"Мальва" з-за порєбріка
Наприкінці жовтня міністерство нападу рф отримало першу
партію нових САУ 2С43 «Мальва». Що ж це за система і наскільки вона зможе
посилити артилерію нашого ворога?
Дата «народження» «Мальви» наразі лишається невідомою. Десь
в середині минулого десятиліття за порєбріком почалаль реалізація дослідно-конструкторської
роботи під шифром «Набросок», орієнтованої на сторення кількох нових самохідних
артсистем. Зміст роботи не надто афішувався, але у 2019 р. стало відомо, що однією
з цих систем є колісна САУ в модному нині форм-факторі TMG – саме у ньому виконані добре знана нам самохідка «Цезар»,
наша «Богдана», словацька «Єва» та ціла низка інших сучасних артсистем.
Запорєбріковий дівайс отримав позначення 2С43 і традиційне для совєтської
номенклатури «квіткове» ім’я – «Мальва». 2020 р. з’явились перші фото нової
САУ, а наступного року прототип передали на державні випробування. Планувалось
завершити їх за півтора року – десь до кінця 2022 р. Хоч вкластись в цей термін
не вдалось, відставання виявилось на диво невеликим – якийсь рік. Чи не
криється в цьому певна «сирість» артсистем?
Чому вдалось створити нову САУ так (відносно) швико? Одна
з причин – використання відпрацьованої артилерійської частини, гармати 2А64 від
САУ 2С19. Та це ж і зумовило анахронічність її характеристик. Довжина ствола «Мальви»,
яка становить лише 47 калібрів, і малий об’єм зарядної камери вкупі з
застарілими боєприпасами призвела до того, що максимальна дальність стрільби
становить тільки 24,5 км (активно-реактивним снарядом – 29 км). Це суттєво
менше, ніж в сучасних західних артсистем (і нашої «Богдани», які мають 155-мм
стволи завдовжки 52 калібри. І це при цьому, що росіяни мають власну
52-каліберну гармату (щоправда в скрєпному калібрі 152,4 мм) 2А88, яка
використовується в САУ 2С35 «Коаліція-СВ» (і в її колісному варіанті 2С35-1 «Коаліція-СВ-КШ»).
Та з огляду на те, що від появи «Коаліції-СВ» минуло вже добрих десять років, а
серійний її випуск досі не розпочався (було лише повідомлення про завершення у
жовтні 2023 р. державних випробувань) з цією системою далеко не все гаразд. Тим
більше, що вантажопідйомність шасі БАЗ-6610-027 цілком вистачило б для монтажу 2А88.
Чотиривісне шасі для «Мальви» створене Брянським
автозаводом і належить до родини «Вощіна». Воно обладнане дизелем ЯМЗ-8424.10
потужністю 470 к.с. Артилерійська частина винесена за задю вісь. Це далеко не
оптимально з точки зору розподілу маси і збільшує габаритну довжину машини
(вона сягає 13 м), однак дозволяє в перспективі замінити ствол довшим без
виходу за габарити. Бронювання обмежене лише кабіною екіпажу – артилерійська
частина не захищена. Але й без цього маса САУ з боєкомплектом на 30 пострілів
чималенька – 32 тонни. Щоправда, запорєбріковим мастєровим було простіше, ніж
європейським: над ними не тяжіє вимога «геркулесосумісності», тобто здатності
САУ у форматі TMG вписатись у вантажопідйомність і габарити вантажної
кабіни транспортного літака С-130 «Геркулес». За порєбріком просто немає
транспортних літаків у 20-тонному класі вантажопідйомності. Їхній основний
літак військово-транспортної авіації Іл-76 має вантажопідйомність 40 тонн,
тобто цілком може транспортувати «Мальву».
Отже, що ж вийшло в підсумку? Важка і габаритна САУ, яка
за балістичними характеристиками суттєво поступається західним системам.
Наприклад, «Цезар» у трвісному варіанті важить менше 18 тонн, має габаритну
довжину 10 м, а б’є на 40 км. Тобто в її нинішньому вигляді «Мальва» не здатна
буде забезпечити перевагу над сучасними артсистемами західного виробництва чи
нашою «Богданою».
Шановні читачі, якщо моя писанина вас
зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://www.buymeacoffee.com/andrijkhar9
Коментарі
Дописати коментар