Курська операція: оцінка противника
Запорєбрікові експерти вперто намагаються розібратись з нелегким питанням: а що ж трапилось під Курськом і чим це загрожує? Деякі їхні висновки досить цікаві. Тож я переклав їх на людську мову. Виділення - їхні.
Тому вже зараз можна зробити деякі висновки про те, до
чого це може призвести у середньостроковій
та довгостроковій перспективі.
У
середньостроковій перспективі, якщо ЗСУ так і не
кине в наступ останні наявні резерви з метою вийти на трасу
Рильськ-Льгов-Курчатів, то противник закріпиться
на вже захопленій частині території Курської області і використовуватиме цей
плацдарм як больову точку, утримуючи там оборону і проводячи звідти спроби
проривів.
Тільки для одного надійного купірування настільки
широкого фронту знадобиться безліч додаткових підрозділів. А для початку
серйозних наступальних дій щодо видавлювання противника назад за територію
Курської області потрібно ще більше сил
і засвобів, ніж на зупинку проривів та організацію оборони. Для цього
практично неминуче доведеться залучати підрозділи, які зніматимуться вже не
лише з другорядних ділянок та тилу, як відбувається зараз, але й досвідчені ударні частини з лінії фронту.
Таким чином, якщо буде віддано пріоритет контрнаступу
саме на Курському напрямку, це може
позначитися вже на темпах просування ЗС РФ на інших ділянках фронту. Однак
противник також "підкидає в топку дров", знімаючи свої окремі частини
з фронту і кидаючи їх у Курську область, так що обмін резервами йтиме (і вже
йде) далеко не в одні ворота.
У
довгостроковій перспективі військово-політичному
керівництву неминуче доведеться кардинально
переглядати весь підхід до організації оборони прикордоння. Якщо на даний
момент ставка робилася на розрізнені опорні пункти з "другорядним особовим
складом", здатні парирувати лише загрозу невеликих ДРГ, то зараз на живому
прикладі була доведена можливість і готовність супротивника здійснювати великі
наступальні операції в прикордонні, що слабко захищене.
Це означає, що екзистенційна загроза можливості
повторення такого наступу в будь-якій іншій точці кордону не тільки Курської, а
також Брянської та Білгородської області тепер
зберігатиметься постійно. Для її купірування доведеться вкладатися у
будівництво суцільних оборонних ліній на самому кордоні, а також формування в тилу навчених мобільних
резервів постійної готовності з важкою технікою, дронами та артилерією, які
можна буде оперативно задіяти на ділянках прориву, а не збирати зі світу по
нитці та кидати у невідомість, як відбувалося зараз.
Такий рівень заходів вимагатиме не лише значних коштів і
часу, а й десятків тисяч осіб особового
складу, яких доведеться або звідкись додатково набирати (поодинокі опорники
із строковиками це не оборона), або поступово вилучати з фронту. У будь-якому
випадку, потенційно можлива ширина фронту тепер складатиме не тільки зону СВО,
де бойові дії проводилися за принципом "тут воюю – тут не воюю", а вже й усе російське прикордонне цілком.
Резюмуючи: якщо у середньостроковій перспективі нам ще вдасться "легко
відбутися" залученням щодо доступних резервів без істотного впливу на хід
бойових дій у зоні СВО, то вже в довгостроковій перспективі керівництву
неминуче доведеться робити вибір між
військовою необхідністю (появою нових людей в армії для оборони) межі та
формування резервів) та політичною доцільністю (небажанням знову
приймати важкі рішення про доукомплектацію армії)».
Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете
докинути трошки на книжечки: https://buymeacoffee.com/andrijkhar9
Приватбанк: 4731 2196 4166 1818
Коментарі
Дописати коментар