Нові "жертви" російсько-української війни: програма FARA і "Сікорський"

 

Белл 360 "Інвіктус"

Генерали готуються до минулих воєн – ніщо краще не ілюструє істинність цієї тези, як історія спроб армії США створити новий розвідувальний гелікоптер. Сьогодні з’явилась інформація про скасування програми FARA – четвертої(!) за ліком програми створення розвідувального (точніше, розвідувально-ударного) гелікоптера, скасованої за останні чверть століття. Цікаво, що цього разу програма стала фактично жертвою російсько-української війни: саме ця війна змусила (вкотре) переглянути підходи до повітряної розвідки. Так-так – мова про зростання ролі БпЛА...

Придивимось детальніше до історії американських програм розвідувальних гелікоптерів. У 1980-х роках військове гелікоптеробудування, здавалося б, впритул підійшло до технологічного прориву, зумовленого появою технології «стелс» (комплексу заходів зі зниження помітності бойових машин в радіолокаційному, інфрачервоному та інших діапазонах). Найбільш комплексно ця технологія розвивалась в США (зрештою, звідти й пішла назва «стелс»). Не дивно, що саме американці зробили першу спробу втілити елементи технології «стелс» у гелікоптері.

У 1983 р. армія США ініціювала програму створення легкого гелікоптера LHX (Light Helicopter eXperimental), покликаного замінити розвідувальні вертольоти ОН-58 і доповнити ударні АН-64. Від творців LHX вимагали суттєво знизити помітність машини в акустичному, інфрачервоному та радіолокаційному діапазонах. Реалізація цих заходів потребувала настільки широкомасштабних науково-дослідних робіт, що самотужки їх не могла «потягнути» жодна окремо взята фірма. Тому для участі в конкурсі «Боїнг» об’єднав свої зусилля з «Сікорським», а «Белл» – з «МакДоннелл-Дуглас». В липні 1991 р. переможцем оголосили проєкт «Боїнг/Сікорський». Тоді ж гелікоптеру присвоїли назву RAH-66 «Команч».

Перший з двох прототипів «Команча» почав випробування в польоті 4 січня 1996 р. Передбачалось, що у 2006 р. армія отримає перші серійні RAH-66. Загалом же армії потрібно було 1292 таких гелікоптери. Однак конструкторам довелось низкою проблем, головною з яких була надмірна маса гелікоптера. На машину спочатку встановили нове, полегшене прицільно-навігаційне обладнання, потім замінили двигуни на потужніші... А кожна зміна в проєкті – це грошенята, ще й немалі. До того ж, дедалі сильніше звучали голоси опонентів: мовляв, «Команч» створювався для протистояння з СРСР, а де він, той СРСР? Для війни з новим противником – міжнародним тероризмом – «Команч» був занадто класним. Можна було обійтись чимось скромнішим, не таким «просунутим». А вартість «Команча» безперервно зростала – розрахунки початку ХХІ ст. показували, що до 2008 р. програма поглине дві третини бюджету армійської авіації! Цього навіть американці не могли собі дозволити, і 23 лютого 2004 р. армія США закриває програму створення RAH-66, яка коштувала близько 7 мільярдів доларів. Натомість 9 грудня 2004 р. починається програма створення (точніше – вибору) значно простішого і дешевшого розвідувально-ударного гелікоптера ARH (Armed Reconnaissance Helicopter).

Нова програма базувалась на засадах COTS (Commercial Of-The-Shelf), тобто купівлі «з полиці» готового цивільного гелікоптера з потрібними параметрами і пристосування його для військових потреб. Планувалось придбати 368 вертольотів, причому перші 38 з них (30 бойових і 8 тренувальних) мали почати службу вже до вересня 2008 р.

В конкурс за програмою ARH заявились дві фірми – «Боїнг» з МН-6М (модифікованим МН-6 «Літтл Бьорд», який використовувався силами спеціальних операцій армії США) і «Белл» з мілітаризованим варіантом цивільної машини Белл 407. В липні 2005 р. переможцем оголосили «Белл». Його вертоліт отримав позначення ARH-70 «Арапахо». Перший з чотирьох прототипів почав випробування 20 липня 2006 р. Однак, як і «Команч», «Арапахо» став жертвою непередбачуваного зростання коштів. Вартість першого етапу проєктування зросла з 210 до 300 мільйонів доларів, а очікувана вартість серійного гелікоптера збільшилась з 10,3 до 12,3 мільйонів. В грудні 2007 р. міністерство оборони США вирішило скоротити кількість замовлених ARH-70 до 250 екземплярів, але це, своєю чергою, призвело до здорожчання одного вертольота до 14,5 мільйонів доларів. Міністерство оборони зажадало від розробника чіткого плану зменшення витрат, але фірма «Белл» не змогла його надати. 16 жовтня 2008 р. армія закрила програму створення й закупівель ARH-70 – і знову з мільярдними збитками.

Третю спробу взяти на озброєння новий розвідувальний вертоліт зробили у 2012 р., коли армія США ініціювала програму AAS (Armed Aerial Scout). Вона знову базувалась на засадах COTS, але на цей раз до участі допустили не лише американські фірми, але й західноєвропейські – «Ербас Гелікоптерс» і «Агуста-Вестленд». З п’яти представлених проєктів армія не обрала жодного, і наприкінці 2013 р. програму закрили. В результаті армійській авіації США довелось суттєво змінювати звичний спосіб дій. Після зняття з озброєння в 2017 р. гелікоптерів OH-58D вона взагалі втратила легкі розвідувальні вертольоти. Їх функції розділили між ударними вертольотами AH-64D/E «Апач» і безпілотними літальними апаратами.

Сікорський S-97 "Рейдер"

У 2018 р. армія США робить останню (наразі?) спробу створити новий розвідувально-ударний літальний апарат. Так, саме літальний апарат, а не гелікоптер – бо програма FARA (Future Attack Reconnaissance Aircraft) не обмежувалась класичним гелікоптерами, допускались різні гібридні варіанти. З кількох пропозицій обрали дві – фірм «Белл» і «Сікорський». Перша представила гелікотер Белл 360 «Інвіктус», дещо схожий на «Команча», друга ж – гібридний гелікоптер (двогвинтової співвісної схеми, з додатковим штовхаючим гвинтом) S-97 «Рейдер». У 2024 р. мали відбутись порівняльні випробування прототипів. Але... армія США вирішила, що стрімкі зміни характеру бойових дій і ролі в них армійської авіації роблять безсенсовними подальші інвестиції в програму FARA. Згадаймо заплановану відмову Японії та Німеччини від ударних гелікоптерів (про що ми вже говорили) – і стає очевидним, що ми знаходимось на порозі революції в армійській авіації, значення якої може бути порівняне з появою гелікоптерів.

Сьогоднішні події можуть мати величезний вплив не тільки на армійську авіацію США, але й на долю фірми «Сікорський». Річ у тім, що перемога у конкурсі FARA була неї питанням життя і смерті. Зараз «Сікорський» реалізує лише одну перспективну програму, але порівняно невеликого обсягу – важкий транспортний гелікоптер СН-53К «Кінг Стельєн» для Корпусу морської піхоти США. Експортних перспектив СН-53К не має – його вдалось продати лише до Ізраїлю. Навіть Німеччина, яка експлуатує машини попередньої, а точніше, позаминулої ґенерації CH-53G, для їх заміни обрала виріб «Боїнга» - CH-47F. Програма, яка десятиліттями годувала «Сікорського» - H-60/S-70 – поволі наближається до завершення. І саме сьогодні продзвенів ще один тривожний дзвіночок: армія США вирішила з 2025 р. припинити фінансування програми модернізації армійських гелікоптерів UH-60L до рівня UH-60V. Планувалось модернізувати 760 гелікоптерів, але справа обмежиться 151 машиною, кошти на які будуть виділені до кінця 2024 фінансового року. Це, ймовірно, стало наслідком ухваленого в грудні 2023 р. рішення армії США скоротити парк своїх «Блек Хоків» з 2135 до 1978 екземплярів – мовляв, після завершення операцій в Іраці та Афганістані нам стільки не потрібно... І хоч водночас оголошено про намір укласти новий багаторічний контракт на гелікоптери UH-60M, але це слабка втіха – у перспективі в армії США «Блек Хоки» замінить конвертоплан V-280 «Велор» фірми «Белл», який в грудні 2022 р. переміг у конкурсі за програмою FLRAA. І кошти, заощаджені внаслідок анонсованого скорочення парку «Блек Хоків», підуть саме на фінансування програми «Велора». Тож «Сікорського» чекають нелегкі часи.

 

Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://www.buymeacoffee.com/andrijkhar9

 

Приватбанк: 4731 2196 4166 1818