Про життя, летунство та інші дрібниці

  Під впливом нового президента США і його оточення світ змінюється з карколомною швидкістю. Претензі Трампа на Канаду викликали гостру реакцію канадського суспільства. Агресія з боку південного сусіда тепер не видається чимось з галузі ненаукової фантастики, але цілком можливою майбутньою реальністю. Можливий сценарій розвитку подій описує доктор Айша Ахмад, асоційований професор (доцент на наші гроші) Університету Торонто, дослідниця партизанських і повстанських рухів, яка упродовж двох десятиліть відвідала чимало зон конфліктів. Вона виокремила паттерни опору, які повторюються щоразу.   Коли країна зазнає нападу, значна частина людей дає відсіч (ну, нам це можна й не пояснювати). Чи зробили б це канадці? Так, — вважає Ахмад. Канадська niceness (благодушність? привітність? – як правильніше перекласти?) — це міф, який миттєво зникне перед обличчям вторгнення. Протягом майже 200 років канадці не були змушені бачити Америку ворогом. Багато хто не захоче розглядати це зараз...

Свого часу я зробив спробу, так би мовити, по гарячих слідах, проаналізувати оборону Гостомельського аеропорту. Стаття про це була опублікована в "Українському історичному журналі". Одним з висновків, до яких тоді докопався, було те, що серед причин невдачі москаликів - їхнє недолуге планування десантно-штурмової операції. При цьому планування здійснювалось у суворій відповідності до їхніх же керівних документів, в яких, фактично, була закладена повна відсутність взаємодії між десантом і вертольотами вогневої підтримки. Сьогодні ж колега Томаш Квасек (@KwasekTomasz) опублікував цікавий матеріал, який збігається з моїми висновками. На початку 2000-х років в Польщі була проведена симуляція на предмет визначення можливостей десантно-штурмового батальйону (польського, в його тодішній структурі) виконувати основні завдання. Одним з них було знищення важливого об'єкту: атака, знищення і відхід до моменту, поки противник підтягне свій протидесантний резерв. Основні вихідні дані...