"Ерзац-БМП" з Італії: VCC-1
Італійська бронетанкова промисловість в 70-80-х рр. минулого
століття, поряд з розвитком оригінальних взірців, не цуралась і творчо переробляти
ліцензійну техніку. Саме так, наприклад, на основі «Леопарда 1» з’явився танк OF-40. А БТР М113 став основою для БМП (точніше, «ерзац-БМП») VCC-1 «Каміліно». Про цю машину я й розповім сьогодні.
Концепція і класифікація
Що ж це за «ерзац-БМП»? Це спроба мінімальним коштом «підтягнути» бойові характеристики
бронетранспортерів. При цьому посилювалось бронювання, десант отримував
можливість вести вогонь зсередини машини, але основне озброєння часто лишалось «бронетранспортерним».
Типові приклади таких рішень – це південнокорейська та італійська переробки
М113, відповідно, К200 і VCC-1. В обох випадках основне озброєння лишалось таким же, як і на базовій
машині – 12,7-мм кулемет. Тобто за формальними ознаками вони не підпадали під
категорію БМП. В італійській армії VCC-1 класифікується як Veicolo corazzato da combattimento – бойова броньована машина. БТРи ж фігурують у категорії veicolo trasporto truppe або ж veicolo corazzato da trasporto truppa. VCC-1 потрапляє в ту ж категорію, що і повноцінна БМП VCC-80 «Дардо», хоч за бойовими
можливостями ці машини суттєво різняться. Основою для створення VCC-1 став ліцензійний варіант
бронетранспортера М113А1. Фірма «ОТО Мелара» на своєму заводі в Ла-Спеція
виготовила близько чотирьох тисяч таких БТР – як для ЗС Італії, так і на
експорт.
Конструкція
Перша пропозиція з модернізації М113 для армії Італії,
запропонована фірмою FMC – розробником бронетранспортера – передбачали озброєння
його дистаційно керованою стрілецькою установкою та низку інших удосконалень.
Однак з огляду на брак коштів був обраний «бюджетний» варіант – зі збереженням
12,7-мм кулемета на турелі з ручним приводом, але захищеній сталевими броньовими
щитками завтовшки 10 мм. В передній частині бічних щитків встановлені по чотири
димових гранатомети.
Основна зовнішня відмінність VCC-1 від М113 – це скошені під кутом 25° від вертикалі
верхні частини бортів десантного відділення, в яких облаштовані по дві бійниці для
стрільби зі стрілецької зброї (з оглядовими пристроями). Бронювання у лобовій і
бортовій проєкціях посилене накладними сталевими аркушами завтовшки 6 мм. В
поєднанні зі стандартною алюмінієвою бронею корпусу (завтовшки 25-32 мм) це
забезпечувало стійкість прот 12,7-мм куль з дистанції 200 м (стандартний М113
тримав такі кулі з 600 м). Змінилось розташування паливних баків – вони тепер
знаходяться уздовж бортів десантного відділення. Місця всередині стало помітно
менше, тож VCC-1 вміщає не 11 десантників (як
базова машина), а лише сім. Екіпаж складається з трьох осіб – механіка-водія
(спереду ліворуч), командира (за механіком-водієм; має невелику командирську
башточку) і стрільця (праворуч від командира). Механік-водій має чотири перископічних
прилади спостереження М17 (спереду і ліворуч від люка) та один обертовий
перископ М19 в кришці люка (може замінятись приладом нічного бачення).
Силова установка (дизель «Детройт» 6V53T потужністю 215 к.с. з триступінчатою автоматичною трансмісією «Аллісон»
ТХ-100-1) лишилась попередньою, але через зростання маси машини максимальна
швидкість зменшилась з 68 до 64 км/год. VCC-1 зберегла здатність плавати.
Варіанти
VCC-1 – базова машина для
італійської армії. До 1982 р. поставлено 600 екземплярів (або 400 – чому розбіжність,
пояснимо нижче).
СПТРК VCC-1 – з двозарядною пусковою установкою TUA (TOW Under Armor), такою ж, як на американському СПТРК М901. У 1983-1984 рр. Саудівській
Аравії поставлено 200 (за іншими даними – 224) машини. За однією інформацією,
саудівські СПТРК включаються в загальну кількісь 600 виготовлених VCC-1, за іншою – випускались понад
цю кількість.
VCC-1 Mk 2 i VCC-1 Mk 3 – прототипи, відповідно, з дистанційно керованою установкою 12,7-мм
кулемета і з 20-мм гарматою «Рейнметал» Rh 202. Серійно не виготовлялись.
VCC-2 – ще простіша конверсія М113А1.
Корпус переробок не зазнав, за винятком обладнання бійниць в десантному
відділенні (по дві з кожного борту) і встановлення додаткового бронювання.
Кулеметна установка – як на VCC-1. Місткість десантного відділення – 11 осіб. Переобладнано з М113А1 1160 (1200?)
екземплярів.
С13 – прототип зі зменшеною висотою. Пропонувався на
експорт, але замовлень отримати не вдалось.
Служба
В армії Італії VCC-1 надходили, насамперед, в механізовані батальйони танкових, а в другу
черу – механізованих бригад. 30 машин отримав батальйон морської піхоти «Сан-Марко».
Вже у 1983 р. італійські VCC-1 дебютували в бою, точніше, в миротворчій операції – в Лівані. В 1990-х
роках використовувались в Сомалі і на Балканах. В той час десь із півсотні VCC-1 обладнали комплектами додаткового
навісного бронювання ЕААК – схожими на ті, що встановлювались на американські
БТР LVTP-7. У такому варіанті
Зараз VCC-1, так само, як і VCC-2, вже зняті з озброєння. Кількасот таких машин (в різному технічному
стані) знаходяться на базах зберігання. З огляду на нарощування обсягів
військової допомоги від Італії, існує, НМСД, ненульова ймовірність того, що ці
машини з’являться і в Силах оборони України.
Технічні характеристики VCC-1
|
Бойова маса, т |
11,6 |
|
Екіпаж+десант, чол. |
3+7 |
|
Озброєння (боєкомплект, шт.) |
1 12,7-мм кулемет
(1050) |
|
Довжина, мм |
5040 |
|
Ширина, мм |
2685 |
|
Висота, мм |
2550 |
|
Потужність двигуна, к.с. |
215 |
|
Швидкість по шосе/на воді, км/год |
64/5 |
|
Запас ходу по шосе, км |
550 |
|
Перешкоди, які долаються: |
|
|
Підйом, град. |
60 |
|
Бічний схил, град. |
30 |
|
Висота стінки, мм |
610 |
|
Ширина рову, мм |
1680 |
Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете
докинути трошки на книжечки: https://buymeacoffee.com/andrijkhar9
Приватбанк: 4731 2196 4166 1818
Коментарі
Дописати коментар