БТ-3Ф
Кілька днів тому з’явилась інформація від Спеціального
конструкторського бюро з машинобудування (частина холдингу «Ростєх») про «успішне
завершення робіт зі створення бронетранспортера БТ-3Ф». Повідомлення досить
дивне – з огляду на те, що цей пепелац уже знаходиться в (дрібно)серійному
виробництві і навіть постачається на експорт. Але про це – трохи згодом.
Спочатку розберемось – що ж це за машинка.
Пам’ятаєте, десь восени минулого року я розповідав про
бойову машину (морської) піхоти БМП-3Ф – адаптацію стандартної «трійки» під
вимоги морського десанту? Так от, БТ-3Ф створений саме на її базі. Ідеологія
розробки цього бронетранспортера була аналогічною концепції БТР-Д –
бронетранспортера на базі бойової машини десанту, з послабленим озброєнням, але
значно збільшеною місткістю. БТ-3Ф мав доповнити в підрозділах морської піхоти
БМП-3Ф, забезпечивши перевезення додаткової кількості особового складу.
Від базової машини БТ-3Ф успадкував усі її «нє імєющіє
аналогов» конструктивні особливості, насамперед – абсолютно неергономічне компонування.
Про його нюанси ми вже розповідали, нагадаємо лише, що для посадки і особливо –
спішування, десант на БМП-3 має виконувати справжі акробатичні трюки. Все це –
через заднє розміщення двигуна, як у «Запорожці». Бойове відділення з баштою
усунуте, за рахунок цього збільшене десантне відділення. Над ним збільшена
висота даху: це спрощує створення в мйбітньому на базі БТ-3Ф різних спецмашин –
наприклад, КШМ чи медевака. Загалом зовні БТ-3Ф нагадує старого доброго БТР-50.
Силова установка БТ-3Ф не зазнала змін порівняно з
базовою машиною. А от озброєння скромне: дистанційно керований модуль ДПВ-Т з
12,7-мм кулеметом «Корд» плюс два курсових кулемети ПКТ, «успадковані» від
БМП-3. А ось місткість збільшилась радикально: якшо БМП-3 вміщає десять осіб,
то БТ-3Ф – аж 17 (командир, механік-водій і 15 десантників). Маса машин сягаж
19 тонн.
Упродовж певного часу міністерство нападу немитої не
проявляло інтересу до БТ-3Ф. Стартовим замовником виявилась Індонезія. Ця
країна з огляду на особливості географічного розташування традиційно багато
уваги звертає на розбудову свого Korps Marinir – Корпусу морської піхоти. Ще з 60-х років минулого
століття основу його бронетехніки становлять радянські танки ПТ-76 і
бронетранспортери БТР-50, доповнені на початку 80-х жменькою АМХ-10. Для заміни
застарілої бронетехніки і знадобились вироби з лаптєстану. У 2010 і 2012 рр.
індонезійці законтрактували загалом 54 БМП-3Ф, а у 2019-му – ще 22 БМП-3Ф і 21
БТ-3Ф, поставлених у 2021-2022 рр. А навесні 2020-го з’явилась інформація про
виділення коштів на ще 79 БТ-3Ф.
Чому ж в немитій раптово зріс інтерес до БТ-3Ф? На нашу
думку, річ у тім, що її армія не має сучасного багатоцільового броньованого
гусеничного шасу – на кшталт МТ-ЛБ. «Мотолиги» успішно винищуються захисниками України,
а спроба ввести замість них розконсервовані БТР-50, вочевидь, виявилась не
надто вдалою. Ось тут і з’явився шанс у БТ-3Ф. Чи зможе він стати повноцінним
замінником МТ-ЛБ – питання, як на мене, відкрите: надто вже універсальною
виявилась «мотолига». БТ-3Ф порівняно з нею ледь не удвічі важчий (хоча й краще
захищений), складніший у виробництві і експлуатацій, та й дуже недешевий. Однак
певні тенденції у цьому напрямку простежуються – наприклад, нещодавно був
продемонстрований самохідний ПТРК на базі БТ-3Ф, який потенційно може замінти «Штурм-С»
на шасі МТ-ЛБ. Чи будуть реалізовані ці можливості? Побачимо. Поки ж
відзначимо, що потенційне впровадження на озброєння армії лаптєстану БТ-3Ф – це,
з одного боку, реакція на величезні втрати бронехніки в агресії проти України,
а з іншого – одна з ознак мобілізаційних заходів в немитій. Один, щоправда,
нюанс: випускається БТ-3Ф тим же «Курганмашзаводом», що і БМП-3, використовує
ті ж самі комплектуючі. Тобто, початок випуску БТ-3Ф може (підкреслюю – може, а
не повинен) зумовити скорочення виробництва БМП-3.
Шановні читачі, якщо моя писанина вас
зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://www.buymeacoffee.com/andrijkhar9
Коментарі
Дописати коментар