Про життя, летунство та інші дрібниці

  Кілька місяців тому я писав про застосування ПЗРК китайського виробництва Силами оборони України. Сьогодні ж з’явилась інформація про використання таких комлексів (чи їхніх іранських копій) країною-агресором.   У репортажі запорєбрікового телебачення, присвяченому роботі МВГ 51-ї дивізії ППО у Ростовській області, «засвітився» раніше невідомий ПЗРК, названий «Іва» (характерно, що москалі вже довший час мають на озброєнні власний ПЗРК «Вєрба»). Він разюче схожий на іранський «Місаг-2» чи на «Місаг-3» (які візувально розрізнити складно), або ж на їх китайські прототипи – відповідно, QW -1М і QW -18. Що ж це за комплекс?   Серія QW – це одна з двох паралельних гілок розвитку ПЗРК в КНР (поряд із серією FN , до якої належать ПЗРК, що використовуються силами оборони України). Перший її представник – комплекс QW -1, похідний від совєтського «Ігла-1». Він був взятий на озброєння орієнтовно у 1992 р. QW -18 – це, якщо я правильно розібрався у меандрах китайської еволю...

  Якщо китайські авто на наших вулицях вже давно стали буденністю, то китайська зброя в Силах оборони України – радше екзотика. Раніше траплялась стрілецька зброя (і, ЯМНЗП, міномети) виробництва КНР, які, ймовірно, були перехоплені американцями у вантажах, призначених для хуситів, а потім передані нам. А ось сьогодні прес-служба 160-ї ОМБр показала значно складніший екземпляр – ПЗРК FN -16 .   Виріб цей – продукт розвитку ПЗРК FN -6. Від попередника він різниться удосконаленою головкою самонаведення з покращеною всеракурсністю та підвищеною стійкістю до завад. Позначення FN – це скорочення від Fei Nu , тобто «літаючий арбалет»; воно використовується для експортних варіантів, китайські ж позначаються HY -6 ( HY -16) .   FN -16 вперше був продемонстрований публіці на авіасалоні в Чжухаї у 2008 р. Ракета цього комплексу має довжину близько 1600 мм, діаметр 72 мм і важить близько 11,5 кг. Діапазон дальностей пуску становить 500-6000 м (зустрічаються дані 500-5500 м...

  З початку 90-х років минулого століття військово-політичне керівництво КНР розгорнуло масштабну програму модернізації флоту. На зміну фізично новим, але морально застарілим кораблям, що базувалися на радянських проєктах 1950-х років, почали надходити цілком сучасні бойові одиниці. Однак ресурси Китаю все ж не є безмежними, що вимагало визначення пріоритетів. Оновлення флоту відбувалося, так би мовити, зверху донизу: почали з есмінців, потім перейшли до фрегатів. А от кораблям прибережної зони довелося чекати своєї заміни досить довго.   Ще на початку XXI століття основу цього класу становили малі протичовнові кораблі проєкту 037 («Хайнань»), озброєні 57-мм і 25-мм спареними гарматами, що перебували на рівні артсистем Другої світової війни, а також реактивними бомбометними установками. За водотоннажності близько 400 тонн вони мали доволі скромні морехідні характеристики, невелику швидкість і дальність ходу, а також застаріле радіоелектронне обладнання.   Нові кор...

Зазвичай про геополітику не пишу - але сьогодні натрапив на цікавий текст запорєбрікового фахівця, який стосується китайсько-російських взаємин. Наводжу в перекладі на людську мову: "Не треба бути дипломатом зі світовим ім’ям, щоб помітити очевидну дистанцію, якої Китай старанно дотримується у контактах із російською федерацією. Що доволі іронічно, у росії її або воліють не помічати, а якщо помічають — то не можуть збагнути й осмислити. КНР досі (хай і з помітно меншим ентузіазмом) намагаються презентувати як «союзника по багатополярному деглобалізованому світу», ігноруючи очевидну невідповідність у баченні та концепції майбутнього, які в Пекіна діаметрально протилежні до московських. Але спершу повернімося до нинішнього стану справ. Китай у дипломатичних контактах (зокрема й на рівні високопосадовців) усіляко уникає будь-яких довгострокових економічних проєктів з рф: ані в інвестиціях, ані в передачі технологій, ані в розвитку виробництва на території росії він не зацікавлений. ...

  БМД ZBD-03 з парашутними системами Про китайський клон БМП-1 я нещодвно розповідав . Сьогодні ж – про машину, яка хоч і не є точною копією БМД, та все ж створювалась під її відчутним впливом.   Військово-політичне керівництво Китайської Народної Республіки формувало свої повітряно-десантні війська, значною мірою орієнтуючись на досвід СРСР. Як відомо, радянські ПДВ завдяки прийняттю на озброєння бойових машин десанту вже у 1970-х роках перетворилися на легкі механізовані з’єднання. А от їхнім китайським колегам довелося чекати до початку XXI століття, коли, нарешті, на озброєння надійшла БМД ZDB-03. Упродовж кількох десятиліть китайські повітряно-десантні війська залишалися, по суті, легкою піхотою   Перші повітряно-десантні частини з’явилися у складі Народно-визвольної армії Китаю ще 1950 року, коли на базі 89-ї піхотної дивізії сформували 1-шу повітряно-десантну бригаду (з 1957 року — дивізію). У 1961 році відбулося значне розширення цього роду військ — 15-й а...