Про життя, летунство та інші дрібниці

  Цей матеріал ностальгічний – понад двадцять років тому, на початку 2004 р., в київському часописі «Мир моделей» (виходив такий недовго, кілька чисел видали) я опублікував першу свою статтю, присвячену персоналіям. Давно збирався перекласти її українською, а сьогодні видалась нагода – чергова річниця з дня народження героя статті.   Під час Першої світової війни в арміях воюючих сторін служили численні волонтери — представники нейтральних країн: одні йшли до війська з жаги пригод, інші ж — з ідейних міркувань. До останніх належав венесуелець Карлос Мейєр-Балдо (Carlos Meyer Baldo).   Народився Карлос Мейєр-Балдо 21 квітня 1895 р. у сім’ї Йоганна Людвіга Карла Мейєра, агента гамбурзької фірми «Стейнфорд», що займалася торгівлею кавою, та венесуельської аристократки Марії Амелії Балдо. Дитинство Карлоса минуло в маєтку Санта-Лусія поблизу м. Маракайбо . Тут він здобув чудову домашню освіту, досконало опанувавши, окрім німецької та іспанської, ще й англійську та ф...

  Сьогоді виповнюється 110 років з для першого польоту літака "Анаде", виготовленого одеською фірмою Артура Анати. З цієї нагоди – довгочит, присвячений бойовій службі цих літаків під час Першої світової війни. Історію створення літака розписувати не буду, лише коротко нагадаю, що це був двомісний одномоторний біплан, створений під керівництвом французького конструктора А. Декана на основі придбаного ще до війни проекту Р.20 німецької фірми "Авіатік". У базовому варіанті "Анаде" комплектувався мотором "Гном-Моносупап" потужністю 100 к.с., а його модифікації отримали потужніші двигуни: "Анаклер" – "Клерже" (110 або 130 к.с.), а "Анасаль" – "Сальмсон" (150 к.с.). Озброєння складалось з одного кулемета та кількох десятків кілограм бомб.   "Анаде", як і його модифікації, за російською класифікацією належав до літаків "корпусного типу", тобто призначався для служби в корпусних авіазагонах...

  109 років тому, 23 жовтня 1916 року, в Одесі вперше піднявся в повітря новий виріб фабрики аеропланів Артура Анатри - біплан "Анадіс". Він був з будований в габаритах „Анасаля”, але обладнаний V-подібним восьмициліндровим мотором „Іспано-Сюїза” (замість зіркоподібного дев'ятициліндрового "Сальмсона"). Біпланна коробка й хвостове оперення повністю повторювали аналогічні вузли „Анасаль”, а ось фюзеляж суттєво різнився - це був фанерний напівмонокок овального перерізу, аеродинамічно чистої форми, але досить важкий. Випробування йшли повільно, що викликало незадоволення замовника. 17 листопада 1916 р. конструктора Декана і льотчика-випробувача Робіне навіть звинуватили у саботажі. В червні наступного року випробування довелось взагалі зупинити через вихід з ладу двигуна (тріснуло одразу три поршні, а запасних не було). Контракт на постачання трьохсот „Анасалей” від 26 липня 1917 р. вже передбачав можливість обладнання частини літаків моторами „Іспано-Сюїза” заміст...

  Перша світова війна (як, зрештою, і будь-яка війна) стала потужним стимулом для винахідництва. Різного роду фахівці, ентузіасти, аферисти і дурники наввипередки пропонували різного роду проєкти, покликані пришвидшити процес знищення противника. Іноді ці проєкти були настільки, гм, сміливими, що викликають сумнів у психічній адекватаності їхніх авторів. Не оминула ця хвиля технічної творчості і Галичину.   Львів’янин Іван Семчишин, інженер за фахом, у 1915 р. запропонував машину для знищення фортець «Обой» - один з найбільш божевільних проєктів в історії людства. Іншими найменуваннями, що використовувалися в документах, дотичних до цього проєкту, були «Броньований епіциклоїд», «Катающаяся крєпость» і «Апарат Семчишина». Машина являла собою величезний еліпсоїд з поздовжнім розміром 300-500 метрів, виготовлений з листів загартованої сталі завтовшки 100 мм.   Як же це все мало рухатись? Встановлені всередині конструкції двигуни приводили в дію спеціальний маховик-ек...

А що я знайшов!!!  Р епродукції картин, присвячених ранньому етапу історії турецької авіації - від виникнення до війни за незалежність. Автор більшості картин, написаних у 2011 р. - Сіміон Стаматов, оригінали зберігаються у штабі Повітряних сил Туреччини. Виставлені були у  кутку фойє залу, де проходив ISAW-2014, в Академії ЗС Туреччини. Був я на тому симпозіумі в квітні 2014-го - майже десять років тому... Це полотно називається "Перший політ". Подія датована 26 квітня 1912 р. Ближній літак - REP, пілот - капітан Феза Бей, дальній - "Депердюссен", пілот - 2-й лейтенант Юсуф Кенан Бей. Перед літаками - члени Авіаційної комісії. "Перший турецький літак" - "Депердюссен", доставлений у Стамбул 15 березня 1912 р. "Повітряні операції у Балканських війнах". "Перший дальній переліт" - 24 жовтня 1913 р., Бабаєскі-Чорлу-Чаталка, тривав 3 год. 6 хв. "Переліт через Мармару" - 29 жовтня 1913 р. Літак "Блеріо", пілот ка...

  Чому російська мосінка мала голчастий багнет, а австрійський манліхер чи німецький маузер - тесакоподібний? Переваги останнього, здається, очевидні - він універсальний, таким багнетом можна виконувати багато маніпуляцій, потрібних в солдатському польовому житті. Голчастий багнет же годиться тільки для одного - встромити його в пузо ворогові. Річ у тім, що в російських реаліях універсальність якраз була недоліком. За найменшої нагоди солдати відсилали багнети трофейних манліхерів додому - в господарстві згодиться. Дійшло до того, що у 1915 р. довелось замовити на Петроградському арсеналі 52тисячі (!) багнетів для трофейних манліхерів. А ось спокуси "згубити" голчастий багнет не виникало - в господарстві він не потрібен... Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки:  https://www.buymeacoffee.com/andrijkhar9