Су-35С

 

Учора, 3 квітня, зенітники 81-ї окремої десантно-штурмової бригади поблизу Ізюма «приземлили» чергову м-скальку «пташку» - винищувач Су-35С. Це перше безумовно підтверджене знищення літака цього типу в російсько-українській війні і взагалі перша бойова втрата Су-35. Що ж це за «аналоховнєт»?

Пам’ятаєте історію про те, як «радянський» проєкт Т-72БУ став «російським» Т-90? Приблизно так з’явився і Су-35. З середини 1980-х рр. в СРСР почалась реалізація програми глибокої модернізації винищувача Су-27. Удосконалений варіант спочатку позначався Су-27М, але у 1992 р. позначення змінили на Су-35. У 1988-1989 рр. шляхом переобладнання серійних Су-27 виготовили два прототипи Су-27М. Загалом в рамках програми створення Су-27М/Су-35 виготовили 17 дослідних літаків. Однак у 1990-х рр. через брак коштів ВПС Російської Федерації не змогли розпочати закупівлю нових винищувачів. Намагаючись знайти ринок збуту, Су-35 активно просувався на експорт, проте безуспішно. Літак брав участь в тендерах, оголошених ВПС Республіки Корея (де програв американському F-15K) і Бразилії (тендер був скасований).

У 2006 р. програму створення Су-35 реанімували. Навіщо? Річ у тім, що в той час цілком очевидною ставала технологічна прірва між ВПС шишкостану і США. В грудні 2005 р. ВПС США офіційно взяли на озброєння перший у світі винищувач 5-ї ґенерації – F-22A «Рептор». В немитій же літаки цієї ґенерації ще знаходились на стадії малюночків. Тому як паліатив вирішиди довести до пуття Су-35, оголосивши його винищувачем ґенерації «4++». Проєкт отримав позначення Т10БМ («большая модернізація») або Су-35БМ. Зараз стосовно серійних винищувачів застосовується неофіційне позначення Су-35С, хоч офіційно вони позначаються просто Су-35. 19 лютого 2008 р. в повітря піднявся дослідний екземпляр Су-35-1, а 19 листопада того ж року – Су-35-2. Ці машини позиціонувались як експортні, а перший екземпляр літака, який за складом обладнання відповідав вимогам російських ВПС (Су-35С-1) вийшов на випробування тільки 3 травня 2011 р.

Назагал, Су-35С значно більше нагадує свого «пращура» Су-27, ніж винищувач Су-30СМ. На відміну від останнього, Су-35С не має переднього горизонтального оперення. Консолі крила взяли від іншого представника родини Су-27 – палубного винищувача Су-33 (так-так, того, що «відзначився» у безславному поході «Адмірала Кузнєцова» до Сирії). Порівняно з Су-27 на дві тонни зросла місткість паливних баків. Крім того, Су-35 став першим представником родини Су-27, який має можливість нести додаткові підвісні баки. Через зростання маси довелось посилити шасі і встановити потужніші двигуни. Останні мають пристрій управління вектором тяги – простіше кажучи, поворотне (у певних межах) сопло. Це дозволило реалізувати один з «аналоховнєтських» фетишів – «свєрхманєврєнность». На авіашоу застосування управління вектором тяги виглядає надзвичай ефектно, а ось в реальних боях придатність цього скілу досить сумнівна.

Начинка Су-35С суттєво оновлена порівняно з Су-27. Винищувач отримав радар «Ірбіс-Е» з пасивною фазованою антенною решіткою (ФАР). Конструкція й бойові можливости цієї станції суттєво перевищують параметри попередніх шишкостанських радарів, але... У світі зараз поширюються більш досконалі РЛС з активними ФАР. Їх з самого початку отримали американський винищувач F-22A (не кажучи вже про новіший F-35) і японський F-2, а в ході модернізації станції з такими антенами з’явились на європейському «Єврофайтері», шведському «Гріпені», французькому «Рафалі». Має Су-35С і бортовий комплекс оборони, представлений ультрафіолетовою станцією попередження про ракетний обстріл, датчиками лазерного опромінення, станцією активних завад Л-265М10Р «Хібіни-М», станцією попередження про радіолокаційне опромінення Л-150-35 «Пастель» (здатною також здійснювати цілевказання для протирадіолокаційних ракет), а також шістьма 14-зарядними блоками відстрілу хибних цілей УВ-50. Чому я це так детально описав? Трошки згодом нам це згодиться.

Су-35С має 30-мм гармату, а на 12 зовнішніх вузлах може нести до восьми тонн бойового навантаження, включаючи ракети «повітря-повітря» і «повітря-поверхня», керовані і некеровані авіабомби.

Перші Су-35С надійшли у ваєнна-касмічєскіє сіли у 2014 р. За двома контрактами, укладеними у 2009 і 2015 рр., виготовили 98 літаків, а в серпні 2020-го замовли ще одну партію (точна кількість невідома, вважається, що вона складає близько 30 машин). Виконання останнього замовлення триває – на 2022 р. було заплановане постачання семи Су-35С.

Наскільки я зміг розібратись, зараз на Су-35С літає шість ескадрилей у стройових полках – три у Західному ВО (дві в 159-му ВАП на аеродромі Бєсовєц в Карелії і одна в 790-му ВАП в Хотілово, Твєрська обл.) і три у Східному ВО (одна в 22-му ВАП на аеродромі Угловая в Пріморському краї і дві у 23-му ВАП в Дземгі, Хабаровський край). З 2016 р. Су-35С періодично базуються в Сирії, прикриваючи ударні літаки.

Су-35С активно рекламуються на зовнішньому ринку, однак єдиним реалізованим контрактом стали 24 літаки, поставлених в Китай у 2016-2018 рр. Дуже довго примірялась Індонезія. У 2015 р. вона навіть замовлила 12 Су-35С, але тягнула зі сплатою завдатку – США включили механізм закону з чудовою назвою «Акт про протидію противникам Америки за посередництвом санкцій». Зрештою, Індонезія відмовилась від цієї ідеї, натомість замовивши французькі «Рафалі». Ще однією жертвою згаданого акту, ймовірно, став єгипетський контракт. Ця країна замовила 30 Су-35С. Перші п’ять з них були помічені в рашці ще в середині 2020 р., але до місця призначення вони так і не долетіли. Єгипет, ймовірно, не бажаючи псувати стосунки зі США, не приймав нові літаки, а завод в Комсомольську-на-Амурі продовжував їх штампувати... Наприкінці 2021 р. на стоянці підприємства знаходились вже 15 «єгипетських» Су-35С, а перші 5 машин були на випробувальній базі у Жуковському. Ймовірно, ці машини змінять єгипетські кокарди на сатанистські пентаграми козломордії і увійдуть до складу ваздушна-касмічєскіх сіл. Нагадаємо, що невдовзі після початку повномасштабного вторгнення м-скальських військ в Україну уряд козломордії змушений був заборонити експорт будь-яких літальних апаратів – втрати ж треба чимось компенсувати.

Готуючись до вторгнення, м-скалі перекинули до кордонів з Україною практично усю свою тактичну авіацію. Зокрема, з Далекого Сходу в білорусь прибув 23-й ВАП. Перекинули ближче до кордонів з Україною і 159-й полк. Саме літак з цього полку і став здобиччю українських зенітників 3 квітня. Його пілот майор Сергій Єрмалов успішно катапультувався. На його порятунок м-скалі вислали вертоліт Мі-8, але українці виявились спритнішими, і льотчик опинився в полоні. Треба сказати – пілот він досвідчений: 40 бойових вильотів в Сирії і 15 в Україні... 

3 квітня Єрмалов вилетів на чергове бойове завдання – знищення українських радарів ППО. Літак ніс протирадіолокаційну ракету Х-31П і керовані авіабомби. Але... пішов по шерсть, а повернувся стрижений! Розрекламований бортовий комплекс оборони не врятував від ураження зенітною ракетою. Ймовірно, Су-35С був збитий «Старстріком». Проти цього комплексу безсила станція «Хібіни» - бо він не має радовипромінюючих елементів. Ультрафіолетова станція попередження про ракетний обстріл теж не особливо придатна – надзвичайно висока швидкість ракети «Старстріку» не лишає часу на ухилення. Нарешті, міг би допомогти індикатор лазерного опромінення – адже «Старстрік» наводиться по лазерному променю і оператору слід підсвітити ціль перед пуском. Але й тут щось не спрацювало. Підсумок – мінус один новий літак, мінус один пілот. Так тримати, зенітники!