М113 з половиною

"Лінкс" зі складу 3-го механізованого батальйону Канадського повітряно-десантного полку. ФРН, навчання «Рефорджер-74», жовтень 1974 року

 

Бронетранспортер М113, поза усяким сумнівом, машина легендарна. Написання її повної історії – завдання непідйомне, бо за самою тільки кількістю модифікацій М113 цілком може позмагатись з МТ-ЛБ. А ось про деякі його варіанти розповісти можна. І сьогодні – про одного з них.

 

У середині 1950-х років у США почала розвиватися концепція легкої броньованої командирсько-розвідувальної машини – функціонального аналога джипа, але гусеничного та броньованого. Підсумком розробки стало взяття на озброєння тримісного бронетранспортера «Кадилак» М114 (до речі, про нього теж треба буде колись написати – цікава машина). Машина надійшла на озброєння розвідувальних підрозділів армії США у 1962 році. Була вона досить масовою, але «короткоживучою» — через незадовільну прохідність і низьку стійкість до бойових пошкоджень вже 1973 року видали наказ про зняття М114 з озброєння. Не викликав цей БТР інтерес і у союзників США. У такій ситуації свою альтернативу спробувала запропонувати фірма «Фуд Машинері Корпорейшн» (FMC) – розробник надзвичайно вдалого та популярного «повнорозмірного» БТР М113.

 

Переробка

 

На початку 1963 року фірма FMC представила свій варіант командирсько-розвідувального бронетранспортера, неофіційно названого М113 1/2 – «М113 з половиною», хоча більш логічним було б назвати його «половинкою М113». За основу взяли БТР М113, зменшивши його розміри. Довжина скоротилася з 4,86 до 4,6 м (у ходовій частині залишилося чотири опорні котки на борт замість п'яти), ширина — з 2,68 до 2,4 м. БТР став суттєво нижчим (його висота по даху корпусу становила всього 2,17 м замість 2,52 м у стандартного М113) і приблизно на третину легшим (8700 кг замість 11300). Але лише зменшенням розмірів конструктори не обмежилися. Вони ґрунтовно перекомпонували машину, перемістивши двигун із передньої частини в корму. Десантне відділення зникло, а у поєднаному відділенні бойовому та управління, що займало передню та середню частину машини, розташовувалося три члени екіпажу — механік-водій (спереду ліворуч), спостерігач-радист (спереду праворуч) та командир (ззаду по центру). Доступ всередину забезпечували індивідуальні люки для кожного члена екіпажу, а також двері, що піднімалися вгору, в правому борту (заходили на дах). Механік-водій та спостерігач-радист мали по чотири перископи М17, а в люку механіка-водія можна було встановити інфрачервоний перископ М19.

Прототип «М113 1/2» з командирською башточкою М26 та 12,7-мм кулеметом

Прототип «М113 1/2» з командирською башточкою «модель 74» та двома 7,62-мм кулеметами

 

Командир мав командирську башточку, залежно від моделі якої відрізнялися прилади спостереження та озброєння. Під час першої презентації прототипу на ньому встановили макет башточки «модель Х» із винесеною установкою 20-мм гармати. Пізніше встановили башточку М26 з вісьмома призматичними оглядовими приладами по периметру. Зовні на ній встановлювався 12,7-мм кулемет М2НВ. Іншими варіантами, випробуваними на «М113 ½», були башточки «модель 74» і «модель 100Е» з, відповідно, двома та одним 7,62-мм кулеметами М73, а також М27 з 20-мм гарматою М139. Як опції розглядалися і проста турельна установка великокаліберного кулемета, взята від БТР М113, дистанційно керований лафет з 25-мм гарматою та низка інших. Як додаткове озброєння за бажанням замовника міг використовуватися 7,62-мм кулемет М60, що монтувався на вертлюзі перед люком спостерігача-радиста. Нарешті, компанія FMC пропонувала і протитанковий варіант «М113 1/2», озброєний двозарядною пусковою установкою ПТКР «Ентак» або однозарядною – «Тоу».

 

Ескіз проєкту "М113 1/2" з ПТРК "Тоу"

Ескіз проєкту "М113 1/2" з ПТРК "Ентак"

Зовні корпус «М113 1/2» був схожий на базовий М113 — із поправкою на зменшені розміри та відсутність десантного люка у кормовій стінці корпусу. Найбільш помітною рисою, що дозволяє відрізнити «М113 1/2» була форма носової частини корпусу: у М113 (і у М114) вона утворювалася одним плоским похилим листом, а у «М113 1/2» - трьома (лобовим і двома «виличними»). Товщина алюмінієвої броні відповідала М113 та становила від 19 до 44,5 мм.

Проєкції "М113 1/2"

 

На початковій стадії розробки «М113 1/2» фірма FMC пропонувала на вибір бензиновий або дизельний двигун, але, зрештою, зупинилася на шестициліндровому дизелі «Дженерал Моторс» 6V53 (такий же, як на БТР М113А1) потужністю 215 к.с. Двигун був зблокований з автоматичною коробкою передач «Аллісон» ТХ-200 (три швидкості вперед і одна назад). Ведучі колеса знаходились попереду, а передача потужності на них здійснювалася за допомогою диференціалу DS-200. Опорні котки з торсійною підвіскою, ведучі та напрямні колеса, а також гусениці Т130Е1 завширшки 381 мм взяли від М113А1.

Прототип "М113 1/2" зі встановленими захисними кожухами на вентиляційних решітках моторно-трансмісійного відділення

 

Висока питома потужність забезпечувала «М113 1/2» хорошу рухливість – швидкість по шосе досягала 71 км/год. Так само, як і базовий БТР, він здатний долати водні перешкоди на плаву після невеликої попередньої підготовки (установка хвилевідбивного щита і захисних кожухів на вентиляційні решітки моторно-трансмісійного відділення). Рух на плаву зі швидкістю до 6 км/год забезпечується за рахунок перемотування гусениць.

 

Експортний продукт

 

Оскільки на момент появи «М113 1/2» армія США вже повним ходом отримувала бронетранспортери М114 аналогічного класу, єдиним шансом для збуту цієї машини був експорт. Полегшений командирсько-розвідувальний варіант бронетранспортера М113 значною мірою уніфікований з базовою машиною видавався досить привабливим рішенням для багатьох армій. Щоправда, скористалися пропозицією лише дві з них. Першою стала Королівська армія Нідерландів, яка 1966 року замовила 250 машин.

 

У Нідерландах «М113 1/2» отримали позначення M113 C&V (Commando & Verkenningen – «командирський і розвідувальний»; використовувалася також англійська абревіатура C&R – Command & Reconnaissance). Ці машини надійшли на озброєння розвідувальних взводів штабних рот танкових та механізованих бригад, а також окремих розвідувальних батальйонів. Розвідувальний взвод складався з секції управління (один БТР М113А1, джип та мотоцикл, 10 осіб особового складу) та трьох розвідувальних секцій (у кожній — 6 осіб та два M113 C&V).

M113 C&V зі складу 103-го розвідувального батальйону. Навчання «Горизон», вересень 1969 року

 

Розвідувальних батальйонів у складі 1-го нідерландського корпусу було чотири: 102-й, 103-й, 104-й та 105-й (останній сформований на рубежі 1983/84 років). Два з них придавалися механізованим дивізіям першого ешелону, а ще два разом із 101-м піхотною бригадою мали забезпечувати охорону та оборону тилового району корпусу. Типова організація розвідувача передбачала наявність чотирьох ескадронів: штабного та підтримки, а також трьох розвідувальних. Розвідувальний ескадрон складався зі взводу управління (один M113 C&V, одна КШМ М577А1 і два БТР М113А1 з радарами наземної розвідки) і трьох розвідувальних взводів, кожен з яких включав управління (один M113 C&V), дві розвідувальні секції (по два M113 C&V), танкову (два танки – спочаткуАМХ-13/105, пізніше «Леопард 1» та «Леопард 2А4»), мотопіхотну (один М113А1) та мінометну (один самохідний міномет М106А1). Таким чином, в ескадроні налічувалося 16 M113 C&V, а в батальйоні – 48. Деякий час існувала й альтернативна організація ескадрону, яка передбачала спеціалізацію на рівні взводу, а не секції. У цьому випадку взводів було п'ять: два розвідувальні (по сім M113 C&V), танковий (шість танків), мотопіхотний (один M113 C&V і три М113А1) та мінометний (три М106А1).

 

M113 C&V зі складу 103-го розвідувального батальйону. Навчання «Горизон», вересень 1969 року

З 1974 року голландські M113 C&V пройшли модернізацію, спрямовану на посилення озброєння: замість командирської башточки М26 з 12,7-мм кулеметом вони отримали одномісну башту «Ерлікон-Контраверс» GBD-AOA із винесеною установкою 25-мм гармати КВА-В.

M113 C&V с баштою GBD-AOA

 

До 1999 року M113 C&V були зняті з озброєння, але заміна ним (колісні бронеавтомобілі «Феннек») надійшла лише через кілька років. Невеликі партії M113 C&V разом з іншим голландським «секонд-хендом» (БМП YPR-795, БТР М113) були придбані Бахрейном (35 одиниць) та Чилі (вісім).

Бахрейнські M113 C&V на параді

 

Другою країною, що замовила 1968 року 174 машини «М113 1/2», стала Канада. У її армії цей броньовик отримав традиційну «звірячу» назву – «Лінкс». Від голландських M113 C&V «Лінкси» відрізнялися зміненим компонуванням бойового відділення: робоче місце командира з башточкою М26 і встановленим на ній 12,7-мм кулеметом було зміщено праворуч і вперед, а спостерігач тепер розташовувався за механіком-водієм і мав 7,62-мм кулемет.

 

Бронемашина "Лінкс"

В армії Канади БТР «Лінкс» надійшли на озброєння танкових полків та мотопіхотних батальйонів, а також інженерних частин. За штатом танковий полк мав розвідувальний ескадрон (ескадрон D), який складався з трьох взводів по п'ять «Лінксів». У мотопіхотному батальйоні був взвод із дев'яти таких машин, а в інженерному — секція з трьома «Лінксами». У 1980-ті роки організація розвідувальних підрозділів зазнала деяких змін. Дислокована у ФРН 4-та механізована бригада у своєму бронетанковому полку мала 20 «Лінксів», а в двох мотопіхотних батальйонах — по 11. 5-та механізована бригада, призначена для перекидання в Західну Європу як посилення, мала 44 «Лінкси» — по 11 у трьох мотопіхотних батальйонах і бронетанковому полку (щоправда, останній як основне озброєння мав не танки, а бронемашини «Кугуар» —тривісні «Піраньї» з баштами від легкого танка «Скорпіон»). 1993 року «Лінкси» зняли в озброєння. Їх тимчасовою заміною стали БТР М113А2, а в 1997 році на озброєння розвідувальних підрозділів надійшли чотиривісні колісні бронемашини «Койот» – чергова канадська варіація «Піраньї». Більшість «Лінксів» закінчили свою кар'єру в незавидній ролі полігонних мішеней.

 Проєкції "Лінкса"

Спроба створення зменшеного розвідувального варіанта стандартного бронетранспортера М113 виявилася цікавою з технічного погляду, але за великим рахунком непотрібною з точки зору тактики. Хоча фірмі-розробнику і вдалося продати понад чотири сотні «М113 1/2», більшість армій, які обзавелися стандартними М113, успішно використовували в розвідувальних частинах саме їх, не вважаючи за необхідне купувати ще й «компакт-версію».

 

Бойова маса, кг	8460
Довжина, мм	4600
Висота (по дахові командирської башточки), мм	2180
Ширина, мм	2410
Кліренс, мм	410
Озброєння (боєкомплект, шт)	1 12,7-мм кулемет М2НВ (1200)
Бронювання, мм: лоб борт корма крыша дно	31,8-44,5 44,5/28 19-31,8 31,8 25,4
Потужність двигуна, к.с.	215
Максимальна швидкість, км/год: по шосе на воді	71 6
Запас ходу по шоссе, км	525
Перепони, що долаються, см: ширина рову висота стінки	150 60

Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://buymeacoffee.com/andrijkhar9

Приватбанк: 4731 2196 4166 1818