Довідник: Kawasaki P-1

 

Японія має другий у світі за чисельністю (після США) парк базових патрульних літаків. З 1980-х років його основу становлять виготовлені за американською ліцензією машини Р-3С «Оріон». Їхні бойові можливості вважаються досить високими, однак фізичне зношення потребувало поступової заміни. Такою заміною став літак власної розробки «Кавасакі» Р-1. Що характерно – японці взялись за проєктування базового патрульного літака «з нуля», всупереч сучасній тенденції створення таких машин на основі пасажирських чи військово-транспортних машин. Останнім спеціяльно спроєктованим базовим патрульним літаком був французько-німецький «Атлантік», створений ще в 60-х роках минулого століття.

Опрацювання концепції майбутнього Р-1 велося ще з 1986 р., однак рішення про повномасштабне проєктування і будівництво машини ухвалили тільки у 2000 р. Літак, призначається для боротьби з підводними човнами та надводними кораблями противника, у тому числі в прибережних і мілководних районах. Головним підрядником визначили фірму «Кавасакі», а основними субпідрядниками – «Фудзі» (відповідає за виробництво крила та кіля) і «Міцубісі» (виготовляє центральну та хвостову секції фюзеляжу).

Нове і старе: Р-1 і Р-3С

Літак Р-1 є чотиримоторним низькопланом з крилом помірної стрілоподібності. Двигуни розташовані в чотирьох мотогондолах під крилом. Для літака обрали ТРДД «Ісікавадзіма-Харіма» F7-10 максимальною тягою 6130 кгс, створений на базі американського двигуна «Дженерал Електрік» CF34-8. Він має значно нижчий рівень шумності порівняно з турбогвинтовим двигуном, що сприяє підвищенню ефективності пошуку підводних човнів. Літак обладнаний електродистанційною системою управління. Екіпаж складається з двох пілотів і 11 операторів бортового обладнання.

До складу пошуково-прицільного комплексу літака входять:

- РЛС «Тошіба» HPS-106 з трьома активними ФАР, одна з яких розташована під носовим обтічником, а дві інші – по бортах кабіни екіпажу;

- детектор магнітних аномалій «Міцубісі» HRQ-102 (у хвостовому обтічнику);

- оптико-електронна оглядово-прицільна станція «Фудзіцу» HAQ-2 (в обтічнику під носовою частиною фюзеляжу);

- приймач сигналів від радіогідроакустичних буїв з процесором обробки даних HRQ-1 (літак може нести до 30 РГАБ).

Також літак обладнаний бортовим комплексом РЕБ HRL-109B, високопродуктивними БЦОМ і засобами зв’язку, включаючи апаратуру системи передачі даних «Лінк 16».

Озброєння загальною масою 5500 кг (максимально – 9000 кг) розташовується у великому фюзеляжному відсіку та на восьми підкрильних вузлах. До його складу входять американські ПКР AGM-84 «Гарпун» і японські ASM-1C, КР класу «повітря-поверхня» AGM-65 «Мейверик», а також протичовнові торпеди, морські міни, глибинні бомби.

Порівняно з американським конкурентом – літаком Р-8А «Посейдон» - японська машина має більш досконале БРЕО, але на третину меншу дальність польоту.

Прототип ХР-1 вперше піднявся в повітря 28 вересня 2007 р., а у червні наступного року вийшла на випробування друга машина. Планами командування ВМС Японії передбачалась закупівля 70 літаків Р-1, але в березні 2023 р. було оголошено про скорочення цієї кількості до 61-го екземпляра.

Виробництво Р-1, за устійненою в Японії практикою, ведеться невеликим темпом – не більше кількох машин на рік. Перших два Р-1 авіація Морських сил самооборони прийняла в березні 2013 р. Станом на березень 2025 р. Наразі виготовлено 38 літаків – включно з прототипом. Останній, перейменований з ХР-1 на UP-1, використовується у 51-му випробувальному кокутаї (ескадрильї; авіабаза Ацугі). Разом з ним служить і три серійних Р-1. Першою бойовою частиною, переозброєною на Р-1 упродовж 2015-2017 рр., став 3-й кокутай (Ацугі). Зараз у ньому служить 12 Р-1. Ще 12 літаків отримав 1-й кокутай (Каноя). Дві машини передали 203-му навчальному кокутаю (Сімофуса). Решта вісім знаходяться в розпорядженні фірми-виробника: п’ять проходили ремонт і модернізацію, а три найновіших – готувались до передачі замовнику.

У 2025 фінансовому році (починається 1 квітня) міністерство оборони Японії виділяє кошти на створення на базі Р-1 літака радіотехнічної розвідки (для заміни ЕР-3С). Очікується, що ці машини увідуть в стрій після 2033 р.

У 2007-2013 рр. пропонувалось створення на базі Р-1 пасажирського літака YPX на 100-150 місць. Однак розрахунки показали, що за умови збереження чотиримоторної схеми такий літак не зможе пробитись на ринок, здомінований двомоторними лайнерами. Переробку ж у двомоторний варіант визнали нерентабельною.

Конкуренти: Р-8А і Р-3С

Останнім часом японське законодавство щодо експорту озброєння зазнало суттєвого пом’якшення (раніше такий експорт перебував під повною забороною). Тому фірма «Кавасакі» активно шукає зарубіжних покупців для Р-1, однак наразі безуспішно. Р-1 пропонувався Великобританії, Норвегії, Новій Зеландії, однак усі ці країни зробили вибір на користь американського літака Р-8А. Невдалою виявилась і спроба у 2018 р. продати літаки ВМС Франції. Натомість інтерес до японської машини проявляють Таїланд та В’єтнам.

27 березня 2025 р. з’явилась інформація про те, що міністерство оборони Італії ухвалило рішення про купівлю (без проведення конкурсу) літаків Р-1. У відповідь Японія має придбати італійські навчальні літаки М-346 (для заміни власних «Кавасакі» Т-4). По суті, планується повторення схеми з Ізраїлем, коли взамін за М-346 Італія отримала літаки ДРЛВіУ на базі «Гольфстрім» G550.

 

Характеристики	Р-1
Розмах крила, м	35
Довжина літака, м	38
Висота літака, м	12
Двигуни, кількість х тип	4х F7-10
Максимальна тяга двигуна, кгс	6130
Максимальна злітна маса, кг	79 700
Швидкість, км/год: - максимальна - крейсерська	996 833
Максимальна дальність польоту, км	8000
Практична стеля, м	13 520

Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://buymeacoffee.com/andrijkhar9

Приватбанк: 4731 2196 4166 1818

І в плані самореклами: вийшла моя монографія "Російсько-українська війна: бої за Харків і Харківщину (2022)". Бажаючі придбати - прошу звертатись сюди