"Фатех" і "Зульфікар"

 

"Фатех-110" четвертої ґенерації на пусковій установці

Ну що ж, назву «Шахед» ми вже вивчили. Схоже, настав час вивчати інші перські слова – «Фатех-110» і «Зульфікар». Поки ще не підтверджено, але за повідомленнями західних ЗМІ Іран відправив до рф «сотні» балістичних ракет цих типів. Варто придивитись до них детальніше.

 

Власне, уся ракетна програма Ірану бере свій початок з 80-х років минулого століття, з ірано-іракської війни. Одним з епізодів її стала «війна міст», коли ворогуючі сторони фігачили балістичними ракетами по містах один одного. Починалось усе з «творчого» допилювання «Скадів» і «Лун», а, зрештою, дійшло (можливо) до постачання балістичних ракет для втарой арміі міра.

 

Власне, «Фатех-110» є продуктом складної еволюції совдєповської ракети «Луна-М», взятої на озброєння нєпабєдімай і лєґєндарнай у сиву давнину – 1964 року. Це дуже простий виріб – одноступінчата балістична ракета, до того ж, некерована, добре надавалась для копіювання і удосконалення. Десь у 1993 р. в Ірані починають випускати ракету «Зільзаль-2» («Землетрус-2») з утричі збільшеною дальністю – 200 замість 70 км. При цьому ракета лишалась некерованою – тобто, поцілити могла хіба що у велику площинну ціль (тобто, місто). Для совєтів точність «Луни-М» вирішального значення не мала – первинним її призначенням була доставка ядерного боєзаряду. Іран же змушений був (дяка Аллаху) обходитись 600-кілограмовою фугасною боєголовкою. Зрозуміло, що така зброя була, м’яко кажучи, не надто ефективною. Тож наступним кроком стала комплектація ракети інерційною системою наведення. Так з’явився «Фатех-110» («Переможець-110»).

 

Упродовж двох десятиліть «Фатех-110» постійно удосконалювався. Західні експерти виокремлюють чотири ґенерації цієї ракети плюс кілька, так би мовити, побічних гілок. В першому варіанті, який з’явився в 2002 р., дальність становила 200 км, а кругове ймовірне відхилення – 600(!) м. Ракета четвертої ґенерації, випробувана в 2012 р., має дальність пуску 300 км і кругове ймовірне відхилення 100 м. «Фатех-110» активно використовується в Сирії, де, начебто, налагоджене виробництво таких ракет (відповідників «Фатех-110» другої ґенерації) під маркою М-600, Ємені, має їх і «Хезболла» в Лівані.

"Зульфікар"

 

Ракета «Зульфікар», вперше продемонстрована у 2016 р. – це дальша еволюція «Фатеха-110». Вона зберегла одноступінчату схему, але дальність пуску збільшена аж до 700 км. Інерційна система наведення доповнена супутниковою – комерційним варіантом. Точність від цього, начебто, суттєво поліпшилась – західні експерти вказують на кругове ймовірне відхилення 5 м. 600-кілограмова фугасна бофова частина лишається такою, як і на «Фатеху-110». При цьому «Зульфікар» відносно дешевий – 160 тисяч доларів (знову ж таки, це оцінки експертів – офіційні дані Іран, звісно, не публікує).

 

Які виклики криє в собі можлива поява в рф іранських балістичних ракет? Перш за все – це зростання навантаження на нашу протиповітряну оборону, яка наразі має лише обмежені можливості боротьби з балістичними цілями. В такі ситуації доведеться шукати принципово нових способів протидії – наприклад, знищення пускових установок, транспортів і складів з ракетами на території рашки. А це вже – завдання для ГУР, ССО і партизанів.

 

Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://www.buymeacoffee.com/andrijkhar9

Приватбанк: 4731 2196 4166 1818