OV-10 Bronco

 

Філіппінські "Бронко" під час урочистості виведення з бойового складу. 28 грудня 2024 р.

Наприкінці 1963 р. у США почалась реалізація спільної програми ПС, ВМС і армії під назвою LARA (Light Armed Reconnaissance Aircraft). Вона передбачала створення двомоторного двомісного турбогвинтового літака, оптимізованого для виконання протипартизанських завдань. Літак повинен був мати добрі злітно-посадкові характеристики і бути спроможним діяти з непідготовлених майданчиків. На нього покладались завдання розвідки, вогневої підтримки, а також перевезення вантажів масою до 1100 кг або пасажирів (до 6 чол.). З дев’яти проектів, представлених на конкурс, в серпні 1964 р. обрали NA-300 фірми «Норт Амерікен».

Прототип YOV-10A вперше піднявся в повітря 19 липня 1965 р. Літак відзначався незвичною аеродинамічною схемою: високоплан із двобалковим фюзеляжем і великою центральною гондолою. Крило пряме, вертикальне оперення двокільове; стабілізатор з’єднує верхівки кілів. Кабіна екіпажу тандемна, за нею знаходиться відсік, в якому можна перевозити вантаж або чотирьох пасажирів. Силова установка – два ТГД «Гарретт» Т76-G-410/412 потужністю по 715 к.с. На літак встановлюються два двигуни різних модифікацій – один Т76-G-410 і один Т76-G-412 – які відрізняються напрямом обертання гвинтів; це дозволяє компенсувати реактивний момент.

Вбудоване озброєння складається з чотирьох 7,62-мм кулеметів М60С армійського взірця (боєкомплект по 500 набоїв), встановлених попарно в спеціальних пілонах по бортах гондоли. Підвісне озброєння масою до 1630 кг розташовується на семи вузлах підвіски: чотирьох під кулеметними пілонами, одному під гондолою і двох під крилом. Літак може нести пускові установки некерованих ракет калібрів 70 і 127 мм, бомби калібром до 500 фунтів (227 кг), а також (на підкрильних вузлах) – керовані ракети «повітря-повітря» ближнього бою АІМ-9 «Сайдвіндер».

До 1969 р. збройні сили США отримали 271 літак OV-10A «Бронко», з них 157 надійшло у ПС і 114 – у ВМС і морську піхоту. Ці машини інтенсивно використовувались у В’єтнамі, де була втрачена майже третина з них – 81 літак (64 зі складу ПС, сім – морської авіації і десять – з авіації морської піхоти). Вцілілі OV-10A служили в ескадрильях передових авіаційних навідників у ПС і Корпусі морської піхоти. Частина літаків морської піхоти пройшла модернізацію до стандарту OV-10D. Вони отримали більш потужні ТГД (1040 к.с.), інфрачервону станцію переднього огляду FLIR і підфюзеляжну турель з 20-мм триствольною гарматою М197. ПС США зняли «Бронко» з озброєння 1 вересня 1991 р., а в морській піхоті вони використовувались до 1995 р. Літаки морської піхоти взяли участь в операції «Буря в пустелі» в січні-лютому 1991 р., в ході якої було втрачено дві машини.

24 «Бронко» – 6 OV-10В і 18 OV-10В(Z) – надійшли до ФРН, де вони використовувались як буксирувальники мішеней і прослужили до 1990 р. OV-10В(Z) відрізнявся додатковим турбореактивним двигуном J85, встановленим в гондолі над фюзеляжем.

В низці країн Південно-Східної Азії та Латинської Америки «Бронко» використовувались за прямим призначенням – як протипартизанські літаки. Зокрема, Таїланд в 1970-1973 рр. отримав 32 OV-10С, останні з яких служили у ПС цієї країни до 2003 р. Індонезії поставили 12 OV-10F, які відрізнялись потужнішим озброєнням: 7,62-мм кулемети були замінені на 12,7-мм. Ці літаки були списані у 2013 р.

В Латинській Америці «Бронко» служили у ПС Венесуели (отримали 16 OV-10Е в 1971 р., а на початку 1990-х рр. – 18 вживаних OV-10А) та Колумбії, яка в 1991-1993 рр. отримала 15 OV-10А. В обох цих країнах «Бронко» списані, так само, як і в Марокко (чотири OV-10А надійшло в цю країну на початку 1980-х рр.).

Філіппіни отримали в 1991 р. 24 вживаних OV-10А зі США, а у 2003-2004 рр. – ще дев’ять таких літаків зі США і вісім OV-10С з Таїланду. Частина філіппінських «Бронко» пройшли модернізацію до рівня OV-10М (отримали чотирилопатеві гвинти замість трилопатевих, посилене крило, пристрої відстрілу хибних цілей та інші удосконалення). Літаки знаходились на озброєнні 16-ї і 25-ї ескадрилей і інтенсивно використовалися в боях з ісламістами. Останні з них списали 28 грудня 2024 р. Так завершилась кар’єра «Бронко» в повітряних силах країн світу.

«Бронко» використовувались (чи використовуються й досі) низкою американських організацій: NASA, Бюро земельного менеджменту, Каліфорнійською протипожежною службою. Особливо слід відзначити авіаційне крило Державного департаменту США. Ця структура у 1990-х рр. використовувала літаки OV-10А/D, пілотовані цивільними контрактними екіпажами, для боротьби з наркотрафіком на території низки країн Латинської Америки.

Час від часу робляться спроби «реанімувати» «Бронко», оскільки потреба в літаках такого класу є досить відчутною. В 2009 р. концерн «Боїнг», до якого перейшли права на OV-10, запропонував проект OV-10X, представлений на конкурс збройних сил США на протипартизанський літак LAAR (Light Attack/Armed Reconnaissance). У цій модифікації збережені основні параметри планеру «Бронко», але встановлені більш потужні двигуни, сучасне БРЕО, а до складу озброєння увійшли високоточні засоби ураження. А у 2016 р. Командування спеціальних операцій збройних сил США орендувало три літаки OV-10D в NASA і модернізувало їх, встановивши сучасне прицільно-спостережне обладнання. Машини, які отримали позначення OV-10G+, були скеровані до Іраку, де продемонстрували високу ефективність у боях з ісламістами.

 

Характеристики	OV-10А
Розмах крила, м	12,19
Довжина літака, м	12,12
Висота літака, м	4,62
Площа крила, кв. м	27,03
Двигуни, кількість х тип	Т76-G-410/412
Потужність двигуна, к.с.	715
Маса, кг: - порожнього літака - нормальна злітна - максимальна злітна	3127 4498 6126
Максимальна швидкість, км/год	452
Перегоночна дальність, км	2220
Максимальна швидкопідйомність, м/с	11,3
Практична стеля, м	8230

 Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки - https://www.buymeacoffee.com/andrijkhar9

Приватбанк: 4731 2196 4166 1818