Мі-28Н
1 квітня в
Луганські обл. був збитий черговий м-скальский гелікоптер. Подія, здавалося б,
цілком рядова, якби не два чинники. По-перше, ймовірно це було першим успішним
застосуванням нашими бійцями ПЗРК «Старстрік», а по-друге – це перше
підтверджене знищення в повітрі бойового вертольота Мі-28Н. На відміну від «колеги»
Ка-52, який частенько мелькає в українському небі і регулярно збивається нашою
ППО, Мі-28Н фігурував лише в одному-двох епізодах на самому початку
повномасштабного втогнення козломордих. Пізніше два таких вертольота стали «героями»
однієї з серій документального серіалу «Чорнобаївка» - поряд з іншими пошкодженими
гелікоптерами, їх тягли вантажівками в Крим. І ось десь тижні два, як Мі-28Н
почали частіше мелькати над Донбасом. Один з них і домелькався 1 квітня...
Що ж це за «аналоховнєт»
і чому він так неохоче вводится м-скалями в бій? Спробуємо розібратись. Так
само, як і Ка-52, Мі-28 створювався на конкурс на новий бойовий вертоліт для
заміни Мі-24. Про цей конкурс я вже згадував у розповіді про Ка-52, нагадаю
лише, що замість єдиного вертольота м-скалі взяли на озброєння одразу три:
Ка-52, Мі-28Н і Мі-35М. А щодо часових параметрів – назву лише дві дати:
грудень 1976 р. – оголошення конкурсу; січень 2008 р. – постачання перших
серійних Мі-28Н. Тобто, процес створення цього гелікоптера зайняв понад 30 років!
За цей час довелось радикально перепроєктувати комплекс бортового
радіоелектронного обладнання (БРЕО), замінити головний редуктор і внести ще
цілий ряд змін. Зрозуміло, власними силами м-скалі не справились. Вгадайте, хто
проєктував і постачав для Мі-28 радіопаратуру наведення ракет (її антена
знаходиться в характерному довгому «носі»)? Та-даммм! Львівський державний
завод «ЛОРТА»... А двигуни? Запорізьке об’єднання «Мотор-Січ»... Щоправда, з
горем, з бідою, але козломорді спромоглись локалізувати виробництво цих
комплектуючих у себе.
Конструктори
Мі-28, без сумніву, надихались американським «Апачем»: м-скальський вертоліт
вийшов дуже схожим на заокеанський прототип. От тільки... в півтора рази
важчим. Ну, ви ж пам’ятаєте, що радянські мікросхеми – найбільші у світі?
Випускає Мі-28Н
завод «Роствертол» в Ростові-на-Дону, а постачаються вони, головним чином, в полки
і бригади в європейській частині шишкостану. Першими їх отримали 487-й полк в
Будьонновську і 55-й в Кореновську (Південний ВО). У 2014-му, після окупації Криму,
кілька Мі-28Н передали в 39-й полк у Джанкої. Пізніше такі вертольоти отримала
15-та бригада в Острові (Псковська обл.) і 549-й полк під Санкт-Петербургом –
обидві частини належать до Західного ВО. На їх комплекутвання пішли Мі-28Н
першої партії (97 штук).
Ті з читачів, хто
ще застав совдєпію, пам’ятають різницю між товарами для внутрішнього споживання
і для експорту. Ті ж самі «експортні жигулі» були мрією советського автолюбителя.
Така ж ситуація складалась і з Мі-28: експортний варіант Мі-28НЕ для Алжиру був
значно кращий, ніж скрєпний Мі-28Н. По-перше, в кабіні оператора встановили
другий комплект органів управління. Тепер в разі поранення пілота він міг взяти
управління на себе, а, крім того, спрощувалось освоєння вертольота молодими
пілотами (інструктор займав місце оператора і в разі потреби міг підстрахувати
курсанта). Цікаво, що на старому Мі-24 було подвійне управління, а ось на Мі-28
від нього відмовились. Крім того, експортний варіант на додачу до
оптико-електронної станції отримав ще й радар міліметрового діапазону. М-скалі
сказали: «Ні фіга собі! Ми теж хочемо!!!», і у 2016 р. замовили 24 вертольоти
Мі-28УБ з подвійним управлінням і радаром. Тобто, в рашкостані РЛС спочатку з’явилась
на навчально-бойовому варіанті, а бойові Мі-28Н її не мають.
У 2019-2020 рр.
ваздушна-касмічєскіє сіли отримали вісім передсерійних вертольотів Мі-28НМ. Вони
зовні відрізняються відсутністю «носа» зі антеною станції наведенні ракет,
оскільки замість ракет «Атака-ВН» з радіокомандним наведенням озброюються ПТКР «Атака-ВМ»
з лазерним наведенням. Виробництво цього варіанту триває.
Отже, чому ж
Мі-28Н нечасто з’являються в українському небі? Річ у тім, що цей «аналоховнєт»
відзначається унікальною навіть для іздєлій козломордих мастєрових
ненадійністю. Головні його слабкі місця – це БРЕО і головний редуктор. Через
їхні численні поломки частка справних Мі-28Н в ескадрильях коливається в межах
40% - а прийнятним вважається показник хоча б 60-70%...
Коментарі
Дописати коментар