Російські Су-25 проти України

 

О 5-й ранку 24 лютого для нашої країни, для Європи і світу почався новий відлік часу. Вперше з часів Другої світової війни в Європі зійшлись в бою дві армії, які знаходяться на однаковому технологічному рівні. На однаковому - бо хід бойових дій переконливо показує, що перевага російської зброї, промованої под гаслом "аналоховнєт", значною мірою є дутою.

Розберемось на прикладі авіації, точніше одного її компоненту - штурмової авіації. Практично щодня проходять повідомлення про знищення українською ППО російських штурмовиків Су-25 - щоправда, наші журналісти часто називають їх "винищувачами", та то таке... 

Отже, що ж це за літак? Двомоторний, дозвуковий, реактивний, Броньований (зрозуміло, не повністю - захищені лише кабіна екіпажу та деякі агрегати). З'явився він у 1975 р., а серійне виробництво почалось у 1980-му. Воював в Афганістані.

Але! Найновіші Су-25 російської авіації виготовлені були в 1991 р. Чому? Та тому, що виробництвом цих літаків займався Тбіліський авіазавод (ну і ще завод в Улан-Уде - але там випускались тільки двомісний навчально-бойовий варіант Су-25УБ). Тобто, проти України зараз воюють штурмовики, частина з яких "понюхала пороху" ще в Афганстані.

Зрозуміло, що росіяни намагались модернізувати Су-25. З 2007 р. почалось постачання літаків Су-25СМ (які переобладнуються зі старих Су-25 на авіаремонтному заводі в підмосковній Кубинці). Літак у такому варіанті отримав новий прицільно-навігаційний комплекс та засоби РЕБ, зокрема, станцію попередження про радіолокаційне опромінення "Пастель".

В бою Су-25СМ дебютували 2008 р. під час війни проти Грузії. "Но что-то пошло нє так" - в короткій війні проти країни, яка зовсім не мала винищувальної авіації і з дуже слабкою системою ППО агресор втратив п'ять збитих штурмовиків (і одного, списаного після посадки). Виявилось, що "Пастель" не така вже й ефективна...

З 2013 р. постачаються літаки Су-25СМ3 з новою станцією РЕБ "Вітєбск-25" і деякими іншими удосконаленнями. Ці літаки беруть участь в інтервенції в Сирії, але й там несуть втрати - зокрема, 3 лютого 2018 р. такий штурмовик був збитий ПЗРК в провінції Ідліб. А повертаючись до Афганістану згадаємо, що за час війни в цій країні радянська авіація втратила 33 Су-25. І хай це були немодернізовані літаки, але ж моджахеди не мали системи ППО з радарами і засобами управління, використовуючи лише зенітні кулемети і ПЗРК - так-так, ті самі "Стінгери".

На початок 2022 р. Росія номінально мала десь з півтори сотні Су-25/Су-25СМ/Су-25СМ3 - це без навчально-бойових Су-25УБ. Ними укомплектовані щонайменше десять ескадрилей, причому половина з них - у Південному військовому окрузі, тобто безпосередньо поблизу кордонів України (дві ескадрильї в 368-му ШАП в Будьонновську, дві - в 960-му ШАП в Приморсько-Ахтарську і одна - в 37-му мішаному авіаполку в окупованому Криму, на аеродромі Гвардійське під Севастополем). Ще чотири ескадрильї входять до авіації Східного ВО: дві у 18-му ШАП (Приморський край) і дві – у 266-му ШАП (Степь, Забайкальський край). Нарешті, одна ескадрилья Су-25 входить до 999-ї авіабази (аеродром Кант під Бишкеком, Киргизстан), адміністративно підпорядкованої Центральному ВО.

Здавалося б, п'яти ескадрилей Су-25 мало б цілком вистачити для операції проти України. Але серед збитих Су-25СМ3 є й машини з далекосхідного 18-го ШАП. Чому росіянам довелось гнати техніку за тридев'ять земель? Причина - далеко не найкращий (м'яко кажучи) реальний стан російської авіації. Вона потерпає від кадрового голоду (некомплект пілотів, за деякими повідомленнями, сягає ледь не 1000 осіб), зношеності літаків (навіть значно новіші бомбардувальники Су-34, які надходять в частини з 2007 р., вже списуються через зношеність). Ну і, як показує досвід боїв над Україною, навіть модернізовані Су-25СМ3 залишаються такими ж вразливими для ПЗРК, як і звичайні Су-25 в Афганістані. 

Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://www.buymeacoffee.com/andrijkhar9