Про життя, летунство та інші дрібниці

Досить цікаві, ба, навіть, шокуючі дані порівняння Леопарда 2 і Т-72
Час заміни пауерпаку - 15-30 хвилин
Міжремонтний ресурс двигуна - 4500 годин
Ресурс гусениць - 10000 км
Живучість ствола гармати L44 при стрільбі підкаліберними снарядами - 700 пострілів
Час заміни ствола гармати - 25 хвилин
Час заміни двигуна - 23 години
Міжремонтний ресурс двигуна - 1000 годин
Ресурс гусениць - 3200 км
Живучість ствола гармати 2А46 при стрільбі підкаліберними снарядами - 100 пострілів
Час заміни ствола гармати - 8 годин

Дані, звісно, дещо абстрактні і узагальнені. А ось польська конкретика - по танках Леопард 2А4 і РТ-91 ("тюнінгований" і "полонізований" Т-72):
середній пробіг між аваріями для Леопарда 2А4 - 174 км, для РТ-91 - ...25 км!
середня тривалість усунення аварії для Леопарда 2А4 - 1,3 дні, для РТ-91 - 3,2 дні.

Невелика стаття з березневого числа Flieger Revue

Стаття з лютневого числа Air Forces Monthly - про поповнення і оновлення парку 10-ї МАБр.

Публікація про "Супер Тукано" (super-tukano) викликала жваву дискусію у ФБ. Почав писати відповідь у коментарі, але вона виявилась надто розлогою, тож переношу сюди.

З приводу того "чому не зробити самим?" Відповідь для людини, яка хоч трохи обізнана в темі, є очевидною. Та все ж спробую пояснити. "Антонов" ніколи літаками цього класу не займався. Та й компетенції щодо серійного виробництва авіатехніки (навіть транспортних і пасажирських літаків - основної його спеціалізації) він давно втратив. Альтернативні українські виробники здатні проектувати і продукувати літаки для селекції/початкової льотної підготовки - але не більше. Виробників сучасних навчально-бойових літаків у світі можна перелічити на пальцях. З турбогвинтових - це Ембраер з ЕМВ-314, Пілатус з РС-21 і Бічкрафт з Т-6 (розвитком РС-9). РС-21 - це "Феррарі" у своєму класі, до того ж, виключно навчальна машина, без можливості застосовувати озброєння. Для України потенційно можливою є…

Стаття з Air Forces Monthly 5/2019. Чад, ДРК, Екваторіальна Гвінея, Гамбія, Нігер, Судан. Чомусь немає Анголи, яка отримала Су-25 ще наприкінці 1980-х років - невже там ці літаки списали? Стаття цікава тим, що значна частина "африканських" Су-25 походить з України. Я, наприклад, досі не знав, що першим експлуатантом модернізованих Су-25М1 стали повітряні сили ДРК.

Стаття з Air Forces Monthly за березень 2019 р. Трохи про Туркменістан та Узбекистан, але в основному (три сторінки з чотирьох) - про Україну.



Про російські Су-25 - тут, про решту пострадянських країн - тут