Про життя, летунство та інші дрібниці

  Королівський корпус морської піхоти Нідерландів (RNLMC) обрав катер Watercat M14 фірми Marine Alutech з Фінляндії як майбутній високошвидкісний транспортний засіб у рамках своєї повної реструктуризації, відомої як «Force Design». Катери замінять старі десантні засоби LCVP (не "Хіггінси" часів ДСВ, а новіші, британського виробництва). Від них Watercat M14 відрізняється суттєво вищою швидкістю (35 вузлів з повним навантаженням замість 25-ти), але меншою місткістю (16 десантників замість 35-ти). Конструкція катерів  Marine Alutech, оптимізована для дій в шхерах і фйордах, добре узгоджується з основним потенційним районом застосування морської піхоти Нідерландів - узбережжям Норвегії. Така спеціалізація визначена ще з часів холодної війни - за планами НАТО нідерландський батальйон морської піхоти входив до складу 3-ї британської бригади коммандо (морської піхоти), яка мала діяти саме в Норвегії. Кілька слів про  Watercat M14. Катер цей - дальший розвиток добре відомого н...

"Лінкс" зі складу 3-го механізованого батальйону Канадського повітряно-десантного полку. ФРН, навчання «Рефорджер-74», жовтень 1974 року   Бронетранспортер М113, поза усяким сумнівом, машина легендарна. Написання її повної історії – завдання непідйомне, бо за самою тільки кількістю модифікацій М113 цілком може позмагатись з МТ-ЛБ. А ось про деякі його варіанти розповісти можна. І сьогодні – про одного з них.   У середині 1950-х років у США почала розвиватися концепція легкої броньованої командирсько-розвідувальної машини – функціонального аналога джипа, але гусеничного та броньованого. Підсумком розробки стало взяття на озброєння тримісного бронетранспортера «Кадилак» М114 (до речі, про нього теж треба буде колись написати – цікава машина). Машина надійшла на озброєння розвідувальних підрозділів армії США у 1962 році. Була вона досить масовою, але «короткоживучою» — через незадовільну прохідність і низьку стійкість до бойових пошкоджень вже 1973 року видали наказ про знят...

Сьогодні - про службу і бойове застосування "Файтінг Фалконів". Поки що - США і перші чотири країни НАТО (Бельгія, Данія, Нідерланди, Норвегія).  Перша частина (про історію розвитку літака) - тут . F-16 з Національної гвардії штатів Нью-Мексико, Колорадо і Монтана над південнокорейським містом Кунсан. 2006 р. Зараз найбільшим експлуатантом «Файтінг Фалконів» є (що цілком зрозуміло) ВПС США. Загалом вони отримали 2230 літаків цього типу: 664 F -16 A , 122 F -16В, 1238 F -16С и 206 F -16 D . Дебютували в бою американські «Файтінг Фалкони» в 1991 р., під час операції «Буря в пустелі». У ній взяли участь 249 F -16 різних модифікацій, які діяли з баз в країнах Перської затоки та в Туреччині. За час операції вони здійснили 13 340 бойових вильотів – більше, ніж будь-який інший літак антиіракської коаліції. «Файтінг Фалкони» завдавали ударів по наземних цілях, застосовуючи бомби і КР AGM -65. 13 літаків мали на озброєнні ПРР AGM -88. Найбільшою операцією з участю F -16 став наліт 19...

У 80-х роках минулого століття в Нідерландах розпочалася розробка броньованої розвідувальної машини нової ґенерації. Пізніше до програми долучилася ФРН. Плідом зусиль фахівців обох країн стала колісна БРМ «Феннек», яка вважається однією з найдосконаліших у своєму класі.   Прототип МРС У другій половині 80-х років ХХ століття на креслярських дошках конструкторів голландської фірми DAF з'явилися перші начерки нової двовісної бронемашини, що одержала позначення МРС (Multi Purpose Carrier). Броньовик мав замінити у розвідувальних підрозділах Королівської армії Нідерландів гусеничні БРМ «Лінкс» (зменшений та полегшений варіант БТР М113). Однією з головних вимог до МРС були малі габарити (довжина не більше 6 м , ширина – 2,5 м , висота – 2 м ) та маса, що не перевищує 10 т. Броня мала забезпечити екіпажу з трьох осіб захист від вогню стрілецької зброї та осколків снарядів. Високими були вимоги до рухливості – як тактичної (швидкість на шосе щонайменше 100 км/год, запас ходу 700 км ),...