Дещо про китайсько-російські взаємини

Зазвичай про геополітику не пишу - але сьогодні натрапив на цікавий текст запорєбрікового фахівця, який стосується китайсько-російських взаємин. Наводжу в перекладі на людську мову:

"Не треба бути дипломатом зі світовим ім’ям, щоб помітити очевидну дистанцію, якої Китай старанно дотримується у контактах із російською федерацією. Що доволі іронічно, у росії її або воліють не помічати, а якщо помічають — то не можуть збагнути й осмислити. КНР досі (хай і з помітно меншим ентузіазмом) намагаються презентувати як «союзника по багатополярному деглобалізованому світу», ігноруючи очевидну невідповідність у баченні та концепції майбутнього, які в Пекіна діаметрально протилежні до московських.

Але спершу повернімося до нинішнього стану справ. Китай у дипломатичних контактах (зокрема й на рівні високопосадовців) усіляко уникає будь-яких довгострокових економічних проєктів з рф: ані в інвестиціях, ані в передачі технологій, ані в розвитку виробництва на території росії він не зацікавлений. Треба сказати, це закономірно з погляду співвідношення ризиків і вигод. Пекін отримує прибуток із найбільш доступних напрямів, не створюючи й не залишаючи в росії жодних цінних активів, які можуть бути втрачені в перспективі — тобто використовує ланцюжок суто автономних проєктів із високим ступенем маневреності, у яких працюють і заробляють виключно китайські компанії.

Але є й інший важливий аспект.

Я недарма згадав, що з ідеологічного та концептуального погляду в Китаю немає нічого спільного з російською федерацією. Москва послідовно озвучує ідею ізоляції світу за блоками, зосередженими навколо так званих регіональних держав, пропонуючи свого роду політичну модель рівня XIX століття, змішану з епохою «залізної завіси». Відокремленість, відсутність глобальної зв’язаності, ставка на автономію та зовнішнє невтручання…

Але китайське бачення майбутнього світу виглядає зовсім інакше — це концентрація ідей глобалізму у варіантах, мабуть, ще радикальніших, ніж їх презентували колись західні візіонери. Взаємопов’язаний, тісно скріплений економічною співпрацею світ, у якому КНР виступає головним науковим, виробничим і торговельним центром.

І ось питання — навіщо в такому разі Пекіну давати Москві засоби та ресурси для самозабезпечення і, відповідно, для перешкоджання цим самим планам глобалізації в майбутньому? Радянська «залізна завіса» існувала на імпортних технологіях, що стали можливими завдяки індустріалізації 30-х і поставкам Союзників у 40-х — і, очевидно, цю історичну паралель мають на увазі й китайці, не допускаючи нині жодного витоку технологій і виробництв у рф.

КНР дуже прагматично дає росії рівно ті засоби, що відповідають китайським потребам у найближчій перспективі — засоби для розкручування військової істерії в Європі й США. Поки Німеччина точить болванки для снарядів, вона не може випускати автомобілі для світового ринку; поки американці марять війною з картелями та «стримуванням комунізму», вони втрачають стратегічні інвестиції в науку. Загальний тренд на військове виробництво підточує та вбиває економіки країн, які цього тренду дотримуються, лише ще більше підкреслюючи зростання впливу й можливостей Китаю.

І в довгостроковій перспективі це, ймовірно, може стати першою в історії світовою війною, у якій переможець не зробить жодного пострілу". 

Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://buymeacoffee.com/andrijkhar9

Приватбанк: 5168 7456 7352 6783