П-35 чи 3М44? Стара "нова" зброя проти України

Вчорашній інтернет приніс кілька фото, зроблених, вочевидь, на Півдні України, на яких видно уламки доволі великої крилатої ракети незвичної форми, яка раніше не траплялась на наших теренах. Якщо ви думали, що лаптєногі вже використали проти нас усі надбання свого арсеналу – то помилялись, у них ще багато антикваріату... Ймовірно, цього разу вони запустили протикорабельну ракету П-35 або її сучасніший варіант 3М44 – зовні їх розрізнити практично неможливо. Що ж це за виріб?

 

Упродовж майже усієї історії савєтского ваєнна-марского флота після Другої світової війни ключовим питанням, яке мало вирішуватись, була боротьба з американськими авіаносцями. У створення «протиавіаносних сил» інвестувались величезні кошти й інтелектуальні ресурси. Головним засобом їх ураження вважались ракети, причому достатньо далекобійні і швидкісні (надзвукові), щоб прорватись крізь потужну оборону авіаносного з’єднання, і достатньо потужні, щоб доставити до цілі важку бойову частину, здатну знищити або, принаймні, серйозно ушкодити авіаносець. П-35, взята на озброєння ще 1962 р., є типовим представником цього класу. Чотиритонна крилата ракета завдовжки 10 м може розігнатись до 1250 км/год і доставити до цілі бойову частину масою майже тонна. Вона обладнана турбореактивним двигуном і комбінованою системою наведення, традиційною для тієї доби: інерційна система, яка працює на маршовій ділянці польоту, і активна радіолокаційна – на кінцевій. Остання – це, по суті, малогабаритний радар, який, до того ж, може транслювати сигнал на носій. Завдяки таком рішенню оператор може в ручному режимі обрати пріоритетну ціль і скерувати на неї ракету. Дальність пуску П-35 становить 250-270 км.

 

П-35 дуже швидко застаріла: відносно невелика швидкість і велика висота польоту на крейсерській ділянці (4-7 км) робили її легкою ціллю для ЗРК і літаків-винищувачів. Тож на початку 1980-х рр. її спробували модернізувати, але зробили це екстенсивним шляхом. Нова ракета 3М44 «Прогрес» мала збільшену до 460 км дальність польоту, але таку ж швидкість і траєкторію. Лише дальність кінцевої ділянки (коли ракета знижувалась перед ціллю) збільшили з 20 до 50 км, а висоту польоту на цій ділянці – зі 100 до 25 м. Модифікували також систему наведення, підвищивши захищеність від завад радіолінії зв’язку між ракетою і носієм.

 

Кораблі-носії ракет П-35/3М44 давно списані. А ось берегові модифікації цього комплексу (стаціонарний варіант «Утьос» і мобільний «Рєдут») досі знаходяться на озброєнні. У складі ОЗУ «ЧФ» є обидва варіанти. Стаціонарний комплекс «Утьос» (знаний також як «об’єкт 100») читачі мого покоління можуть пам’ятати за савєтскім кінобовиком «Адіночноє плаваніє» - у ньому він зіграв роль американського військового об’єкту. «Об’єкт 100» складався з двох стаціонарних підземних позицій поблизу сіл Камара (окупаційна назва – Оборонноє) і Кючюк-Мускомія (Рєзєрвноє) в околицях Севастополя. Після розподілу ЧФ у 1996 р. об’єкт увійшов до складу ВМС України як ракетний дивізіон, який розформували 2002 р. Перша позиція була ліквідована, друга ж – законсервована. Окупанти відновили її після анексії Криму у 2014 р., включивши до складу 15-ї берегової ракетної бригади.

Пуск ракети з "об'єкта 100"

Мобільний комплекс «Рєдут» має однозарядні пускові установки СПУ-35Б ракет П-35/3М44 на шасі автомобіля БАЗ-135МБ (таке ж шасі використовується, наприклад, для пускової установки БПЛА Ту-143), машину управління, машину з РЛС і транспортно-зарядні машини. У складу ОЗУ «ЧФ» є одна батарея «Рєдуту», яка входить до 25-го дивізіону 11-ї берегової ракетно-артилерійської бригади, розміщної в Краснодарському краї.

СПУ-35Б і пуск ракети з неї

 

Чим же цього разу стріляли лаптєногі? Швидше за все, це ракета 3М44. Випустити її могли і з «Утьоса» (наскільки розумію, дальності польоту цієї ракети цілком вистачить, щоб дістати до району Одеси), так і з «Рєдута» - в цьому разі пускові установки, ймовірно, були розгорнуті десь у степовому Криму. Ймовірно, представлена уламками на фото ракета була збита українською протиповітряною обороною – ціль це порівняно нескладна, добре помітна на екранах радарів і відносно повільна. Збити 3М44 суттєво простіше, ніж, наприклад, «Онікса» чи Х-22, і для цього зовсім не обов’язково застосовувати «Петріот». Використання ж агресором цих антикварних ракет, на мою думку, може свідчити про прагнення козломордих виснажити нашу ППО, забезпечивши прорив до цілей більш сучасних ракет.

 

Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://www.buymeacoffee.com/andrijkhar9

Приватбанк - 4731 2196 4166 1818