В пошуках вундерваффе: північнокорейські 14,5-мм зенітки

На початку року я розповідав про фантазії запорєбрікових ікспьордів стосовно можливого застосування в лаптєстані застарілого ракетного озброєння з чучхестану – похідних від «Скаду», С-75 та ПКР. Але увага їхня звертається і до інших видів озброєння – у тому числі 14,5-мм зенітних кулеметів.

КНДР (як і КНР), на відміну від самого СРСР, дуже захопилася подальшим розвитком озброєння в калібрі 14,5×114 мм. Цьому сприяла ціла низка чинників: власний специфічний досвід корейської війни, аналіз бойових дій в Азії (включно з війною КНР і В’єтнаму 1979 року), наявні свого часу проблеми зі створенням і масовим виробництвом нового покоління компактного автоматичного гарматного, а також керованого ракетного озброєння, у тому числі для бронетехніки.

Тому там, де інші армії активно переходили в нову технологічну епоху, КНДР (як і КНР) продовжувала вичавлювати з 14,5×114 мм усе можливе. Це стосувалося не лише масового оснащення КПВТ та іншими кулеметними системами того ж калібру різної бронетехніки, катерів тощо. Там також самостійно розвивали ЗПУ-4 – зчетверену зенітну кулеметну установку. Точніше, свій локалізований за допомогою КНР варіант китайської «Тип 56», який у самій КНР випускали за радянською документацією на ЗПУ-4 з 1956 року.

В КНДР, зрештою, створили власну глибоко модернізовану ЗПУ-4. Особливістю її є те, що горизонтальне і вертикальне наведення на ціль і стрільба здійснюються за допомогою електроприводів із зовнішнім керуванням від єдиної СУВ. А самі пошук, супроводження і ведення прицільного вогню батареї по цілі здійснюються за допомогою РЛС батареї. Це значно підвищило точність і ефективність вогню, а також скоротило час реакції та наведення на ціль. Водночас скоротилася мінімально необхідна чисельність особового складу.

РЛС, що лежить в основі системи пошуку, захоплення і супроводження цілі, — це сухопутна адаптація для цілей ППО місцевого клона радянської корабельної РЛС МР-104, родом із початку 1960-х років. Вона вже давно застаріла і, звісно, не може розглядатися як основа батарейної СУВ. Однак лаптєногі слушно зауважують: поєднавши такі «електрифіковані» ЗПУ-4 з недорогими сучасними системами спостереження і виявлення (на кшталт компактних РЛС, ОЕС тощо) і комп’ютерною СУВ можна отримати систему ППО останнього рубежа, ефективну проти деяких класів повітряних цілей, включно з далекими дронами-камікадзе. При цьому КНДР уже має як доволі значний запас «електрифікованих» ЗПУ-4, так і спроможна виробляти їх у великій кількості на замовлення, не відволікаючи при цьому ВПК немитої від більш важливих завдань.

 Окрім локалізованої й електрифікованої ЗПУ-4, в КНДР створили і власний кулемет калібру 14,5×114 мм з обертовим блоком із шести стволів (схема Гатлінга). У системі озброєння КНА він застосовується як у сухопутних військах (як засіб вогневої підтримки на тактичному рівні, а також як зенітний кулемет), так і в об’єктовій ППО (поряд із електрифікованими і звичайними ЗПУ-4), а також у ВМС (як корабельна система ближньої ППО). Причому військово-морська версія кулеметної установки експортувалася до М’янми, де встановлена на цілій низці кораблів - включно з новим флагманом, фрегатом "Тхалун Мін".

Завдяки схемі Гатлінга північнокорейський кулемет за фактичною швидкострільністю перевершує оригінальний 14,5-мм КПВТ і не поступається спеціалізованим зенітним ЗПУ-2 і ЗПУ-4 з 2 і 4 стволами. Водночас порівняно з багатоствольними системами з рознесеними стволами спрощується ведення точного вогню по повітряній цілі шляхом візуального коригування за «струменем». Обертовий блок стволів дозволяє вести стрільбу довшими чергами, ніж у одноствольній схемі, водночас забезпечуючи достатню компактність.

Лаптєногі ікспьорди розглядають північнокорейську шестситволку як потенційний засіб протидронової оборони тилових об’єктів. Дальність, швидкострільність і точність вогню створюють значно вищу порівняно зі звичайними автоматами і кулеметами ймовірність влучання (причому не одного, а кількох) у типовий дрон-камікадзе. А уражаюча дія 14,5-мм боєприпасу створює можливості для швидкого руйнування конструкції безпілотника, підвищуючи ймовірність його падіння вже поза межами значущих об’єктів порівняно зі зброєю меншого калібру.

Як і будь-яка кулеметна система, вона також може бути модернізована шляхом інтеграції із сучасними системами спостереження, супроводження, управління і наведення (наприклад, встановленням на спеціальну турель з ОЕС тощо).

При цьому залежно від доступного транспорту можна на базі такої системи відносно легко і швидко створити різні імпровізовані ЗСУ. Їх поява на озброєнні мобільних груп ППО дозволила б радикально підвищити як фактичну досяжність за висотою і дальністю (порівняно зі звичайними автоматами та типовими кулеметами, включно з великокаліберними), так і масу залпу на цих висотах і дальностях, а також імовірність падіння дрона, який отримав навіть одиничне влучання.

Ось такі міркування. Наразі тільки теоретичні... 

Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://www.buymeacoffee.com/andrijkhar9

Приватбанк: 5168 7456 7352 6783