Про життя, летунство та інші дрібниці

  М60Т під час бойових дій в районі Африна (Сирія) Туреччина придбала танки М60, так би мовити, на розпродажу . На початку 1990-х років армія США постала перед проблемою: що робити з сотнями ненових танків, що припадали пилом на складах у Західній Європі і підлягають скороченню в рамках міжнародних договірних зобов'язань? Утилізація їх була витратною процедурою. Більш вигідним виявилося роздати їх союзникам, причому практично задарма — нові господарі сплатили лише за транспортування. Так турецька армія стала щасливим в ласником 932 танків серії М60, багато в чому подібних до машин М48, які становили основу її танкового парку.   Отримані танки належали до кількох модифікацій. 274 машини М60А1 RISE відповідали рівню 19 60-х років, поступаючись навіть модернізованим у Туреччині танкам М48А5Т1/Т2. Їхня архаїчна система управління вогнем базувалася на стереоскопічному від далемірі та механічному балістичному обчислювачі. Ці танки мали обмежені можливості ураження рухомих цілей, а

Порівняльні зображення F-7M і F-7S Sabre II В середині 80-х років минулого століття найбільш масовим типом бойових літаків Повітряних сил Пакистану лишався «Шеньян» F-6 – китайська копія радянського МіГ-19. Зі США надійшли чотири десятки F-16A/B , але на тлі переозброєння авіації Індії це була крапля в морі. Повітряні сили Індії в цей час масово отримували ліцензійні МіГ-21біс, освоювали випуск винищувачів-бомбардувальників «Ягуар» і МіГ-27Л, а головне – замовили велику партію МіГ-29. Пакистан же, з огляду на обмежені фінансові ресурси, спромігся купити лише кількадесят винищувачів «Ченьду» F-7M «Ейргард» - «тюнінгованих» китайських копій МіГ-21. Потрібен був дешевий масовий легкий винищувач, випуск якого можна було б налагодити на підприємстві «Пакистан Ернотікл Комплекс» в м. Камра. І потрібен він був вже на вчора... Оптимальним варіантом пакистанські фахівці визнали доопрацювання конструкції F-7М з заміною двигуна і радара на вироби західного виробництва. Проєкт отримав назву Sabre

Огляд М. Гавенди за кінець травня - першу половину червня. Авіаційно-ракетні удари (їхні і наші), рейд російських добровольців на Білгородчину, буквально два абзаци - про бойові дії на Донбасі, значно розлогіше - про Запорізький напрямок і трохи про Херсонщину.  За бажання - можете підтримати блог невеличким донатом:  https://www.buymeacoffee.com/andrijkhar9

  Поки фрегат General Sounlette ріжуть на брухт, Mariscal Sucre затонув, чекаючи своєї черги... Військово-морські сили Венесуели переживали свої золоті часи в першій половині 80-х роів минулого століття. Тоді їхній склад поповнився шістьма фрегатами типу L upo , збудованими в Італії. Вони на кілька десятиліть склали основу ВМС країни. Тоді ж флот отримав і чотири танкодесантних кораблі, куплені в Республіці Корея (про них ми вже розповідали ). Цікаво, що і Повітряні сили в той час отримали суттєве посилення у вигляді двох дюжин F-16A/B – тодішні уряди країни розумно розпоряджались нафтодоларами. Однак після приходу до влади комунопопулістів ситуація суттєво змінилась.   У 1998-2002 рр. два перші фрегати (F-21 Mariscal Sucre i F -22 Almirante Brion ) пройшли капремонт і модернізацію в США. Решту чотири кораблі планувалось модернізувати у Венесуелі, на корабельні Dianca. Але США ввели ембарго, і виявилось, що без американських технологій неможливо не те що модернізувати фрегати,

В 1986 р. китайське авіаційне підприємство САС уклало угоду з американською компанією «Грумман» про розробку винищувача «Супер-7» – легкого, дешевого і водночас достатньо функціонального, оптимізованого для експорту в небагаті країни. Назва натякала, що літак має замінити винищувачі J-7 (і їхні радянські прототипи МіГ-21). Однак запровадження в 1990 р. санкцій проти Китаю, викликаних подіями на площі Тяньаньмень, перервало реалізацію цієї програми. В 1991 р. китайці вирішили продовжувати розробку власними силами, а в 1998 р. до програми підключився Пакистан, який теж перебував під американськими санкціями і гостро потребував сучасних легких винищувачів. У Китаї літак отримав позначення FC -1 , а в Пакистані – JF -17 "Тандер". Після приєднання до програми Пакистнау роботи суттєво прискорислись – в літака з’явився реальний замовник, оскільки ПС КНР не проявляють інтересу до FC -1. В лютому 2001 р. остаточний проект винищувача затвердило керівництво пакистанських ПС. FC -1/

  Якщо «Кизилельма» ще лише проходить випробування, то інший великий БПЛА фірми «Байкар» вже випускається серійно. Мова про «Акинджі» - двомоторний турбогвинтовий розвідувально-ударний безпілотник, удвічі більший за добре відомий «Байрактар»ТВ2 , але аж у 8,5 рази важчий (вантажопідйомність при цьому збільшилась аж удесятеро). Сама назва «Акинджи» буквально означає «учасник набігу», а в давній Туреччині так називався різновид легкої кінноти.   «Акинджи» відзначається досить зграбними, навіть естетичними, аеродинамічними формами: фюзеляж, що своїми вигинами нагадує летючу рибу, тонке крило типу «чайка» з невеликими вінглетами. Хвостове оперення – однокільове, нормальної схеми. Шасі – тристійкове, ховається в польоті. Максимальна злітна маса БПЛА становить 5500 кг , маса корисного навантаження – 1350 кг (включаючи 900 кг бойового навантаження на дев’яти вузлах – підфюзеляжному і восьми підкрильних, та 450 кг змінного обладнання у фюзеляжі). Довжина літака становить 12,2 м , розма

  Кілька слів про українські Т-80 і їхню модернізацію. Після розпаду СРСР Україна успадкувала 248 танків цієї моделі, у тому числі 60 дизельних Т-80УД і 188 газотурбінних Т-80/Т-80Б/Т-80БВ. Практично одразу ж їх відправили на бази зберігання як нестандартне для ЗС України озброєння – за умов широкомасштабного скорочення армії стандартним вирішили зробити Т-64БВ. Там «вісімдесятки» і згнили б... Однак у 2014 р. все змінилось. Початок російської агресії в Криму й на Донбасі змусив вживати термінових заходів з посилення ЗС України. Звернули увагу і на газотурбінні Т-80.   З огляду на добрі динамічні характеристики, Т-80БВ після відновлювальних ремонтів відправили у Десантно-штурмові війська, пізніше вони з’явились і у морській піхоті. У 2020 р. в конкурсі на кращий танковий взвод брали участь дві команди на Т-80БВ: від 25-ї окремої повітрянодесантної бригади і 36-ї окремої бригади морської піхоти.   Початок модернізації Т-64БВ до рівня Т-64БВ зр. 2017 породив цілком зрозумілу ідею