Довідник: J-20

 

Створення цього літака стало переконливим свідченням успіхів китайської авіаційної промисловості, яка ще недавно перебувала на стадії копіювання зарубіжних взірців, а тепер поступово виходить на передові позиції. J-20 став третім у світі (після американських машин F-22 і F-35) винищувачем п’ятої ґенерації, прийнятим на озброєння військово-повітряних сил (хоча слід зауважити, що приналежність J-20 до цієї ґенерації значною частиною фахівців піддається сумніву).

Історія J-20 розпочалась у 1989 р., коли в КНР приступили до реалізації програми створення нового важкого винищувача «2-03», призначеного для заміни J-8-II. Спочатку планувалось широке застосування західних технологій, однак майже одразу від цього довелось відмовитись: після розгону студентської демонстрації на площі Тяньаньмень США та країни Західної Європи згорнули співробітництво з КНР у військовій сфері. Вихід із «технологічного тупика» вдалось знайти завдяки співпраці із Росією. У 1993 р. було укладено угоду про співпрацю між Дослідно-конструкторським бюро ім. А. Мікояна і ЦАГІ з одного боку та китайськими дослідно-проектними установами – з іншого. Відповідно до неї, китайські інженери отримали можливість долучитись до напрацювань з проекту винищувача «1.42», який в Росії так і залишився на експериментальній стадії. Проект китайського винищувача п’ятої ґенерації, який створювався у 611-му НДІ (конструкторському бюро при авіазаводі в Ченьду), набув вигляду, властивого для «1.42»: аеродинамічна схему «качка» з переднім горизонтальним оперенням, двокільове вертикальне оперення, підфюзеляжний повітрозабірник. Двомоторна машина належить до класу важких винищувачів – так само, як і американський F-22 і російський Су-57.

Велика кількість керованих аеродинамічних поверхонь J-20 свідчить, що його конструктори вважають пріоритетною рисою високу маневреність літака. Водночас оцінки його радіолокаційної помітності досить скептичні. Аналітики підкреслюють, що ЕПР літака є досить низькою в передній напівсфері, а ось при опоміненні радаром збоку, і особливо ззаду, – надто високою порівняно з американськими винищувачами п’ятої ґенерації. Перші прототипи J-20 взагалі не мали радіопоглинаючого покриття. Пізніше китайці почали використовувати радіопоглинаюче покриття власної розробки на основі метаматеріалів. Останні відрізняються від традиційних радіопоглинаючих матеріалів періодичною внутрішньою мікроструктурою з від’ємними показниками заломлення.

Перша офіційна інформація про літак з’явилась в листопаді 2009 р., коли офіційний представник ВПС КНР заявив, що новий винищувач розпочне льотні випробування наприкінці 2010 р., до 2020 р. почне надходити на озброєння.

11 січня 2011 р. перший прототип J-20 вперше піднявся в повітря, а 16 травня 2012 р. почались льотні випробування другої машини. Упродовж 2014 р. були облітані ще чотири прототипи. Вони дещо відрізнялись від перших літаків деталями конструкції та обладнання: змінено конструкцію повітрозабірників, вертикального оперення, ліхтаря кабіни, а також встановлено оптико-електронну оглядово-прицільну станцію. У 2015 р. почались випробування ще двох прототипів, а наступного року було виготовлено перші шість серійних літаків.

Опубліковані дані щодо силової установки, БРЕО та озброєння J-20 є далеко неповними, а подекуди – суперечливими. Вважається, що на прототипах і перших серійних літаках встановлені російські ТРДДФ АЛ-31Ф-М2 тягою на форсажі близько 14 000 кгс. Принаймні один прототип обладнаний китайськими двигунами WS-10G. Однак потужність обох типів силових установок є недостатньою для забезпечення важкому літакові розрахункових динамічних та маневрених характеристик. В КНР ведеться створення нового двигуна для J-20 – «Сіань» WS-15 тягою на максимальному режимі 11 300 кгс (на форсажі – 18 350 кгс).

За найсвіжишими даними західних аналітиків, передсерійні J-20 обладнувались двигунами WS-10В. На серійних літаках J-20A встановлюються двигуни АЛ-31Ф-М2 , а з 2019 р. – WS-10С. Варіант J-20B, який серійно випускається з липня 2020 р. обладнується двигунами з управлінням вектором тяги WS-10В-3 або WS-15 (впроваджені у серійне виробництво у 2023 р.). У жовтні 2021 р. вперше був продемонстрований двомісний навчально-бойовий варіант винищувача – J-20S.

Кабіна J-20 устаткована сучасними засобами відображення інформації: двома великоформатними і трьома меншими багатофункціональними індикаторами, а також ширококутним індикатором на тлі лобового скла. Основним елементом бортового прицільно-навігаційного комплексу є радар «тип 1475» (KLJ-5). Вважається, що ця РЛС з АФАР створена на основі радянського радару "Заслон" (встановлювався на винищувачах МіГ-31), кілька екземплярів якого потрапило в Китай у 1990-х рр. Поряд із тим, низка фахівців вважає, що на прототипах і перших серійних J-20 встановлено російські РЛС «Жук-МА» (теж з АФАР). За ще однією версією, на J-20 встановлений модифікований радар від винищувача J-11D. Крім того, починаючи з третього прототипу на літак встановлюється електронно-оптична прицільна станція EOTS-86, а в перспективі J-20 має отримати розподілену оптико-електронну систему з кількома датчиками, рознесеними по планеру (подібну до тієї, що застосована на американському винищувачеві F-35). Склад комплексу РЕБ літака J-20 невідомий.

Вбудованої гармати J-20, вочевидь, не має. Ракетне озброєння класу «повітря-повітря» розташовується за схемою, аналогічною застосованій на F-22: великий центральний відсік для ракет середньої дальності і два бічних малих – для ракет ближнього бою. В останніх можна підвісити по одній КР PL-9 з інфрачервоною ГСН. У центральному відсікові розташовуються три ракети PL-12 з активною радіолокаційною ГСН. Останнім часом ведуться випробування модифікації PL-12C із складаним оперенням – це дозволить збільшити кількість ракет у центральному відсікові до чотирьох. У перспективі J-20 має отримати нові КР PL-10 (малої дальності) та PL-15 (великої дальності). До складу озброєння винищувача входять також КАБ малого діаметру – LS-6/50 і LS-6/100 калібру, відповідно, 50 і 100 кг. На J-20 можна встановити чотири підкрильних вузлів для підвіски ППБ або додаткових засобів ураження. Максимальна маса навантаження при цьому може сягати 8000 кг. Однак з такою зовнішньою підвіскою суттєво зростає радіолокаційна помітність літака.

Поточні плани ВПС КНР щодо закупівель винищувачів J-20 невідомі. Можна припустити, що потреба у таких літаках складе кількасот одиниць. На початку 2023 р. в строю знаходилось понад 140 J-20 (за іншими джерелами – навіть 210 літаків). Передсерійні і перші серійні J-20A наприкінці 2016 р. надійшли у 176-ту авіабригаду Випробувально-тренувального центру (авіабаза Діньсін) і 172-гу АБр Льотно-тренувального центру (Цанчжоу). Перший центр відповідає за випробування нової техніки і розробку методів бойового застосування, другий – за підготовку льотчиків-інструкторів і перенавчання персоналу. Навесні 2020 р. у 176-й АБр було щонайменше чотири J-20, а у 172-й – вісім.

Першою стройовою частиною, яка перейшла на нові літаки стала 9-та АБр (авіабаза Уху, командування Східного ТВД), яка почала отримувати J-20 в березні 2018 р. В лютому 2020 р. J-20 почали надходити в 1-шу АБр (Аншань, командування Північного ТВД). Ця частина досягла боєготовності на нових винищувачах в червні 2021 р. В грудні 2021 р. на J-20A почала переозброюватись 5-та АБр (Гуйлінь, командування Центрального ТВД), на початку 2022 р. – 111-та АБр (Корла, командування Західного ТВД), в березні 2022 р. – 56-та АБр (Женьчжоу, командування Центрального ТВД), в середині 2022 р. – 8-ма АБр (Чансін, командування Східного ТВД), а на початку 2023 р. – 55-та АБр (Цзінін, командування Центрального ТВД). Характерно, що усі ці бригади переозброювались з досить сучасних винищувачів четвертої ґенерації (1-ша, 55-та і 111-та – з J-11 і Су-27СК, 5-та, 8-ма і 56-та – з J-10, 9-та – з Су-30МКК). Ймовірно у 2023 р. почнеться переозброєння 97-ї АБр (Дазу, командування Західного ТВД), яка досі літала на старих винищувачах J-7E.

У нинішньому вигляді J-20А все ж поступається американському F-22. З огляду на недостатню тягоозброєність він навряд чи спроможний підтримувати крейсерську надзвукову швидкість без увімкнення форсажу двигунів, однак цей недолік, вочевидь, буде усунутий на варіанті J-20B. Поряд із тим, запас палива китайського літака суттєво більший, ніж у американського чи російського конкурентів. Тому за дальністю польота і бойовим радіусом J-20 переважає інші винищувачі п’ятої генерації. 

Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки - https://www.buymeacoffee.com/andrijkhar9

Характеристики	J-20А
Розмах крила, м	13,5
Довжина літака, м	20,4
Висота літака, м	4,45
Площа крила, кв. м	78
Двигуни, кількість х тип	2хАЛ-31Ф-М2
Тяга двигуна, кгс: - максимальна - на форсажі	8870 14 275
Маса, кг: - порожнього літака - нормальна злітна - максимальна злітна	19 400 32 000 36 300
Максимальна швидкість, км/год	2100
Практична стеля, м	20 000
Дальність польоту, км	5500