Індійська гармата: з корабля - на танк!

 

Бачите цей корабель на фото? Це «Удаігірі», представник індійського варіанту відомих і поширених в роки холодної війни британських фрегатів проєкту 12, або ж «Ліндер». Але нас цікавить не сам корабель, а вміст характерної кутастої гарматної башти на баці фрегата – артилерійської установки Mk 6. Вона містить пару 114-мм (або 4,5-дюймових) швидкострільних гармат зі стволами завдовжки 45 калібрів. І такі гармати ледь не потрапили на озброєння... індійських танків!

 

1974 року в Індії була ініційована програма створення власного танка «Четак» (з якої згодом виріс багатостраждальний «Арджун» - але це окрема історія). Постало питання вибору озброєння. Це зараз практично стандартом для основних бойових танків є гладкоствольні гармати двох калібрів – 120 мм (західний взірець) і 125 мм (радянський/пострадянський). А в середині 70-х такої визначеності не було. Тож спочатку індуси зупинились на 110-мм нарізній гарматі – над такою працювали в той час у Великій Британії. Та дуже швидко перейшли до гармати калібру 115 мм. Такий калібр використовувався в ті часи на радянських Т-62 (і перших Т-64), але це були гладкоствольні гармати. Індуси ж вирішили робити нарізну – вони спробували обійтись малою кров’ю, переробивши ту саму корабельну 114-міліметровку.

 

1976 року в центрі ARDE (Armament Research & Development Establishment) в місті Пуна розсвердлили до калібру 115 мм один зі стволів 114-мм корабельної гармати. У червні 1979 року був зібраний прототип (точніше, демонстратор технології) майбутньої танкової гармати і почались перші стрільби. Використовувались снаряди двох типів – HESH (бронебійно-фугасний з пластичною вибуховою речовиною) і APDS (бронебійний підкаліберний, стабілізується обертанням). У другому випадку використовувались модифіковані снаряди від 105-мм гармати L7. Під час випробувань часто траплялись випадки деформації латунних гільз. Тож, враховуючи зарубіжний досвід, почались роботи зі створення гільз, які частково згорають (зі стінками, які згорають, і металевим денцем – спочатку бронзовим, а пізніше сталевим). Також почалось створення оперенного бронебійного підкаліберного снаряда APFSDS.

 

Історія індійської 115-мм танкової гармати завершилась, ледь встигнувши початись. 1982 року була підготовлена нова редакція тактико-технічних вимог до нового танка, яка передбачала застосування 120-мм нарізної гармати. Але це вже тема для іншої розповіді...


Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://buymeacoffee.com/andrijkhar9

Приватбанк: 5168 7456 7352 6783

Коментарі

  1. Для початку APDS (БОПС) в польоті стабілізується не обертанням, а за рахунок хвостового оперення (як дротик) після відділення обтюрируючого поддона. А варіації корабельних та танкових гармат в історії військової техніки багато прикладів. Так корабельна 100-мм Б-34 була застосована для створення танкової гармати Д10Т (СУ-100, Т-54, Т-55). А гармата СМ-2-1 стала балістичним прототипом для танкової гармати М65 і потім для "зенітки" КС-30 з таким же роздільно гільзовим заряджанням. Уніфікація по станочному парку виробника. І тільки для гармат А-217 та А-218 стали застосовувати унітарний патрон вагою більш ніж 50 кг.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. APDS - це не БОПС. Це Armour-piercing, discarding-sabot - тобто, з обтюруючим піддоном. БОПС - це APFSDS, тобто Armour-piercing, fin-stabilized, discarding-sabot.

      Видалити

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

Війна очима наших ворогів: революція на полі бою

Війна очима нашого ворога: роль легких гаубиць на полі бою

РС-26 "Рубєж"