Шоста ґенерація. Що воно таке? (Частина 1)

 

Приблизно так виглядатиме Boeing F-47 - перший у світі мисливець шостої ґенерації

Шоста ґенерація... впевнений, читачі неодноразово чули це словосполучення. Жоден літак цієї ґенерації ще не взятий на озброєння, але роботи зі створення таких бойових систем ведуться в кількох країнах – з різним темпом і різним успіхом. Спробуємо розібратись – які ж атрибути будуть обов’язковими для цієї ґенерації?

 1. Сенсори і «бойова хмара»

Для літаків шостої ґенерації використовують термін sensor fusion. Мається на увазі здатність обміну інформацією з іншими елементами бойового середовища. В принципі, це вже реалізовано на мисливцях п’ятої ґенерації F-35, але в шостій ця здатність вийде на якісно новий рівень. Літаки отримуватимуть інформацію від набагато більшої кількості джерел. Поза власним радаром та оптоелектронною системою, такими джерелами будуть командні осередки вищого рівня, інші мисливці, дрони класу «відданий ведений» (Loyal Wingman – LW). Це висуватиме особливі вимоги до ресурсів, потрібних для обробки інформації – адже важливо, щоб пілоти, які діють в групі, синхронно отримували несуперечливі дані про обстановку в бойовому просторі. Цього вже не вдасться досягнути простою трансляцією даних – обсяг їх буде надто великим. Літаки шостої ґенерації отримають потужні комп’ютери, які здійснюватимуть первинну обробку даних, і видаватимуть в мережу інформацію відсортовану, проаналізовану, значно меншого обсягу, але більш вартісну.

Дані від різних джерел оброблятимуться не тільки на рівні окремого літака, але й на рівні «бойової хмари» (Combat Cloud – CC). На рівні літака відбуватиметься співставлення отриманої інформації з даними від власних сенсорів, оцінюватиметься її правдивість. Наприклад, отримавши інформацію про наявність в певному секторі комплексу ППО, літак «промацає» його власними сенсорами, встановивши істинність чи хибність даних – і діючи відповідно до цього.

В системі СС реалізується принципово новий підхід до формування цифрової мапи бойового простору – вона формуватиметься поза окремими літаками (і іншими елементами бойового порядку), але доступ до неї матимуть всі. Концепція СС спрямована на підвищення ситуаційної обізнаності і надання пілотові релевантних даних для ухвалення рішення (Data to Decision – DtD). Зрозуміло, реалізувати усі ці процеси неможливо без застосування принципів штучного інтелекту. Порівняння даних з різних джерел здійснюватиметься без участі людини. Автоматичне розпізнання цілей (ATR) зараз вже реалізоване для радіолокаційних і оптичних сенсорів, а в перспективі буде забезпечене розпізнавання з комбінуванням інформації від різних сенсорів. Алгоритми розпізнавання дозволять системі навчатись. Наприклад, ідентифікувавши об’єкт радаром (шляхом співставлення з відомим образом), літак проаналізує його ще й за допомогою оптоелектронної системи, записавши відпповідний образ у свою «бібліотеку». Таким чином, буде реалізоване машинне «навчання протягом життя».

З концепції ATR логічно випливає концепція автоматичного знищення цілей. Дійсно – якщо алгоритм спроможний з достатньою точністю ідентифікувати ціль, чому б йому не доручити вибір найбільш ефективного способу її знищення? Зрозуміло, це викликає певні етичні сумніви. Але... від помилкового ураження цілей не застраховані і живі пілоти, навіть досвідчені. А в перспективі ATR має набути спроможності значно точніше ідентифікувати цілі, ніж це робить людина...

 2. Віртуальна кабіна

 Одразу уточню: говорячи про кабіну, я маю на увазі сукупність засобів відображення інформації та органів управління, якими маніпулює пілот. Очікується, що мисливці шостої ґенерації отримають принципово нову кабіну, яка суттєво різнитиметься навіть від найбільш інноваційної на тепер кабіни літака F-35. Наразі найбільше подробиць щодо своїх напрацювань в цій галузі оприлюднила британська фірма BAE Systems. Її фахівці дійшли висновку, що навіть найновіші кабіни не справлятимуться з адекватним поданням значних обсягів інформації. Іншим викликом є необхідність втілення рішень, які б забезпечували швидку модернізацію обладнання кабіни, а водночас – компактних за розмірами і невеликих за масою. Тож BAE Systems висунула концепцію віртуальної кабіни, побудованої на засадах віртуальної реальності (VR) і доповненої реальності (AR) і позбавленої будь-яких фізичних екранів чи панелі приладів. Це дозволить також відносно швидко і просто проводити реконфігурацію і модернізацію системи – адже ці процеси будуть перенесені з, так би мовити, сфери харду у сферу софту.

Віртуальна панель приладів матиме вигляд інтерактивного 3D-зображення. Панорамний віртуальний дисплей матиме поле зору, яке відповідає фізіологічним можливостям людини. Будуть реалізовані функції стеження за поглядом і управління голосом.

Наступний логічний крок: якщо кабіна віртуальна – то чому вона має знаходитись в літаку? Мисливці шостої ґенерації будуть якщо не взагалі безпілотними, то опціонально безпілотними. Рутинні завдання – наприклад, перельоти між авіабазами – цілком можна буде реалізувати пілотам, які знаходяться на землі.

Наразі це все. Про інші особливості шостої ґенерації – у наступних статтях.

Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://buymeacoffee.com/andrijkhar9

Приватбанк: 5168 7456 7352 6783