F-35 аналогової епохи

Сьогодні в нашому довіднику - ікона доби, легендарний "Фантом", літак, який цілком можна назвати "F-35 аналогової доби". А що, все сходиться - і Joint, i Strike, i Fighter :)

Тяга двигунів "Фантома" F-4E, як безфорсажна, так і форсована, така ж, як у F/A-18C і трохи більша, ніж у "Рафаля". "Фантом" десь на 3,5 тонни важчий і від "Хорнета", і від "Рафаля", але водночас суттєво швидший - дається взнаки краще відношення тяги до аеродинамічного опору.  

Двомісний двомоторний важкий винищувач, один із символів війни у В’єтнамі, зараз перебуває на схилку своєї кар’єри. Спочатку «Фантом ІІ» задумувався як палубний винищувач для авіації ВМС (варіант F-4B та вдосконалені модифікації F-4J/N/S), але згодом він став одним з основних бойових літаків ВПС США (у варіантах F-4C/D/E). Поряд з винищувальними модифікаціями, виготовлятись літаки-розвідники (RF-4B/C/E) та літаки придушення ППО (F-4G). Зараз «Фантом ІІ» уже знятий з озброєння як ВПС, так і морської авіації США, але продовжує експлуатуватись в низці країн.

Найбільш масовою серійною модифікацією став варіант F-4E – винищувач завоювання панування в повітрі, розробка якого була санкціонована у 1965 р. Робота велась дуже швидко – вже 7 серпня 1965 р. піднявся в повітря перший прототип YF-4E, перероблений з прототипу літака-розвідника YRF-4C. Два наступні прототипи теж були перероблені – із серійних машин F-4С і F-4D. У серпні наступного року ВПС США замовили першу серійну партію (96 літаків), а 30 червня 1967 р. піднявся в повітря першій серійний F-4E. До 1976 р. виготовили 1387 літаків F-4E, крім того, 138 машин під позначенням F-4EJ склали за ліцензією в Японії. Загальний же обсяг виробництва «Фантомів ІІ» у США в усіх варіантах склав 5195 екземплярів.

Від ранніх модифікацій «Фантом ІІ» літак F-4E відрізняється двигунами, бортовим обладнанням та озброєнням, планер же зазнав мінімальних змін. F-4E першим з родини отримав вбудоване гарматне озброєння – 20-мм шестиствольну гармату М61А1 «Вулкан» із боєкомплектом 639 набоїв. Силова установка складається з двох форсованих ТРД «Дженерал Електрік» J79-GE-17 тягою на максимальному режимі/форсажі 5325/8095 кгс. РЛС AN/APQ-120, на відміну від радарів, що встановлювались на попередніх варіантах «Фантому ІІ», виготовлена на напівпровідниковій елементній базі. Завдяки цьому зросла надійність станції та суттєво спростилось її технічне обслуговування. Комплекс РЕБ спочатку складався з пристрою попередження про радіолокаційне опромінення AN/APR-36 і станції сповіщення про ракетну атаку AN/APR-37. З 1029-го серійного літака замість цих двох пристроїв встановлювалась нова цифрова станція РЕБ AN/ALR-46. Додатково у підвісному контейнері літак може станцію активних перешкод AN/ALQ-131 або AN/ALQ-184. З 1972 р. літаки отримали нову навігаційну систему з інтегрованим цифровим обчислювачем AN/ARN-101. Приблизно у той же час на F-4E почали встановлювати телекамеру AN/ASX-1, зображення з якої виводилось на кінескоп у кабіні оператора. Телекамера дозволяла ідентифікувати цілі на відстані до 25 км.

Основним озброєнням класу «повітря-повітря» для F-4E (як і для інших модифікацій «Фантома ІІ») є КР середньої дальності АІМ-7 «Спарроу» з напівактивною радіолокаційною ГСН. Чотири такі ракети підвішуються у напівсхованому положенні у спеціальних нішах під фюзеляжем. Їх доповнюють ракети ближнього бою АІМ-9 «Сайдвіндер», обладнані інфрачервоними ГСН. Крім того, літак міг нести ПРР AGM-45 «Шрайк» і AGM-78 «Стандарт», КР класу «повітря-поверхня» AGM-12 «Буллпап», авіабомби, ПУ НАР, гарматні контейнери, а також ППБ загальною масою до 6800 кг, які підвішуються на під фюзеляжному і чотирьох підкрильних вузлах. Згодом арсенал «Фантома ІІ» розширили за рахунок КР «повітря-поверхня» AGM-65 «Мейверік», керованих авіабомб різноманітних типів та ін.

Значного розповсюдження набули розвідувальні варіанти «Фантома ІІ». ВПС США до початку 1990-х років експлуатували варіант RF-4C. Невелика кількість таких літаків була експортована до Іспанії та Республіки Корея. Однак найбільш розповсюдженим експортним варіантом став RF-4E, спроєктований на замовлення ФРН у 1969 р. Для Західної Німеччини та низки інших країн виготовили 146 таких літаків.

RF-4E відрізняється від винищувача F-4E відсутністю радара та вбудованої гармати. У фюзеляжі літака обладнано три відсіки для фотоапаратури, в яких в різних комбінаціях встановлювались АФА типів KS-72, KS-87, KA-55, KA-56, KC-1, TS-11. На відміну від попередніх розвідувальних варіантів, на RF-4E встановлено систему проявлення фотоплівок на облавку літака (касети з проявленою плівкою скидались на парашуті). Однак ця система зайняла місце у фюзеляжі, де на RF-4С встановлювався радар бічного огляду. Тому RF-4E обладнувався РЛС бічного огляду AN/UPD-9 у підвісному контейнері. Дальність дії такої станції складає близько 70 км обабіч лінії польоту літака, роздільча здатність – 10 см. Ще одним елементом розвідувального обладнання RF-4E є лінійний ІЧ сканер AN/ASQ-18A. Порівняно з винищувальним варіантом, розвідник мав значно потужніший комплекс РЕБ, який включав, зокрема, приймачі попередження про опромінення AN/ALR-46 і AN/ALR-50, а також станцію постановки активних перешкод AN/ALQ-126.

У ВМС США остання бойова ескадрилья позбулась своїх «Фантомів ІІ» у 1992 р., у ВПС найдовше (до 1997 р.) експлуатувала F-4E 20-та винищувальна ескадрилья, яка забезпечувала підготовку екіпажів «Фантомів ІІ» для Німеччини. До грудня 2016 р. ВПС США використовували дистанційно керовані літаки-мішені QF-4E.

Завершилась служба «Фантомів ІІ» в Ізраїлі – найбільшому зарубіжному експлуатанті таких літаків (отримав загалом 274 F-4E та 14 RF-4E). Не залишилось їх в строю у Великобританії (яка експлуатувала 15 F-4J, 50 F-4K і 116 F4M), Австралії (дуже недовго використовувала 24 F-4E) та Іспанії (отримала 40 F-4С і 18 RF-4С; винищувачі списані у 1988 р., розвідники – у 2002 р.).

Досить довго служили «Фантоми ІІ» у Німеччині. ФРН отримала загалом 88 розвідників RF-4E та 175 винищувачів F-4F. Постачання розвідників розпочалось у 1971 р. Ними озброїли дві ескадри – AG 51 та AG 52. У 1994 р. літаки RF-4E зняли з озброєння люфтваффе, після чого 46 екземплярів передали Туреччині, а 29 – Греції.

F-4F був спеціально розробленим відповідно до німецьких вимог полегшеним варіантом F-4E зі спрощеним бортовим обладнанням. На ньому встановили РЛС AN/APQ-120(V)5, позбавлену можливості підсвітлення цілей для КР з напівактивними радіолокаційними ГСН, а до складу озброєння не входили ракети середньої дальності АІМ-7. Єдиним озброєнням німецьких «Фантомів ІІ» (крім вбудованої гармати) спочатку були КР ближнього бою АІМ-9В (чотири одиниці) та некеровані авіабомби. Хоч самі F-4F складались у США, значна кількість комплектуючих до них виготовлялась у ФРН. Зокрема, фірма MTU налагодила ліцензійне виробництво двигунів. Постачання F-4F здійснювалось упродовж 1973-1976 рр. У люфтваффе ними озброїли чотири ескадри: дві винищувальні (JG 71 і JG 74) та дві винищувально-бомбардувальні (JBG 35 і JBG 36; у 1995 р. перша з них стала винищувальною JG 73, а друга змінила свій статус ще раніше, у 1991 р., коли була перейменована у JG 72).

F-4F пройшли кілька етапів модернізації, внаслідок яких вони перетворились з винищувачів ППО з дуже обмеженими бойовими можливостями у багатоцільові бойові літаки, які загалом відповідали сучасним вимогам. Однак фізичне старіння «Фантомів ІІ», загальне скорочення люфтваффе та надходження на озброєння нових винищувачів EF2000 призвели до поступового списання F-4F. Найдовше F-4F літали у ескадрі JG 71, яка дислокувалась у Віттмунді й відповідала за ППО півночі Німеччини. 29 червня 2013 р. «Фантоми ІІ» офіційно зняли з озброєння і цієї частини. Так завершилась 40-літня кар’єра F-4F у лавах люфтваффе.

Також завершилась кар’єра «Фантомів ІІ» в Японії. Ця країна отримала 140 винищувачів F-4EJ і 14 розвідників RF-4EJ. Із США були поставлені усі розвідники, але тільки два винищувачі, а решту 138 машин склала за американською ліцензією фірма «Міцубісі» з 1972 до 1981 р. Останній F-4EJ був випущений 20 травня 1981 р.; він став останнім виготовленим у світі «Фантомом ІІ».

Японські F-4EJ були оптимізовані для вирішення завдань ППО – на них не встановлювалось обладнання для бомбометання. Озброєння складалось з КР "повітря-повітря" AIM-7E і AIM-9D/L. Бортове обладнання F-4EJ включало низку елементів японського виробництва, зокрема, станцію РЕБ J/APR-2 та приймач системи ППО BADGE J/APR-760, який забезпечував наведення винищувачів за командами із землі.

Літаками F-4EJ озброїли шість винищувальних ескадрилей. Розвідниками RF-4EJ, що надійшли із США у 1974-1975 рр., укомплектували 501-шу АЕ.

Винищувачі F-4EJ в середині 1980-х рр. пройшли доопрацювання з метою забезпечення виконання ударних завдань – вони отримали бомбові приціли вітчизняного виробництва. Також на літаки встановили системи для дозаправки паливом в повітрі (до цього японські машини були єдиними «Фантомами ІІ», на яких ці системи не встановлювались). А з 1989 р. почалась реалізація програми глибокої модернізації "Фантомів" ІІ до рівня F-4EJKai. Літаки отримали РЛС AN/APG-66J, здатну виявляти цілі на тлі землі, бортовий комп’ютер японського виробництва, новий попереджувальний приймач J/APR-6, ширококутний ІЛС і нову ІНС. До складу озброєння увійшли японські ПКР ASM-1 і КАБ з тепловізійною системою наведення. Загалом модернізацію пройшли 96 F-4EJ. 17 винищувачів наприкінці 1990-х рр. дообладнали для використання як розвідники. Їх пристосували для підвіски на під фюзеляжному вузлі розвідувальних контейнерів.

Станом на 2016 р. в строю ВПС Японії лишалось ще близько 40 літаків F-4EJ, зосереджених у 301-й та 302-й ескадрильях (7-ме крило). В 501-й АЕ продовжувалась експлуатація літаків RF-4EJ та адаптованих для вирішення розвідувальних завдань машин F-4EJ (в строю залишалось 12 літаків-розвідників обох модифікацій). Усі частини, озброєні «Фантомами ІІ», дислоковані на авіабазі Хякурі. У березні 2020 р. зняли з озброєння літаки-розвідники, а в грудні того ж року позбулась своїх «Фантомів ІІ» остання стройова ескадрилья – 301-ша винищувальна. Кілька літаків ще лишалось у Випробувальному авіакрилі, але й їх списали в березні 2021 р.

У 2020 р. списали свої останні «Фантоми ІІ» ВПС Єгипту. Наприкінці 1979 р. цій країні США передали 35 літаків F-4E. Ними озброїли 76-ту та 78-му АЕ 222-ї винищувальної авіабригади (аеродром Каїр-Західний). У 1988 р. американці передали ще сім «Фантомів ІІ», а у 1990-х рр. – ще три. За увесь час експлуатації єгипетські F-4E суттєвої модернізації не проходили.

Станом на початок 2022 р. літаки «Фантом ІІ» продовжували експлуатуватись у ВПС чотирьох країн: Греції, Туреччини, Ірану та Республіки Корея.

Греція отримала перші з 36-ти замовлених літаків F-4Е у квітні 1974 р. Ними озброїли дві ескадрильї: 338-му «Арес» і 339-ту «Аякс» (обидві входили до 117-го крила на авіабазі Андравіда). Уже в липні того ж року грецькі «Фантоми ІІ» пройшли бойове хрещення під час конфлікту з Туреччиною через Кіпр. F-4Е діяли як винищувачі супроводу, прикриваючи ударні літаки F-5А. У 1978 р. із США надійшло ще 20 F-4Е (ними озброїли 337-му АЕ «Фантасма» у 110-му крилі на авіабазі Ларісса). У 1991 р. Греція додатково отримала зі США 28 таких же літаків, але вживаних. Вісім літаків-розвідників RF-4E, поставлених у 1978-1979 рр., надійшли в 348-му ескадрилью (авіабаза Ларісса). З 29 RF-4E, переданих Німеччиною у 1993-1994 рр., 20 машин ввели в стрій, а решту розібрали на запчастини.

36 F-4E з числа тих, що надійшли у 1970-х рр., упродовж 1999-2003 рр. пройшли модернізацію за програмою «Піс Ікарус 2000». За взірець при цьому взяли програму модернізації німецьких F-4F. Генеральним підрядником став концерн EADS, а безпосереднім виконавцем – грецька фірма «Хелленік Аероспейс Індастріз». Літаки отримали нову РЛС AN/APG-65GY з дальністю дії понад 120 км. Радар спроможний одночасно супроводжувати 10 цілей і наводити ракети на дві з них. Також оновили бортовий комплекс РЕБ, встановили новий бортовий комп’ютер та інерційно-супутникову навігаційну систему, а в кабінах членів екіпажу встановили по одному багатофункціональному індикаторові. До складу озброєння літака увійшли КР «повітря-повітря» АІМ-120С.

Модернізованими F-4Е озброїли 338-му і 339-ту ескадрильї. Станом на кінець 2016 р. в строю лишалось 33 таких літаки. Літаки ж 337-ї АЕ пройшли у свій час ремонт без модернізації, і вже у 2010 р. їх зняли з озброєння. Розвідники RF-4E служили у 348-й АЕ; їх списали у травні 2017 р. Модернізовані F-4Е планувалось зняти з озброєння у 2020 р., але станом на початок 2022 р. ці літаки ще експлуатувала 338-ма ескадрилья.

В серпні 1974 р. почалось постачання F-4E Туреччині. Ця країна замовила 40 таких літаків, однак після передачі 22-х машин виконання контракту було призупинене через санкції, запроваджені США у відповідь на турецьку агресію проти Кіпру. Решту 18 F-4E були отримані лише в 1979 р. Тоді ж надійшло і 32 "Фантоми" ІІ другої замовленої партії. Літаками F-4E озброїли чотири ескадрильї: 111-ту і 112-ту в Ескішехирі та 171-шу і 172-гу в Ерхачі. Надходження упродовж 1981-1987 рр. 70 колишніх американських F-4E дозволило переозброїти 173-тю (навчально-бойову) ескадрилью в Ерхачі, а також 131-шу і 132-гу АЕ на авіабазі Кон’я. Остання партія (40 F-4E), поставлена із США у 1991 р., була використана для доукомплектування існуючих частин. Таким чином, Туреччина отримала загалом 182 літаки F-4E. Їх доповнили 54 розвідники RF-4E. Вісім з них у 1978-1979 рр. надійшли зі США. Ними озброїли 113-ту АЕ (Ескішехір). З 46-ти RF-4E, переданих Німеччиною у 1992-1994 рр., 14 розібрали на запчастини, а решта поповнила 113-ту ескадрилью і замінила винищувачі F-4E у 173-й АЕ.

У 1995 р. Туреччина уклала з ізраїльською фірмою ІАІ угоду про модернізацію 54 літаків F-4E. Програма отримала назву «Термінатор 2020», оскільки модернізовані «Фантоми ІІ» мали лишатись на озброєнні ВПС Туреччини до 2020 р. Модернізація була здійснена упродовж 2000-2003 рр., причому 26 літаків пройшли її в Ізраїлі, а решту – в Туреччині. Винищувачі отримали нові РЛС EL/M-2032, новий комплекс РЕБ у складі попереджувального приймача SPS-1000, контейнерної станції активних перешкод EL/L-8222 та пристроїв для відстрілу дипольних відбивачів і ІЧ пасток турецького виробництва «Аселсан» AN/ALQ-178(V)3. Значно розширений арсенал високоточної зброї класу «повітря-поверхня»: до його складу увійшли важкі КР AGM-142 і легші AGM-65B та AGM-65G, а також керовані авіабомби GBU-8, GBU-10 і GBU-12. У 2005 р. літаки отримали прицільні контейнери «Лайтенінг ІІІ».

Після завершення модернізації літаки F-4E/2020 надійшли на озброєння 111-ї та 171-ї АЕ, головним завданням яких є удари по наземних цілях. Немодернізовані, але відремонтовані F-4E/ТМ лишились у 112-й та 172-й АЕ, що орієнтувалися на вирішення завдань ППО. У 113-й і 173-й АЕ продовжувалась експлуатація розвідників RF-4E/ТМ. Турецькі «Фантоми ІІ» активно використовуються у бойових діях проти курдів, бойовиків з угрупування «Ісламська держава» та Сирії. Зокрема, 22 червня 2012 р. сирійські засоби ППО збили турецького літака-розвідника RF-4E. Ще два RF-4E розбились за нез’ясованих обставин на південному сході Туреччини 24 лютого 2015 р. Після цього інциденту керівництво Туреччини ухвалило рішення про зняття з озброєння літаків RF-4E/ТМ, а невдовзі були списані й F-4E/ТМ. Станом на початок 2022 р. в строю залишалось тільки 19 винищувачів-бомбардувальників F-4E/2020, які служать в 111-й ескадрильї (авіабаза Ескішехір).

Іран до ісламської революції отримав загалом 225 «Фантомів ІІ»: 32 F-4D, 177 F-4E і 16 RF-4E. Літаки цього типу досить активно брали участь в ірано-іракській війні в 1980-1988 рр., застосовуючись, головним чином, як винищувачі-бомбардувальники. В перші місяці війни «Фантоми ІІ» діяли масово – наприклад, у нальоті на іракські аеродроми 23 вересня 1980 р. брали участь 140 літаків F-4D и F-4E. Однак згодом бойова активність іранської авіації почала знижуватись – далася взнаки міжнародна ізоляція, яка зробила неможливим постачання запчастин. Завдяки зусиллям фахівців авіаремонтного заводу в Мехрабаді ВПС Ірану вдається підтримувати бойову готовність кількох десятків «Фантомів ІІ». У 2002 р. іранські F-4E отримали на озброєння російські КР «повітря-повітря» Р-73Е. Також арсенал літаків розширено за рахунок виробів власного виробництва – КАБ з лазерним наведенням «Саттар» і «Касед», цілевказання яким забезпечують прицільні контейнери TLS-99. Кілька літаків пройшли модернізацію за програмою «Каем», отримавши можливість застосовувати ПКР С-802А і крилаті ракети С-803. У 2015 р. почалась модернізація 12 винищувачів F-4E за програмою «Доуран», яка має на меті озброїти їх КР «повітря-поверхня» C-704KD.

З листопада 2014 р. іранські «Фантоми ІІ» беруть участь в операціях проти бойовиків угрупування «Ісламська держава» та сирійської опозиції, завдаючи ударів по наземних цілях та супроводжуючи російські ударні літаки. За даними на 2015 р. в строю ВПС Ірану знаходилось 64 літаки – 60 F-4D/E та чотири розвідники RF-4E. У 2016 р. з’являються більш обережні оцінки чисельності іранських «Фантомів ІІ» – 42 машини усіх модифікацій. Станом на початок 2022 р. довідники вказують наявність 63 «Фантомів ІІ», однак реально в строю знаходиться близько 40 машин (включаючи 5 F-4D та 4 RF-4E). Ці літаки продовжують експлуатуватись у п’яти ескадрильях: 31-й розвідувальній та 31-й винищувальній на авіабазі Хамадан, 61-й винищувальній в Бушері, 91-й в Бендер-Аббасі та 101-й в Шахбахарі (в останній служать F-4D).

216 «Фантомів ІІ» починаючи з 1969 р. отримали зі США ВПС Республіки Корея. У цю кількість увійшли 92 F-4D, 103 F-4E та 27 розвідників RF-4С. 37 F-4E надійшло з заводу, а решту були вживаними. Південнокорейські «Фантоми ІІ» не проходили глибокої модернізації – лише в 2002-2003 рр. вони отримали ізраїльські попереджувальні приймачі «Елісра» SPS-1000. 30 літаків F-4E пристосували для пусків важких КР «повітря-поверхня» AGM-142 «Попай». У 2016 р. в строю залишався 71 літак, якими були укомплектовані три винищувальні і одна розвідувальна ескадрильї. На початку 2022 р. на F-4E літала лише 153-тя ескадрилья 10-го винищувального авіакрила (авіабаза Сувон), в якій зосередили усі справні «Фантоми ІІ» (близько 30 літаків).

 

Характеристики	F-4E
Розмах крыла, м	11,7
Довжина літака, м	19,2
Висота літака, м	5,0
Площа крила, кв. м	49,2
Двигуни, кількість х тип	2х J79-GE-17
Тяга двигуна, кгс: - максимальна - на форсажі	5325 8095
Маса, кг: - порожнього літака - нормальна злітна - максимальна злітна	13 757 20 800 28 030
Максимальна швидкість на висоті 12 190 м, км/год	2370
Крейсерська швидкість, км/год	940
Максимальне число М	2,23
Перегоночна дальність з трьома ППБ, км	2600
Максимальна швидкопідйомність, м/с	210
Практична стеля, м	18 300

Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки - https://www.buymeacoffee.com/andrijkhar9