Присмерк кар'єри: AV-8B

 Сьогодні в нашому довіднику - один з найцікавіших літаків холодної війни. Час невблаганний, і його кар'єра наближається до завершення...

Боїнг AV-8B «Харрієр ІІ»

 

В 1972 р. американська фірма «Макдоннелл-Дуглас» (пізніше поглинута «Боїнгом» та британська «Гоукер-Сіддлі» (згодом увійшла до складу концерну «Брітіш Ейрспейс») розпочали спільну розробку літака короткого (вертикального) зльоту і посадки «Харрієр ІІ». Машина розглядалась як глибока модернізація першого у світі серійного літака цього класу – англійського «Харрієра». Результатом стало створення двох варіантів, ідентичних за конструкцією планера і силової установки, але з різним бортовим обладнанням і озброєнням – американського AV-8B і британського «Харрієр» GR.5/7/9. Британські літаки зняті з озброєння в 2010 р., американські ж продовжують службу до повної заміни на нові винищувачі F-35B «Лайтнінг II».

Спочатку проєкт нового ЛКВЗП, який отримав позначення AV-8X (з 1974 р. – AV-16A) передбачав створення літака, який відрізнявся від першого «Харрієра» (AV-8A) збільшеними розмірами, потужнішим двигуном «Пегасус 15» і БРЕО, яке дозволяло діяти у будь-яких погодних умовах. Але через надмірну вартість від реалізації цього задуму відмовились, розпочавши в 1975 р. розробку менш амбіційного проекту AV-8+. Цей літак зберіг фюзеляж і двигун «Пегасус 11» від AV-8А, але отримав нове крило із збільшеним розмахом і площею, а також збільшеною товщиною профілю (останнє дозволило підвищити місткість паливних баків). Також було оновлене бортове обладнання.

Два прототипи YAV-8B були переобладнані з серійних AV-8А і вийшли на випробування, відповідно, 9 листопада 1978 р. і 19 лютого 1979 р. Незважаючи на те, що другий прототип розбився 15 листопада 1979 р. (пілот благополучно катапультувався), випробування визнали успішними, і фірма отримала замовлення на чотири передсерійні штурмовики AV-8В (виготовлені в 1981-1983 рр.). На прототипах стояли двигуни «Пегасус 11» Мк.103 (F402-RR-402) – такі ж, як на AV-8А, передсерійні ж машини отримали потужніші «Пегасус 11-21» Мк.105 (F402-RR-404) тягою на форсажі 9975 кгс. Постачання серійних літаків авіації Корпусу морської піхоти США розпочалось в січні 1984 р.

Літак AV-8В побудований за нормальною аеродинамічною схемою з високо розташованим стрілоподібним крилом. Шасі – велосипедного типу, із допоміжними підкрильними стійками. Двигун має чотири поворотні сопла, розташовані по боках фюзеляжу, завдяки чому можна змінювати вектор тяги. Це робить можливим здійснення вертикального (або вкороченого) зльоту і посадки, а, відповідно, – експлуатацію літака з площадок невеликих розмірів і з палуб кораблів, не обладнаних катапультами. У ході серійного виробництва замість двигуна F402-RR-404 почали встановлювати його удосконалений варіант F402-RR-404А з цифровою системою керування.

Постійне (стосовно AV-8B цей термін є більш вірним, ніж «вбудоване») озброєння складається з 25-мм п’ятиствольної гармати GAU-12/U. Вона розміщується у лівому підфюзеляжному контейнері, а в правому знаходиться боєкомплект (300 снарядів). Підвісне озброєння розташовується на шести підкрильних вузлах підвіски. Воно включає некеровані бомби і касети, ПУ НАР, КАБ з лазерним наведенням, а також КР класу «повітря-поверхня» «Мейверік». Для самооборони літак може нести дві КР «повітря-повітря» AIM-9L/M «Сайдвіндер». Загальна маса навантаження на зовнішній підвісці може сягати 4200 кг.

Перші 162 серійних AV-8В (і 12 літаків, поставлених ВМС Іспанії), виготовлених до 1987 р., мали бортове радіоелектронне обладнання, яке дозволяло виконувати бойові завдання тільки в простих метеоумовах. Основу прицільно-навігаційного комплексу становить телевізійна система виявлення і супроводу цілей (суміщена з лазерним далекоміром) «Г’юз» AN/ASB-19(V)2 ARBS (така ж система встановлювалась і на штурмовиках А-4М «Скайхоук»). Управління зброєю забезпечує ЕОМ «Юнісис» AN/AYK-14(V). Комплекс засобів РЕБ включає станцію попередження про радіолокаційне опромінення AN/ALR-67(V)2 і два пристрої для відстрілу хибних цілей AN/ALE-39. На зовнішній підвісці літак може нести контейнер із станцією активних завад AN/ALQ-126C.

На основі AV-8В створили навчально-бойовий літак ТAV-8В, який відрізняється подовженим на 1,2 м фюзеляжем з двомісною тандемною кабіною та збільшеною на 0,43 м висотою кіля. Перший ТAV-8В вийшов на випробування 21 жовтня 1986 р. На відміну від одномісного варіанту, він мав потужніший двигун F402-RR-406А (згодом такі двигуни встановлювались і на останніх серійних AV-8В). До початку 1990-х рр. виготовили 24 ТAV-8В, у тому числі 22 для морської піхоти США і два для ВМС Італії. Під час модернізації на літаки встановили двигуни F402-RR-408.

В середині 1990-х рр. був здійснений комплекс заходів, спрямованих на забезпечення «Харрієру ІІ» можливості виконувати бойові завдання вночі. Так з’явився варіант AV-8В(NA), на якому додатково до системи ARBS встановили ІЧ станцію AN/AAR-51 NavFLIR, а освітлення кабіни пристосували для роботи в окулярах нічного бачення. Також встановили новий ширококутний ІЛС, а кількість блоків AN/ALE-39 збільшили з двох до шести. Перший AV-8В(NA), переобладнаний з серійного AV-8В, облітали 26 червня 1987 р. До 1992 р. виготовили 66 серійних AV-8В(NA). Перші партії комплектувались двигунами F402-RR-406А, а наступні – F402-RR-408 з тягою на форсажі 10620 кгс.

Наступним етапом еволюції «Харрієра ІІ» став літак AV-8В+, обладнаний багатофункціональною РЛС AN/APG-65(V)2. Цей радар становить собою модифікацію РЛС винищувача F/A-18A, відрізняючись лише зменшеним розміром антени (діаметр носової частини фюзеляжу «Харрієра ІІ» менший, ніж «Хорнета»). Довжина фюзеляжу збільшилась через встановлення РЛС, а форма носової частини змінилась – з’явився радіопрозорий обтічник антени радара. Система ARBS не встановлювалась – її функції узяв на себе радар, але ІЧ станцію NavFLIR зберегли. Прототип AV-8В+, переобладнаний з серійного AV-8В(NA), вийшов на випробування 22 вересня 1992 р., а випуск серійних літаків почався в березні 1993-го. До 1995 р. виготовили 51 штурмовик, у т.ч. 27 для морської піхоти США, 16 для ВМС Італії та вісім для ВМС Іспанії.

З 1996 по 2003 рр. здійснювалась програма модернізації літаків AV-8В. Вони обладнувались РЛС AN/APG-65(V)2 і двигунами F402-RR-408, а до складу озброєння включались КАБ родини JDAM. Крім того, літаки були пристосовані для підвіски прицільних контейнерів AN/AAQ-28 «Лайтенінг II». Такий варіант штурмовика позначається AV-8В+(R). Загалом модернізації зазнали 74 літаки морської піхоти США і дев’ять – ВМС Іспанії. Чергова модернізація, реалізована з 2016 р., дозволила «Харрієрам ІІ» використовувати КР «повітря-повітря» ближнього бою АІМ-9Х і середньої дальності АІМ-120D, КАБ AGM-154C JSOW, а також станцію РЕБ AN/ALQ-231 (у підвісному контейнері).

Переозброєння авіації Корпусу морської США на «Харрієри ІІ» почалось з навчально-бойової ескадрильї VMAT-203, дислокованої на авіабазі Черрі Пойнт (шт. Вірджинія). У 1985 р. AV-8В отримала перша штурмова АЕ VMA-331, дислокована там же. Згодом такими літаками озброїли ескадрильї VMA-223, -231 і -542 в Черрі Пойнт, а також VMA-211, -214, -311 і -513 в Юмі (шт. Арізона).

Бойовий дебют AV-8В відбувся під час операцій «Щит пустелі» і «Буря в пустелі» в 1990-1991 рр. В той період в зоні Перської затоки зосередили 86 літаків цього типу: ескадрильї VMA-231, -311 і -542 (по 20 літаків) діяли з берегових аеродромів, а VMA-331 (20 машин) і одна ланка VMA-513 (6 літаків) – з палуб універсальних десантних кораблів (УДК) «Тарава» і «Нассау». «Харрієри ІІ» здійснили понад 3300 бойових вильотів, скинувши на об’єкти ворога близько 2700 т бойового вантажу. Втрати склали п’ять машин.

В березні-червні 1999 р. 12 літаків AV-8В+ з універсальних десантних кораблів «Нассау» і «Кірсардж» взяли участь в операції «Еллайд Форс» проти Югославії. Один «Харрієр ІІ» був втрачений, але з не бойової причини. З листопада 2001 р. «Харрієри ІІ» брали участь в операції в Афганістані, діючи спочатку з палуб кораблів, а з грудня 2001 р. – з аеродрому Кандагар. Найбільших одноразових втрат вони зазнали 14 вересня 2012 р., коли бойовики «Талібану» атакували передову базу Кемп Бастіон, знищивши шість AV-8B ескадрильї VMA-211 і пошкодивши ще кілька літаків. З 2003 р. «Харрієри ІІ» брали участь в операціях в Іраку. У березні-квітні 2011 р. AV-8B з «Кірсарджа» задіяли в операції проти Лівії. З червня 2014 р. підрозділи «Харрієрів ІІ» залучались до операції «Інгерент Різолв» проти ісламістів в Іраку та Сирії, діючи з авіабаз в Бахрейні, Катарі та з УДК. В серпні-грудні 2016 р. ланка зі складу VMA-542 з палуби УДК «Восп» брала участь в операції «Одіссей Лайтнінг» проти ісламістів у Північній Лівії.

Станом на початок 2017 р. в авіації Корпусу морської піхоти США налічувалось понад 100 штурмовиків AV-8B (включаючи приблизно півтора десятки TAV-8B). Вони знаходяться на озброєнні навчально-бойової ескадрильї VMAT-203 (Черрі Пойнт) і п’яти бойових ескадрилій: VMA-223, -231 і -542 в Черрі Пойнт, а також VMA-214 і -311 в Юмі. Ескадрилья VMA-331 була розформована ще у 1992 р., а VMA-513 – у 2013-му. З 2016 р. почалась заміну «Харрієрів ІІ» літаками F-35B «Лайтнінг ІІ». Того року їх отримала ескадрилья VMA-211. У 2020 р. розформовано VMA-311, а у 2021-му літаки F-35B отримала VMA-214. У жовтні 2021 р. розформували VMAТ-203, а функції підготовки пілотів для «Харрієрів ІІ» передали ескадрильї VMA-223.

На початку 2023 р. в строю лишалось тільки три ескадрильї «Харрієрів ІІ» на авіабазі Черрі Пойнт. У 2023 р. F-35B отримає VMA-542, а VMA-223 і VMA-231 будуть переозброєні у 2025-2026 рр.

ВМС Іспанії у 1987-1988 рр. отримали 12 літаків EAV-8B, а у 1996 р. – вісім EAV-8B+. Додатково у жовтні 2000 р. був придбаний один вживаний TAV-8B. В Іспанії «Харрієри ІІ» отримали назву VA-2 «Матадор ІІ» і надійшли на озброєння 9-ї ескадрильї (авіабаза ВМС Рота). У 2003 р. п’ять EAV-8B пройшли модернізацію до стандарту EAV-8B+, а в 2011-2012 рр. чотири EAV-8B, які ще лишались в строю, модернізували за програмою SNUG (Spanish Navy Upgrade). Вона передбачала проведення доопрацювань, аналогічних EAV-8B+, але без встановлення бортової РЛС.

Іспанські «Матадори ІІ» призначались для операцій з авіаносця "Принсіпе де Астуріас", а після його списання у 2013 р. – з універсального десантного корабля "Хуан Карлос". Єдиним їхнім бойовим досвідом є участь в операції НАТО в Боснії та Герцеговині. Зараз в бойовій готовності підтримуються 12 «Матадорів ІІ». Ймовірно, їх замінять літаки F-35B, однак жодне рішення з цього приводу ще не ухвалене. Швидше за все, саме іспанські «Харрієри ІІ» залишаться найдовше на службі з усіх однотипних машин.

ВМС Італії отримали 16 AV-8В+ і два ТAV-8В, з них п’ять літаків (три одномісних і обидва двомісних) надійшли у 1994 р. зі США, а решту у 1995-1996 рр. склали в Італії за ліцензією. Штурмовиками укомплектували Групу палубних літаків Gruppo Aerei Imbarcati (GRUPAER), дислоковану на авіабазі Гроттальє. Першим кораблем-носієм «Харрієрів ІІ» в італійському флоті став авіаносець «Джузеппе Гарібальді», а у 2009 р. ВМС поповнились новим авіаносцем «Кавур».

Бойовий дебют італійських «Харрієрів ІІ» відбувся в лютому 1995 р., коли три літаки з авіаносця «Джузеппе Гарібальді» прикривали евакуацію військ ООН з Сомалі. В травні-червні 1999 р. італійські AV-8В+ виконали 30 бойових вильотів в ході операції НАТО проти Югославії, а в грудні 2001 – березні 2002 рр. – 288 вильотів по цілях в Афганістані. В обох випадках літаки базувались на «Джузеппе Гарібальді». Останньою за часом бойовою операцією стала операція «Юніфайд Протектор» в Лівії в 2011 р. З березня до жовтня вісім AV-8В+ налітали 1221 годину і скинули на цілі 160 КАБ. Зараз в складі GRUPAER залишається 14 AV-8В+ і два ТAV-8В. Їх планують списати до кінця 2024 р., замінивши 15 літаками F-35B (станом на початок 2023 р. GRUPAER вже отримала два такі винищувачі).

 

Характеристики	AV-8B+
Розмах крила, м	9,25
Довжина літака, м	14,12
Висота літака, м	3,55
Площа крила, кв. м	22,61
Тип двигуна	F402-RR-408
Тяга на форсажі, кгс	10 660
Маса, кг: - порожнього літака - злітна при вертикальному старті - злітна при вкороченому старті	6340 9415 14 100
Максимальна швидкість, км/год	1083
Стеля, м	15 240
Бойовий радіус, км: - при вертикальному старті (бойове навантаження 1000 кг) - при вкороченому старті (бойове навантаження 1815 кг)	240 1110
Перегоночна дальність с ППБ, км	4630