Евакуювати не можна знищити - де кома?
Запорєбрікові іксперди продовжують осмислювати досвід
російсько-української війни та викладати його на сторінках фахових часописів.
Сьогодні проаналізуємо досить цікаву статтю з «Оборзєнія арміі і флота»,
присвячену проблемі евакуації пошкодженої техніки.
Перша проблема, яка постає при вирішенні проблеми
евакуації техніки – це відстежування місцезнаходження кожної машини. Автор з
заздрістю говорить про цивільні супутникового відстежування. В армії лаптєстану
нічого подібного немає. Єдина система управління тактичної ланки (ЄСУ ТЗ), за
висловом автора, «нє палучілась». ВДВ мають свою АСУ «Андромеда», але... «нікакіх
свєдєній о том, что она іспользовалась, нєт». Незважаючи на це, пропонується
поширити «Андромеду» на усі наземні війська – це дозволить контролювати
місцезнаходження і переміщення бодай бойових машин (вантажівки, не обладнані
радіостанціями, «Андромеда» не бачить).
А ось друге за важливістю питання, порушене в статті,
дуже симптоматичне: необхідність забезпечення можливості дистанційного виведення
з ладу ключових блоків в комплексах РЕБ, засобах ППО та деяких інших машинах.
Вочевидь, проблема затрофеєння нашими воїнами запорєбрікових аналоховнєтов
сприймається як досить серйозна.
Третя проблема: «помімо того, что брошенних машин оказалось
слішком много, сущєствовала спєцифічєская проблєма с евакуациєй танков». Тут
поряд з організаційними проблемами автор вказує на гостру нестачу БРЕМ. Значна
частина їхнього парку – броньовані тягачі БТС-4, які елементарно не тягнуть
сучасні танки. Доходить до того, що доводиться пошкоджені танки буксирувати
іншими танками. З легшими машинами технічних проблем з буксируванням немає, але
постає інша проблема: надто велика кількість машин, які потрібно евакуювати.
Крім збільшення парку евакуаційної техніки (включаючи напівпричепи-танковози),
пропонується розробити механізм залучення приватних підрядників – «аналогов
ЧВК, просто занімающіхся тиловим обєспєчєнієм».
Окремий параграф називається «Унічтоженіє тєхнікі,
которую нєвозможно евакуіровать». Автор звертає увагу на досвід здачі противнику
великої кількості техніки у вересні 2022 р. під Балаклією та Ізюмом,
підкреслюючи, що в основному це була техніка в ремонті чи на пунктах збору пошкоджених
машин. Особовий склад ремонтних підрозділів нездатен відбити атаку «прєвасхадящіх
сіл пратівніка», він не має необхідного озброєння і підготовки. В такій ситації
в особового складу ремонтних підрозділів «єсть только адін разумний вихад –
атступлєніє» (ну чому ж, здатись в полон – набагато розумніше). Однак це
означає залишення пошкодженої техніки противнику. Що пропонується? По-перше, «рєкомєндациі
ваєнних НІІ і камандованія, согласованниє с прамишлєнностью» з приводу визначення
вузлів машин, які можна швидко вивести з ладу і при цьому максимально
ускладнити відновлення машин. Також підкреслюється необхідність рекомендацій щодо
підриву, а за неможливості цього – підпалу машин. По-друге, складання на основі
цих рекомендацій відповідних керівних документів. По-третє, забезпечення
наявності в ремонтних підрозділах необхідної кількості інженерних боєприпасів для
підриву техніки. По-четверте, проведення регулярних тренувань зі знищення техніки,
включно з відпрацюванням під час навчань взаємодії з артилерією і авіацією для
знищення власної техніки...
Як бачимо, в шишкостані досить серйозно ставляться до
проблеми евакуації пошкодженої техніки, і ще серйозніше – до того, щоб вона не
потрапила в наші руки.
Шановні читачі, якщо моя писанина вас
зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://www.buymeacoffee.com/andrijkhar9
Коментарі
Дописати коментар