Су-25 vs А-10

 

Питання ефективності класичної штурмової авіації в сучасних умовах є одним з найбільш контроверсійних. З одного боку, серця багатьох любителів авіації (і моє теж) не залишає байдужим легендарний «бррррррт!» семистволки штурмовика А-10. З іншого – надзвичайної гостроти набула проблема живучості штурмовиків над полем бою, що підтверджує досвід застосування Су-25 в нинішній російсько-українській війні. Свою позицію щодо «Тандерболта ІІ» я вже висловлював. А сьогодні трапився в мережі текст запорєбрікового ікспьорда, в якому пояснюється, чому Україна – не Росія (закреслено) Су-25 – не А-10. Особливих одкровень текст не містить, та все ж заслуговує на увагу.

 

«Однією з головних причин того, що великий парк Су-25 ВКС РФ не можна конвертувати в "повітряний каток як у USAF" - це підхід до Су-25 як базової платформи.

 

А-10 з 1980-х розвивався як повноцінний бойовий літак, здатний працювати і здалеку керованою зброєю. А-10 з 1990-х неодноразово проходив модернізації як доступних засобів ураження, так і різного обладнання. Обладнання, придатного для війни не лише з різними повстанцями, а й з регулярними арміями.

 

Су-25 планувався і спочатку був багато в чому аналогічним А-10. Але було певне відставання в авіоніці та високоточній зброї. Через це можливості пошуку цілей та застосування високоточної зброї були реалізовані гірше. Але ще 1980-1990-х він мав варіанти подальшого розвитку в новому поколінні – у вигляді штурмовика з розвинутим комплексом прицільного, розвідувального та навігаційного обладнання, а також різною новою "розумною" далекобійною зброєю, на зразок ПТКР "Віхрь". Багато в чому ці роботи велись під враженням від поєднання "літаючий танк + сучасна авіоніка + високоточна зброя", ефективність якого була доведена в 1991 р.

 

Але в результаті спочатку було не до того всі 1990-ті, а потім його в ході модернізацій перетворили на спрощений (за стандартами ХХІ століття) і дешевий літак "проти бармалеїв".

 

Для порівняння. Ще в 1991 р А-10 в ході 43 днів операції "Буря в пустелі" застосували по малорозмірним цілям понад 5000 керованих ракет AGM-65 (для порівняння, всі ВКС РФ всієї високоточки застосували "понад 7000" одиниць за перші 236 днів СВО). І зазвичай на дальностях і в режимах поза зоною роботи засобів військової ППО Іраку. І вже у 1990-х практикувалося бойове застосування керованих ракет по цілі, яку підсвічував лазером інший літальний апарат.

 

У 2000-2010-х в ході модернізацій А-10 набув здатності застосовувати бомби системи JDAM, тобто американський аналог УМПК [ну, тут лаптєногі, звісно, перевертають все з ніг на голову – це УМПК є аналогом JDAM, а не навпаки]. Як з великих і середніх висот, так і скиданням з кабрирування, виходячи на рубіж застосування зброї на малій висоті. Саме цим А-10 активно займався на Близькому Сході.

 

Отримав А-10 не тільки прості керовані бомби (а він може застосовувати бомби і з ТБ, і лазерним, і GPS-наведенням), але став здатний застосовувати й керовані бетонобійні "пенетратори". І успішно їх застосовував по підземних спорудах ІДІЛ.

 

А-10 також отримав і Small Diameter Bomb, яких може нести до 16 штук.

 

Модернізації піддавали і бортове обладнання зв'язку, навігації, прицільні комплекси, засоби інтеграції з різними військовими АСУ. Також літак може нести і широкий спектр контейнерів із обладнанням різного призначення.

 

А Су-25 був на десятки років залишений у режимі "аналогів немає". При застосуванні некерованої зброї з пікірування він дуже вразливий для ППО. При пусках з кабрирування некерована ракетна зброя йде з величезним розсіюванням надто великою площею [недоліки цього способу бойового застосування я вже колись детально розбирав].

 

А працювати здалеку бомбами УМПК або їх аналогом, як той же Су-34, масовий Су-25 ВКС РФ опції не отримав. На відміну, наприклад, від версії Су-25 ВПС Азербайджану, яка застосовувалася під час Другої Карабахської. Там перейнялися своїм JDAM/УМПК для застосування з Су-25их з їх швидкостями та висотами роботи.

 

Будь-які нові потужні просунуті та зручні у застосуванні далекі керовані ракети – теж не для Су-25. І навіть ПТКР "Віхрь" бойові гелікоптери можуть застосовувати, а серійний масовий "літак поля бою" ВКС РФ не може. При цьому і комплекс БРЕО не дозволяє запровадити будь-які нові модні фішки, на кшталт автоматизованого отримання даних та внесення координат цілей у бомби вже в польоті, які у ВКС РФ вже почали практикувати Су-34.

 

При цьому сам Су-25 – це дуже гарна платформа. І як показує новий турецький проект Su-25ML для ВПС Азербайджану, якщо її глибоко та якісно модернізувати за актуальним проектом, вона також може все, що потрібно від сучасного бойового літака. При цьому будучи при цьому тим же "літаючим танком". І набагато кращим, ніж у А-10 ВПС США [ну, останнє речення – звичні запорєбрікові понти].

 

І якщо актуальну модернізацію серійно пройдуть стройові Су-25е ВКС РФ, то ефект на землі буде не менший, ніж від появи УМПК. А найімовірніше, навіть більший».

 

Все сказане вище повністю можна віднести і до українських Су-25. Так само, як і російські, вони не можуть застосовувати високоточну зброю, і приречені на малоефективні пуски некерованих ракет з кабрирування. На мою думку, глибока модернізація їх зараз недоцільна – та й нереальна. Хіба що нашвикоруч пристосувати до кидання КАБів...

КАРТИНКА У ЗАГОЛОВКУ НЕ МАЄ (НАРАЗІ) НІЧОГО СПІЛЬНОГО З РЕАЛЬНІСТЮ :) 

Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://buymeacoffee.com/andrijkhar9

 

Приватбанк: 4731 2196 4166 1818