Довідник: Іл-38

 

У 1960 р. в СРСР почалось проєктування протичовнового літака далекої дії Іл-38. Так само, як і зарубіжні аналоги – американський Р-3 «Оріон» і британський «Німрод», що створювались у той самий час – радянська машина базувалась на проєкті пасажирського лайнера. В основу Іл-38 поклали планер і силову установку літака Іл-18 (щоправда, задля збереження належного центрування крило на Іл-38 довелось змістити на 3 м вперед). Фюзеляж був поділений на дві частини: передню герметичну, де знаходились робочі місця екіпажу з семи осіб і відсік для відпочинку, та негерметичну, яка включала два вантажних відсіки (перед крилом і за ним). У відсіках розташовувалось навантаження масою до 8000 кг: РГАБ, бомби, міни, протичовнові торпеди, рятувальні контейнери (у різноманітних комбінаціях).

Силова установка Іл-38 складається з чотирьох турбогвинтових двигунів АІ-20М потужністю по 4250 к.с. Основу БРЕО становить пошуково-прицільна система «Беркут-38». Вона включає радіогідроакустичні буї трьох типів (РГБ-1, -2 і -3), приймально-індикаторний пристрій, панорамну РЛС (з антеною у під фюзеляжному обтічнику) та БЦОМ «Пламя». Крім того, літак обладнаний магнітометром АПМ-73 з антеною у хвостовій балці. Частина серійних літаків додатково отримала станцію РТР «Вишня». Основним протичовновим озброєнням Іл-38 є самонавідні торпеди АТ-2. Допускається також використання старіших торпед АТ-1, глибинних бомб кількох типів (у т.ч. ядерних), керованих глибинних бомб КАБ-500ПЛ «Загон», морських мін, а також звичайних авіабомб. Однак бомбовий приціл на Іл-38 відсутній, тому бомбометання здійснюється, фактично, «на око».

Дослідний екземпляр Іл-38 вперше піднявся в повітря 18 вересня 1961 р. – майже на рік раніше від визначеного терміну. Однак через проблеми з доопрацюванням системи «Беркут-38» серійний випуск літаків розпочався тільки у вересні 1967 р. До лютого 1972 р. на московському авіазаводі «Знамя труда» виготовили 58 літаків Іл-38, тоді як американський Р-3 «Оріон» був розтиражований у 757 екземплярах. Основною причиною такого невеликого обсягу виробництва була низька реальна ефективність системи «Беркут-38». За оцінками радянських фахівців Іл-38 у пошуку підводних човнів поступався «Оріону» за ефективністю у 8-10 разів.

У складі авіації ВМФ СРСР літаками Іл-38 озброїли два протичовнових авіаполки далекої дії – 24-й у складі Північного флоту і 77-й у складі Тихоокеанського, а також 145-ту окрему протичовнову АЕ на Балтиці. У 1970-80-х рр. Іл-38 активно здійснювали морську розвідку, періодично базуючись в Єгипті, Сирії, Лівії, Ємені, В’єтнамі, Мозамбікові та Ефіопії. У 1984 р. під час нападу еритрейських сепаратистів на авіабазу Асмера було знищено два Іл-38.

Іл-38 авіації ВМС України. Кіровське (Крим), 26 серпня 2000 р.

Підготовку екіпажів для Іл-38 забезпечувала 316-та окрема протичовнова ескадрилья 33-го Центру бойового застосування і перенавчання авіації ВМФ (аеродром Кульбакіне, Миколаїв). Після розпаду СРСР вона увійшла до складу ЗС України. Поряд з іншою технікою, ескадрилья мала два Іл-38, але в ЗС України вони не використовувались.

Іл-38 317-го полку на авіабазі Хмеїм (Сирія), квітень 2018 р.

Після розпаду СРСР чисельність російських Іл-38 суттєво скоротилась. Зараз у складі авіації ВМФ на цих машинах літає три ескадрильї – одна на Північному флоті (в 403-му окремому мішаному авіаполку, Сєвєроморск-1) і дві на Тихоокеанському (у 317-му окремому мішаному авіаполку в Єлізово на Камчатці і 289-му окремому мішаному авіаполку на аеродромі Ніколаєвка в Приморському краї); кілька літаків служить у 859-му Центрі бойового застосування і перенавчання льотного складу (Єйськ, Краснодарський край).

З 2012 р. реалізується програма модернізації цих літаків, основним змістом якої є встановлення нової пошуково-прицільної системи «Новела-П-38». Модернізований літак отримав позначення Іл-38Н. До кінця 2016 р. доопрацювання пройшли вісім машин, після чого модернізація припинилась. Станом на початок 2025 р. в авіації ВМФ продовжувало службу 15 немодернізованих Іл-38 і сім Іл-38Н.

Ймовірна жертва українського дрона - Іл-38Н борт "22"

В грудні 2025 р. один Іл-38Н був уражений українським ударним БпЛА на аеродромі Єйськ. Ймовірно, це останній з модернізованих Іл-38Н (борт «22 жовтий», заводський номер 081011006, серійний номер 110-06, реєстраційний номер RF-75345, назва «Віктор Потапов»), переданий до 859-го Центру 1 лютого 2017 р.

Іл-38SD авіації ВМС Індії

Єдиним імпортером Іл-38 стала Індія, яка у 1977 р. отримала п’ять вживаних літаків цього типу. Ними озброїли 315-ту АЕ морської авіації на авіабазі Даболім (Гоа). У 2001 р. була укладена угода про модернізацію індійських машин у варіант Іл-38SD (Sea Dragon, або «Морський змій» – це назва експортної модифікації системи «Новела»). Крім того, Іл-38SD отримав два підкрильних вузли підвіски озброєння, призначені для ПКР Х-35У. 1 жовтня 2002 р. у катастрофі були втрачені два літаки 315-ї АЕ, які зіткнулись у повітрі. Для компенсації втрат Індія придбала ще два Іл-38 зі складу російського Північного флоту. Постачання модернізованих Іл-38SD було здійснено у 2006-2010 рр. У жовтні 2023 р. Іл-38SD зняті з озброєння авіації ВМС Індії – їх замінили американські літаки Р-8І «Посейдон».

Характеристики	Іл-38
Розмах крила, м	37,4
Довжина літака, м	40,1
Висота літака, м	10,1
Площа крила, кв. м	140
Двигуни, кількість х тип	4хАІ-20М
Потужність двигуна, к.с.	4250
Маса, кг: - порожнього літака - максимальна злітна	34 700 68 000
Швидкість, км/год - максимальна - патрулювання	650 350
Максимальна дальність польоту, км	9500
Бойовий радіус дії при патрулюванні упродовж трьох годин, км	2200

Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://www.buymeacoffee.com/andrijkhar9

Приватбанк: 5168 7456 7352 6783