Про життя, летунство та інші дрібниці

До теми безсмертної «мотолиги» і машин на її базі я звертався неодноразово (шукайте за тегом МТ-ЛБ). Сьогодні ж – про її «молодшого брата», значно менш поширеного броньованого плаваючого тягача-транспортера ГТ-МУ. Поштовхом до написання цього текстику стали опубліковані кілька днів тому фото мобільної вогневої групи 60-ї окремої механізованої бригади, яка використовує цей транспортер як шасі для зенітного кулемета. Стандартний «Браунінг» М2НВ калібру 12,7 мм встановлений на даху ГТ-МУ на високій тумбовій установці, зручній для обслуговування стрільцем у повний зріст і, наскільки я зміг роздивитись, доукомплектований тепловізійним прицілом. Ці фото – взагалі перші відомі мені зображення, що підтверджують застосування ГТ-МУ в бойових частинах. Є ще ось таке відео, опубліковане в березні 2023 р. На мою думку, зроблене воно на полігоні Отже, що це за машина? Броньований транспортер-тягач ГТ-МУ проєктувався на початку 70-х років минулого століття на Горьковському автозаводі. Цей факт відобр...

  8 липня під Казанню на дачний кооператив впав, не дотягнувши якийсь кілометр до аеродрому Борісоглєбскоє (заводського аеродрому Казанського авіазаводу), черговий аналоховнєт запорєбрікового авіапрому – важкий безпілотник «Альтіус-РУ». Що ж це за апарат?   «Альтіус» належить до БпЛА класу MALE ( Medium Altitude Long Endurance ), тобто середньовисотних з великою тривалістю польоту. Історія його типова для багатьох аналоховнєтов: тривала розробка, подолання численних проблем, не тільки технічних, але й організаційних, доведення до стадії прототипів – і гальмування на цій стадії через необхідність імпортозаміщення ключових агрегатів.   Отже, по порядку. Історія «Альтіуса» почалась в жовтні 2011 р., коли казанське конструкторське бюро «Сокол» перемогло в конкурсі міністерства нападу ри-фи на створення БпЛА злітною масою 5 тонн. КБ «Сокол», маловідоме в середовищі любителів авіації, виросло зі студентського КБ спортивної авіації Казанського авіаційного інституту. ...

  Сьогодні за порєбріком вертольоти родини Мі-8 (Мі-17/171/172) випускаються двома заводами – в Казані та Улан-Уде. При цьому татари й буряти будують суттєво різні вертольоти. Наприклад, електрообладнання, баки, двері, капоти двигунів казанської машини не підходять до улан-удинської з тими самими функціями. Про це нічим не виправдане ускладнення виробництва й післяпродажного обслуговування чорнороті говорять уже не перший десяток років, але досі для розв'язання проблеми не знаходилось ані достатнього бажання, ані політичної волі. Чому склалась така ситуація?   До початку 1990-х КВЗ та У-УАЗ під керівництвом розробника — Московського вертолітного заводу (МВЗ) — виробляли майже ідентичні Ми-8 — основні запчастини підходили і туди, і туди. «Радянська влада боролася за уніфікацію», — кажуть за порєбріком. Головним був КВЗ, а У-УАЗ копіював те, що впроваджували в Казані. Втім, і тоді були відмінності. Єдності обладнання на заводах не було: що вдавалося «вибити» в держплані — т...

  Баражувальні боєприпаси НХ-2 - німецька допомога для України Сьогодні вийшла чергова стаття Руслана Пухова – далеко не найдурнішого з запорєбрікових ікспертів. Викладаю її в перекладі на людську мову, очищену від евфемізмів на кшталт «спєциальнай ваєннай апєрациі». «І наше завдання – пише Пухов – винести уроки з бойових дій, що ведуться значною мірою по-новому, та реорганізувати армію з урахуванням цього досвіду, включаючи помилки й прорахунки, усвідомлюючи всю глибину змін у військовій справі, які продемонструвала російсько-українська війна». Найяскравішою є проблема «дронової революції», яка поки що далека від вирішення, а можливості нарощування «дронової війни» явно перевершують можливості та перспективи її подолання. Очевидно, що зі зменшенням розмірів і здешевленням елементної бази бойові дії дедалі більше набуватимуть вигляду дій неймовірних за масштабами полчищ дронів найрізноманітніших типів, форм, розмірів і призначення (але переважно — усе менших і дешевших), водноч...

  "Кентавр-ЛК" під час ходових випробувань поблизу Одеси Проєктування й запуск виробництва малих броньованих артилерійських катерів проєкту 58155 ("Гюрза-М"), адаптованих до дій на мілководді, привели до цілком логічної ідеї створення на їхній базі десантно-штурмових катерів, призначених для швидкої перекидання невеликих підрозділів морської піхоти.   Концепція «плавучого бронетранспортера», тобто малого катера, здатного перевозити відділення або взвод піхоти, висаджувати цей підрозділ на узбережжя, здійснювати вогневу підтримку десанту, а в разі потреби – евакуювати його, загалом не є чимось новим. Американці широко використовували такі катери на Меконгу під час В’єтнамської війни. У новітні часи стандартом серед подібних катерів став шведський Stridsbåt 90H (експортне позначення – Combat Boat 90, CB 90). Його створили на початку 1990-х у відповідь на специфічні вимоги ВМС Швеції, які потребували швидких десантно-штурмових катерів для дій у шхерах біля узбере...