Самум
Щось в нашій
рубриці якісь «дні ваєнна-марского флота» намітились. І все завдяки старанням
наших Сил оборони, які досить ґрунтовно взялись за підрив боєздатності
організованого злочинного угруповання «чєрнаморскій флот». Про удар поСевморзаводу і його жертви ми вже розповідали. Сьогодні ж – про корабель, який
пішов по шерсть, а повернувся стрижений: про малий ракетний корабель «Самум»,
відправлений в протидронове патрулювання і уражений 14 вересня «Морським
малюком» - українським безекіпажним катером. Принаймні, так розгортались події
за версією української сторони. За порєбріком, звісно, це заперечували – аж
поки не з’явились фото «Самума», якого тягнуть до Севастополя два буксири. При
цьому корабель має помітний крен на правий борт і диферент на корму, що
підтверджує версію про ураження в кормову частину.
Що ж це за
корабель? Перш за все, розберімось з класифікацією. Малий ракетний корабель
(МРК) – це витвір самобутньої совдєповської ваєнна-марской теорії, своєрідний
ракетний катер-переросток. Він має більші розміри порівняно з типовими
ракетними катерами, трохи кращі морехідні якості і більшу автономність, а за
рахунок наявності зенітно-ракетного комплексу може краще захистити себе від
атаки з повітря. Крім того, МРК може нести важчі ракети – а це особливо важливо
з точки зору вже згаданої теорії. Адже савєтскій ваєнна-марской флот
«заточувався» на боротьбу з америанськими авіаносцями, а тут працював принцип:
великому кораблю – велика ракета. От і вийшли совдєповські протикорабельні
ракети (ПКР) на порядок важчими від західних аналогів: ті важили сотні
кілограмів, а совєтські вироби – тонни. В підсумку МРК міг нести тільки
обмежений набір озброєння, він не був універсальним. Якщо в західних флотах
обходились одним класом багатоцільових кораблів – корветами, які несли і
протикорабельне, і протичовнове озброєння, то в совдєпії довелось розподіляти
ці функції по двох окремих: МРК і МПК (малі протичовнові кораблі).
Першими
совєтськими МРК стали кораблі проєкту 1234. З 1970 по 1992 рр. побудували 47
таких посудин, в тому числі 10 – на експорт (по три в Алжир та Індію і чотири в
Лівію). Зараз в строю лишається тільки п’ять таких кораблів у флоті шишкостану
(три на Балтиці, по одному на Півночі і на Тихому океані) і три алжирських,
капітально модернізованих.
Заміною для
1234-го проєкту мали стати МРК нової ґенерації. При їхньому проєктуванні
врахували модні в 60-70-х роках минулого століття тренди – динамічні принципи
підтримання, які дозволяли суттєво зменшити гідродинамічний опір, а значить,
підвищити швидкість. Однак перший експеримент виявився провальним: дослідний
МРК на підводних крилах проєкту 1240, побудований в 1979 р., списали вже в
1990-му (за два роки по тому він згорів в одній з бухт Севастополя, так і не
дочекавшись порізки на брухт). Після цього від будівництва МРК на підводних
крилах відмовились, хоч МПК за такою схемою кілька штук побудували (два з них,
яких розпад СРСР застав на стапелях корабельні у Феодосії, навіть були
формально зараховані до складу ВМС України, але їх так і не добудували). А ось
інша концепція – скегового корабля на повітряній подушці (КПП) – виявилась
трохи більш «живучою». У чому суть такої концепції? Скеговий КПП – це
своєрідний катамаран, між корпусами якого може нагнітатись повітря. Завдяки
цьому осадка зменшується, відповідно, знижується гідродинамічний опір, і
збільшується швидкість.
Проєкт 1239 –
таке позначення отримав скеговий МРК – має дуже потужне наступальне озброєння:
вісім важких надзвукових протикорабельних ракет «Москіт» (кожна важить майже 4
тонни і має дальність стрільби до
Специфічна схема
корабля зумовила дуже складну схему силової установки. Вона складається з
чотирьох дизелів (двох різних типів) і двох газових турбін. Два дизелі служать
як привід нагнітачів, які створюють повітряну подушку. Ще два – приводять в рух
корабель, коли він йде у звичайному режимі (без повітряної подушки). Нарешті
потужні газові турбіни (18 тисяч кінських сил кожна) працюють, коли корабель
йде з повною швидкістю на повітряній подушці. При цьому використовуються
спеціяльні висувні колонки з гвинтами – вони потрібні, оскільки занурення
корабля при виході на повітряну подушку зменшується з 3,8 до
Складність
конструкції проєкту 1239 зумовила значне зростання вартості: за цим параметром
він переважав попередника – МРК проєкту 1234 – у 2,2 разу (а ракетний катер
проєкту 12411, озброєний такими ж «Москітами» - в 5,5 разу!). А оскільки поява
цього проєкту збіглась в часі з економічною кризою другої половини 80-х рр., то
масовим він стати не міг. На заводі в Зєлєнодольську (на Волзі) заклали три
кораблі проєкту 1239, але добудували лише два (хоч планувалось побудувати 16).
Перший з них – «Бора» - наприкінці 1989 р. передали в дослідну експлуатацію,
але включили в склад флоту як бойову одиницю тільки за вісім років. «Самум»
спустили на воду в 1992-му, але ввели в стрій тільки у 2000 р. Обидва кораблі
знаходяться в складі 41-ї бригади ракетних катерів ОЗУ «чф».
Тепер щодо перспектив
«Самума». Якщо версія про ушкодження підтвердиться, то можна припустити, що
корабель потрапить в ремонт надовго, або й назавжди. Чому? Тут є два аспекти.
По-перше, гарантійний термін служби алюмінієвого корпусу становить лише 15
років – і він вже значно перевищений. А по-друге – вгадайте, хто виробник
газових турбін М10-Д1? Прааавильно, миколаївська «Зоря-Машпроєкт»! В разі
пошкодження цієї турбіни – заміни для неї козломорді не мають.
Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете
докинути трошки на книжечки: https://www.buymeacoffee.com/andrijkhar9
Коментарі
Дописати коментар