Індійська гармата: з корабля - на танк!
Бачите цей корабель на фото? Це «Удаігірі», представник
індійського варіанту відомих і поширених в роки холодної війни британських
фрегатів проєкту 12, або ж «Ліндер». Але нас цікавить не сам корабель, а вміст
характерної кутастої гарматної башти на баці фрегата – артилерійської установки
Mk 6. Вона містить пару 114-мм (або 4,5-дюймових)
швидкострільних гармат зі стволами завдовжки 45 калібрів. І такі гармати ледь
не потрапили на озброєння... індійських танків!
1974 року в Індії була ініційована програма створення
власного танка «Четак» (з якої згодом виріс багатостраждальний «Арджун» - але
це окрема історія). Постало питання вибору озброєння. Це зараз практично
стандартом для основних бойових танків є гладкоствольні гармати двох калібрів –
120 мм (західний взірець) і 125 мм (радянський/пострадянський). А в середині
70-х такої визначеності не було. Тож спочатку індуси зупинились на 110-мм
нарізній гарматі – над такою працювали в той час у Великій Британії. Та дуже
швидко перейшли до гармати калібру 115 мм. Такий калібр використовувався в ті
часи на радянських Т-62 (і перших Т-64), але це були гладкоствольні гармати.
Індуси ж вирішили робити нарізну – вони спробували обійтись малою кров’ю,
переробивши ту саму корабельну 114-міліметровку.
1976 року в центрі ARDE (Armament Research & Development Establishment) в місті Пуна
розсвердлили до калібру 115 мм один зі стволів 114-мм корабельної гармати. У червні
1979 року був зібраний прототип (точніше, демонстратор технології) майбутньої
танкової гармати і почались перші стрільби. Використовувались снаряди двох
типів – HESH (бронебійно-фугасний
з пластичною вибуховою речовиною) і APDS (бронебійний підкаліберний, стабілізується
обертанням). У другому випадку використовувались модифіковані снаряди від
105-мм гармати L7. Під час
випробувань часто траплялись випадки деформації латунних гільз. Тож, враховуючи
зарубіжний досвід, почались роботи зі створення гільз, які частково згорають
(зі стінками, які згорають, і металевим денцем – спочатку бронзовим, а пізніше
сталевим). Також почалось створення оперенного бронебійного підкаліберного
снаряда APFSDS.
Історія індійської 115-мм танкової гармати
завершилась, ледь встигнувши початись. 1982 року була підготовлена нова
редакція тактико-технічних вимог до нового танка, яка передбачала застосування
120-мм нарізної гармати. Але це вже тема для іншої розповіді...
Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://buymeacoffee.com/andrijkhar9
Приватбанк: 5168 7456 7352 6783
Для початку APDS (БОПС) в польоті стабілізується не обертанням, а за рахунок хвостового оперення (як дротик) після відділення обтюрируючого поддона. А варіації корабельних та танкових гармат в історії військової техніки багато прикладів. Так корабельна 100-мм Б-34 була застосована для створення танкової гармати Д10Т (СУ-100, Т-54, Т-55). А гармата СМ-2-1 стала балістичним прототипом для танкової гармати М65 і потім для "зенітки" КС-30 з таким же роздільно гільзовим заряджанням. Уніфікація по станочному парку виробника. І тільки для гармат А-217 та А-218 стали застосовувати унітарний патрон вагою більш ніж 50 кг.
ВідповістиВидалитиAPDS - це не БОПС. Це Armour-piercing, discarding-sabot - тобто, з обтюруючим піддоном. БОПС - це APFSDS, тобто Armour-piercing, fin-stabilized, discarding-sabot.
Видалити