Літаки, яких не було: проєкт Sabre II

Порівняльні зображення F-7M і F-7S Sabre II

В середині 80-х років минулого століття найбільш масовим типом бойових літаків Повітряних сил Пакистану лишався «Шеньян» F-6 – китайська копія радянського МіГ-19. Зі США надійшли чотири десятки F-16A/B, але на тлі переозброєння авіації Індії це була крапля в морі. Повітряні сили Індії в цей час масово отримували ліцензійні МіГ-21біс, освоювали випуск винищувачів-бомбардувальників «Ягуар» і МіГ-27Л, а головне – замовили велику партію МіГ-29. Пакистан же, з огляду на обмежені фінансові ресурси, спромігся купити лише кількадесят винищувачів «Ченьду» F-7M «Ейргард» - «тюнінгованих» китайських копій МіГ-21. Потрібен був дешевий масовий легкий винищувач, випуск якого можна було б налагодити на підприємстві «Пакистан Ернотікл Комплекс» в м. Камра. І потрібен він був вже на вчора...

Оптимальним варіантом пакистанські фахівці визнали доопрацювання конструкції F-7М з заміною двигуна і радара на вироби західного виробництва. Проєкт отримав назву Sabre II – натяк на першого «Сейбра», F-86F, який становив основу ПС Пакистану в другій половині 50-х – 60-х рр. минулого століття. Самотужки реалізувати проєкт пакистанці не могли, тому в січні 1987 р. була укладена відповідна угода з американською фрмою «Грумман». Економічний сенс в реалізації програми, здавалося б, був: ПС Пакистану потребували десь півтори сотні нових винищувачів.

Проєкт «Сейбр ІІ» передбачав переробку носової частини фюзеляжу F-7M – лобовий повітрозабірник двигуна замінявся двома пласкими бічними, що дозволило збільшити носовий обтічник і встановити там потужнішу РЛС з більшою антеною. В якості радара попередньо обрали AN/APG-66. Двигун WP-7 тягою на форсажі 6100 кгс замінявся на PW1126 – варіант вже далеко не нового ТРД J52-P-409, обладнаний форсажною камерою. Він розвивав на форсажі тягу 7265 кгс. Як опції розглядались двоконтурні турбореактивні двигуни F404 та PW1120, але їхнє встановлення потребувало ґрунтовної переробки фюзеляжу.

Ескізне проєктування літака, який іноді позначався F-7S, та розробка техніко-економічного обґрунтування тривали близько півроку. Висновки були неоднозначні. Проєкт визнали цілком реалістичним з технічної точки зору. А от з економічної – на жаль... Розрахунки показали, що фінансові ризики, викликані дуже високою вартістю проекту, і доступністю більш економічно ефективних варіантів переважають потенційні вигоди від передачі технологій із США до «Пакистан Ернотікл Комплекс». До того ж, у зв’язку з курсом нового керівництва СРСР на поступове виведення своїх військ з Афганістану, США почали скорочувати свою допомогу для Пакистану. Зрештою, проєкт Sabre II закрили. Натомість Пакистан вдався до закупівлі в Китаю винищувачів F-7P «Скайболт».

Силуети F-7M, Sabre II i Super-7

Аналогічна за змістом програма удосконалення винищувача J-7 розроблялась наприкінці 80-х років в КНР під позначенням «Супер-7» - і теж з «Грумманом» як головним західним партнером. Вона була закрита у 1989 р. після придушення властями КНР виступів на площі Тяньанмень і введення західних санкцій. Однак напрацювання не пропали дарма. Китайський навчально-бойовий літак JL-9 (FTC-2000) «успадкував» носову частину від проєкту Sabre II, а з «Супер-7» виріс винищувач JF-17.

Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://www.buymeacoffee.com/andrijkhar9