Знай свого ворога: як росіяни збираються боротись з нашими морськими дронами?
В першому за цей рік числі запорєбрікового часопису «Оборзєніє
арміі і флота» опублікована стаття, присвячена проблемі боротьби з безекіпажними
катерами (БЕК). Часопис цей не є офіціозом, а приватним виданням, тож може
дозволити собі рубати правду-матку (звісно, дозовано). Тому цікавим буде
проаналізувати висновки козломордих ікспердів з приводу успіхів наших морських
дронів.
В статті аналізується хроніка застосування українських
БЕКів проти ОЗУ «Чєрнаморскій флот». Перша спроба їх застосування 21 вересня
2022 р. виявилась невдалою – під час атаки Севастополя один катер був знищений,
а інший в неушкодженому стані викинуло на берег. Але вже під час наступного рейду
на Севастополь БЕКом був пошкоджений тральщик «Іван Голубєц» (блін, ну й назви
в них...). В морі був атакований розвідувальний корабель «Іван Хурс», але йому
вдалось відбитись. Пізніше цілями для українських морських дронів ставали
розвідувальний корабель «Пріазовьє» (теж відбився), МРК «Самум» і патрульний
корабель «Сєрґєй Котов», яким для ремонту довелось повертатись на базу, серйознопошкоджений ВДК «Олєнєгорскій горняк» і цивільний танкер «Сіґ», який теж отримав
ушкодження. Першими безповоротними втратами стали два невеликих десантних
катери проєктів 1176 і 11770, знищені 11 листопада 2023 р. біля причалу в
Чорноморську.
Ситуація радикально змінилась з початку 2024 р. Вночі з
31 січня на 1 лютого був знищений ракетний катер «Івановєц». Катер знаходився у
відкритому морі, поблизу бухти Донузлав. Вночі 14 лютого, теж у відкритому морі
поблизу Криму кілька БЕКів атакували і потопили ВДК «Цезарь Куніков». А вночі з
4 на 5 березня від своєї долі не втік «Сєрґєй Котов». Процитую автора статті: «Єслі
продолжать тєрять по 3 корабля ілі ракетних катєра каждиє два мєсяца, то скоро
флота на Чьорном морє просто нє останєтся...»
Які ж заходи вживають козломорді для нейтралізації загрози
– крім заміни командувача ОЗУ «ЧФ»? Знову процитую: «Появлєніє БЕК-камікадзе
застало россійскоє командованіє врасплох, і пєрвоє врємя ім толком і нє
питалісь протівостоять, єслі нє счітать постановкі бонових заґраждєній в
уязвімих пєрєд нападєнієм мєстах». Коли ж стало зрозуміло, що атаки БЕКів
будуть продовжуватись, кораблі почали озброюватись додатковими кулеметами.
Наприклад, на кораблях проєкту 22160 (до якого належав і «Сєрґєй Котов») на
додачу до двох штатних 14,5-мм кулеметів на установках МТПУ встановлюють ще
чотири великокаліберних кулемети: два в кормі, по кутах вертолітної палуби, і
два по боках вертолітного ангару. ВДК «Олєнєгорскій горняк» отримав дві спарені
14,5-мм установк 2М-7 на баці, однотипні з ним «Цезарь Куніков» і «Новочєркасск»
- по одній установці 2М-1 (спарці 12,7-мм кулеметів). На старому сторожовику «Питлівий»
проєкту 1135М встановили дві 2М-1 і аж шість одинарних 12,7-мм кулеметів «Корд».
Ще старіший «Ладний» (проєкту 1135), про якого ми вже розповідали, отримав дві
установки 2М-7.
Для «протиБЕКівського» патрулювання морської акваторії
почали активно залучати гелікоптери Ка-27 і Мі-8, а також антикварні літаки-амфібії
Бе-12. В статті вказано, що знищувати морські дрони вертольотам «поначалу
удавалось с большой еффєктівностью». Однак у мене це викликає сумніви – адже наші
БЕКи виходять на полювання, здебільшого, вночі. Чи може в темряві екіпаж Ка-27,
а тим більше – Мі-8 засікти серед хвиль й уразити маленький неосвітлений катер?
Далеко не факт...
Аналізуючи можливі способи боротьби з БЕКами, автор
статті зазначає, що «на данном етапє тєорія расходітся с практікой». Що мається
на увазі? В теорії флот мав би вести активні наступальні дії, де дозволяючи
українським силам навіть наблизитись до контрольованих окупантами берегів. На
практиці ж кораблі ОЗУ «ЧФ» бояться навіть носа висунути з-за бонових
загороджень своїх баз. За таких обставин, на думку автора, слід було б
побудувати систему контролю за акваторією, побудовану переважно на авіації, яка
б не давала українським БЕКам доходити до російських баз і кораблів в морі. «На
практікє морская авіація дєлала всьо, чьто могла, но сейчас єйо вазможності
крайнє агранічєнни». Автор підкреслює, що навіть якщо авіація зможе засікти
вихід українських катерів з бал і знищити частину з них на переході морем, інша
частина все одно дійде до своєї цілі. А далі – «спасєніє утопающіх – дєло рук
саміх утопающіх»: кораблям доведеться відбиватись самостійно. Автор вказує, що
така схема – «нє савсєм правільная»; правильно було б створити на ТВД цілу
систему боротьби з БЕКами. Але часу на це немає: якщо строки підготовки українських
ударів залишаться попередніми, то наступний відбудеться дуже скоро...
Підкреслюється, що використати засоби РЕБ для боротьби з
БЕКами не вдасться – управління ними здійснюється через направлені супутників
антени, і заглушити цей канал не те щоб зовсім неможливо, але вкрай складно. До
того ж, на тому катері, який викинуло на берег, було два незалежних
супутникових канали, а на додачу – пристрій для підключення до мережі
мобільного зв’язку, який теж може використовуватись для дистанційного
управління. Крім того, абсолютно нескладно реалізувати самонаведення катера на
силует корабля-цілі – вся необхідна для цього апаратура доступна на ринку, і
навіть не належить до виробів підвійного призначення. «Даже єслі будєт найдєн
способ бистро і еффєктівно подавлять радіоканали управлєнія БЕК, то чєрєз
нєкотороє врємя оні начнут атаковать наші кораблі в автоматічєском рєжимє, і
проблєму прідьотся рєшать сначала».
На думку автора, неминучим буде сценарій, коли кораблю
доведеться власними силами виявляти і знищувати БЕКи. І тут визначальним
чинником виступатимуть саме засоби знищення катерів: тактико-технічні
характеристики озброєння визначатимуть, які саме засоби виявлення будуть
потрібні для їхнього ефективного застосування. Підходи, які застосовують
американці, для козломордих недоступні. Наприклад, американські кораблі LCS озброюються 57-мм гарматами «Бофорс», які мають снаряд з
програмованим підривом. Флот же немитої не зможе швидко отримати таку зброю – «у
нас всьо єсть, но на массовоє внєдрєніє такого оружія нєт врємєні». Так само не
вийде ефективно використовувати малокаліберні автоматичні гармати – так, як
американці роблять зі своїми 25-мм і 30-мм «Бушмастерами». По-перше, за
порєбріком в принципі немає стабілізованих платформ для таких гармат, а
по-друге – усі їхні автоматичні гармати працюють за принципом відводу порохових
газів (американські мають зовнішній привід автоматики). А це різко збільшує
масу частин гармати, які рухаються під час стрільби – і суттєво знижує
точність. Останній же показник є критичним для боротьби з БЕКами. Наприклад, «Маґура»
за швидкості 42 вузли пройде одну морську милю менше, ніж за півтори хвилини –
а значить, уражати його треба з першої ж черги. Артустановки АК-306, АК-630, АК-630М здатні уражати БЕКи, але їх неможливо
встановити на ті кораблі, які не озброєні ними. Неможливо й швидко збільшити
кількість таких артустановок на кораблях, які вже їх мають. А досвід показує, що
вогня однієї-двох таких шестистволок недостатньо. Українське відео знищення «Івановца»
показує, що стволи його АК-630 були гарячими – значить, він відстрілювався, але
це не допомогло.
Кулемети калібрів 14,5 і 12,7 мм здатні знищувати
українські БЕКи, але проблемою є низька точність вогню. Те ж відео з «Івановца»
показує, що черги з кулеметів лягають біля катера, але не влучають. З «Сєрґєя
Котова» теж вівся кулеметний вогонь, та це не допомогло. Використання кулеметів
та іншої стрілецької зброї каліюру 7,62 мм є неефективним. Екіпаж «Цезаря
Кунікова» вів по БЕКах щільний прицільний вогонь зі стрілецької зброї, використовуючи
прожектори і трасуючі кулі, але це не допомогло. Крім того, росіяни не
виключають, що українські катери в майбутньому отримають легке бронювання, яке
захистить від вогню зі стрілецької зброї.
З усього наведеного випливає висновок: для захисту кораблів
від атак БЕКів необхідно, крім вогню з артилерії усіх калібрів, вести щільний і
точний вогонь з кулеметів калібрів 14,5 і 12,7 мм – набагато більш точний, ніж
той, який показали екіпажі «Івановца» і «Сєрґєя Котова». Для такого вогню,
вважає автор, недостатньо тренованості особового складу і напівзаходів на
кшталт обладнання кулеметів тепловізійними прицілами. Необхідно озброювати
дистанційно керованими модулями з оптоелектронними прицільними пристроями і (в
перспективі) функцією автосупроводу цілі. Порівнюючи калібри 12,7 і 14,5 мм
автор перевагу віддає першому, бо у такому разі можна забезпечити більший боєкомплект;
більша ж дальність вогню 14,5-мм кулеметів, на його думку, нічого не дасть –
вона все одно обмежуватиметься можливостями прицільних пристроїв.
Скільки ж треба таких модулів? Швидкість українських БЕКів
така, що в оператора модуля буде хвилина, максимум півтори для ураження цілей.
За цей час він навряд чи встигне обстріляти більше однієї-двох цілей. Виходячи
з цього стверджується, що на кораблі потрібно буде мати 6-8 модулів з кожного
борту – як це зробили іранці на плавбазі «Шахід Махді». Останньою ж лінією оборони
мають стати члени екіпажу корабля, які ведуть вогонь зі стрілецької зброї.
Автор визнає, що сам по собі такий захід неефективний, але може служити доповненням
до кулеметного вогню.
Ще один засіб, який пропонується для боротьби з БЕКами –
це FPV-дрони. На додачу до цього – засоби для відстрілу інфрачервоних
пасток, які б засліплювали тепловізійні камери дронів. Але це розглядається як
останній вихід, бо такі пастки сліпитимуть і власні тепловізійні камери.
Засобами виявлення БЕКів мають бути, насамперед, РЛС. Це,
в принципі, цілком очікувано, однак РЛС з потрібними параметрами, здатні
виявляти малорозмірні катери, в російському флоті не так і багато. Інший засіб –
пеленгатори терміналів «Старлінк» і роутерів (якщо «Старлінк» підключений через
роутер – але це не обов’язково). Пропонується також застосовувати малі
розвідувальні БпЛА, обладнані тепловізорами. Тепловізійні камери на кораблях
здатні виявити БЕК на відстані не більше 1000-1500 м – мінімально достатній,
щоб розподілити цілі і відкрити вогонь з кулеметних модулів. Додатковий засіб,
який може застосовуватись тільки на стоянці – низькочастотні гідроакустичні
станції.
Завершується стаття констатацією: все це треба було б
зробити вже давно, але досі нічого не зроблено...
Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете
докинути трошки на книжечки: https://www.buymeacoffee.com/andrijkhar9
Приватбанк: 4731 2196 4166 1818
Коментарі
Дописати коментар