
Дауда. Пізніше машину повернули в СРСР (афганці її тільки орендували), де й
переобладнали в ПКП.
Після розпаду
совдєпії частина Ил-22М-11 дісталась новим незалежним державам – по одній
машині отримали Казахстан, Білорусь, Молдова і Україна. Усі ці машини (за
винятком української) переобладнали в цивільні транспортні. ВПС України
отримали Ил-22М-11 борт 75918, який належав 456-му окремому мішаному авіаполку
(аеродром Гавришівка під Вінницею) і за часів СРСР обслуговував штаб 24-ї
повітряної армії. З 1999 р. цей літак знаходився на консервації, а згодом був
порізаний на брухт.
Більшість же
Ил-22М-11 «успадкував» лаптєстан. Частину з них поступово списали, три літаки у
2016 р. переобладнали в постановники активних завад Ил-22ПП. Їх апаратуру
доводили досить довго, але коли на початку повномасштабного вторгнення в
Україну ці літаки спробували використати за призначенням – для глушіння
української ППО – виявилось, що їхня ефективність, м’яко кажучи, недостатня.
П’ять Ил-22М-11
планувалось модернізувати упродовж 2019-2021 рр. (щоправда, наскільки повно
були реалізовані ці плани – точних даних немає). Нова апаратура, встановлена на
літаках, мала б забезпечити швидкісний захищений обмін інформацією в режимі
реального часу. Конкретний склад цієї апаратури зі зрозумілих причин не
оприлюднювався. Група бойового управління на борту такого ПКП могла б
здійснювати керівництво міжвидовим угрупованням військ – тут козломорді
намагались досягти рівня розвинутих країн, насамперед, США з іхньою
мережецентричною концепцією.
Один з Ил-22М-11
(невідомо, який конкретно борт – чи не той, що згодом знищили вагнерівці?) 9
квітня 2022 р. ледь не став жертвою української ППО. Необачно увійшовши в зону ураження
на висоті
Що означає втрата
Ил-22М-11, збитого у Воронезькі області 24 червня? Звичайно, це не призведе до
руйнування системи управління військами. Однак позначиться на ефективності
роботи цієї системи в екстремальних умовах. А значить – нашим воїнам буде
трошки простіше робити русскіх хорошими – такими, яких не видно в тепловізор.
Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://www.buymeacoffee.com/andrijkhar9
Коментарі
Дописати коментар