Кораблі холодної війни: японські ескортні дестроєри

 "Ойодо"

Нинішній уряд Японії послідовно проводить політику відмови від заборони на експорт озброєння. Ймовірно, першими (чи одними з перших) зразками військової техніки, які підуть на експорт, стануть фрегати. Філіппіни вже деякий час проявляють інтерес до вживаних кораблів класу «Абукума», Австралія ж обрала як перспективний проєкт удосконаленого фрегату «Могамі». Тож є привід розібратися з розвитком цього типу кораблів у повоєнній Японії.

 

Першими повоєнними фрегатами в Японії стали американські кораблі класу Tacoma. У 1953 р., ще до офіційного створення Сил самооборони (що відбулось 1 липня 1954 р.) Японія отримала 18 таких кораблів, які раніше (до 1950 р.) служили у совєтському Тихоокеанському флоті (а туди вони потрапили за ленд-лізом). Останнього з них списали 1972 р. У червні 1955-го США передали ще два вживані фрегати класу Cannon – вони служили до 1955 р. Надалі Морські сили самооборони отримували виключно фрегати, збудовані в Японії. При цьому усі вони (за винятком сучасних «Могамі» – але про них треба буде написати окремо) офіційно фрегатами не були! 26 кораблів, побудованих з середини 1950-х до початку 1990-х років, вважались ескортними дестроєрами. Чому дестроєрами а не есмінцями? Елементарно: я вважаю значно більш доречним використовувати первісний британський термін, а не кальку з російської. Ну, але в тексті зватиму ці кораблі фрегатами – так якось звичніше.

 

1952 року США дали дозвіл на відновлення будівництва бойових кораблів на японських верфях, а наступного року почалась реалізації «Програми 1953», яка передбачала створення чотирьох проєктів бойових кораблів, у тому числі дестроєра та ескортного дестроєра, які позначались, відповідно, «швидкісний ескортний корабель А» і «швидкісний ескортний корабель В». Ось на цьому варіанті «В» ми й зупинимось детальніше.

"Акебоно"

 

Проєкт «В» (як, зрештою, й «А») був досить консервативним, не вирізнявся жодними технічними новаціями. Реалізували його у двох варіантах, які різнились силовою установкою: «Акебоно» (DE201) обладнали паротурбінною установкою потужністю 18000 к.с., а два інші кораблі («Ікадзуті» DE202 та «Інадзума» DE203) – дизельною, на третину слабшою (12000 к.с.). Це позначилось і на максимальній швидкості, яка впала до 25 вуз порівняно з 28 у паротурбінного варіанту. Натомість суттєво зросла дальність ходу – до 5500 миль на 15 вузлах замість 4300 миль (на 16 вузлах). 

"Ікадзуті"

Кораблі класу «Ікадзуті» різнились від одинака «Акебоно» коротшим і трохи ширшим корпусом (88,5х8,7 м порівняно з 91,8х8,5), меншою осадкою (3,1 м порівняно з 3,5 м) і водотоннажністю (1300 т порівняно з 1350 т). Озброєння ж було абсолютно однаковим і повністю американським: дві 76-мм одностволки Mk 22 (до речі, про екзотичне застосування цієї гармати в Еритреї я колись писав), дві 40-мм спарки «бофорсів» Mk 1, два 24-зарядних реактивних бомбомети Mk 15 Hedgehog, а також два бомбоскидачі і вісім бомбометів для звичайних глибинних бомб. Як бачимо – типовий стандарт для ескортного дестроєра часів Другої світової війни.

 

Усі три перші японські ескортні дестроєри увійшли в стрій навесні 1956 р. і прослужили без особливих модернізацій два десятиліття, після чого ще кілька років експлуатувались у ролі плавучих складів.

 

Наступна серія ескортних дестроєрів складалась з чотирьох кораблів – «Ісудзу», «Могамі», «Кітакамі» та «Ооі». Будувались вони парами і увійшли в стрій з трирічним інтервалом: перша пара – у 1961 р., а друга – у 1964-му. Це призвело до певних відмінностей у проєкті. Усі кораблі мали однакові габарити: 97х10,4 м, 1700 т. Двовальна дизельна силова установка на перших двох кораблях видавала 16000 к.с., а на другій парі – 17000 (на швидкості це не позначилось – в обох випадках вона становила 26 вузлів). На додачу треба сказати, що на трьох кораблях силова установка складалась з чотирьох дизелів, а от на «Могамі» – тільки з двох, але подвійної потужності.

"Могамі" (до модернізації)

 

Артилерійське озброєння кораблів класу «Ісудзу» складалось з двох 76-мм двоствольних установок Mk 33 (така установка – це, по суті, два стволи від Mk 22, змонтовані на спільному лафеті). Цікавим елементом озброєння був чотиритрубний 533-мм торпедний апарат з торпедами, призначеними для ураження надводних цілей. Щиро кажучи, важко уявити ситуацію, в якій повільні ескортні дестроєри могли б вийти на позицію торпедного залпу по совєтських кораблях...

 

Протичовнове озброєння на першій парі складалось з американського одноствольного 324-мм реактивного бомбомета Mk 108 Weapon Alpha, двох 483-мм однотрубних торпедних апаратів, бомбоскидача і двох звичайних бомбометів. На «Кітакамі» та «Ооі» замість «Альфи» встановили 375-мм чотириствольний бомбомет Bofors M50, а замість 483-мм торпедних апаратів – тритрубні 324-мм. Перші два кораблі мали американські сонари (AN/SQS-11, AN/SQR-4, AN/SQA-4), друга пара – японські (OQS-12 і OQY-2).

"Кітакамі"

 

В 1966 р. з «Могамі», а за два роки з «Кітакамі» зняли бомбоскидач і звичайні бомбомети, щоб вивільнити місце на кормі для буксируваної антени ГАС OQA-1. У 1974 р. «Могамі», а наступного року «Ісудзу» пройшли модернізацію, в ході якої склад протичовнового озброєння стандартизували з другою парою (тільки замість шведських РБУ встановили їхні японські копії «тип 71»), а усі три американські ГАС замінили японською OQS-12). 533-мм торпедні апарати були демонтовані тільки при перекласифікації в допоміжні судна – 1987 р. з «Могамі», 1998-го з «Ісудзу» і 1990-го з решти двох. Тоді ж з «Могамі» і «Кітакамі» зняли буксирувані ГАС.

 

Наступна серія ескортних дестроєрів, спроєктована як розвиток «Ісудзу», стала найбільшою у цьому класі в японських Морських силах самооборони. Вона налічувала 11 кораблів, які будувались досить неспішно: у стрій вони вступили упродовж 1970-1977 рр. Кораблі класу «Тікуго» досить цікаві з точки зору озброєння – вони були найменшими у світі носіями протичовнового ракетного комплексу ASROC. Восьмизарядна пускова установка Mk 112 цього комплексу домінувала в силуеті цих кораблів. Крім неї, протичовнове озброєння кораблів цього класу складалось з двох тритрубних 324-мм торпедних апаратів. Артилерія ж була слабшою, ніж у «Ісудзу»: залишилась тільки носова 76-мм спарена артустановка «тип 68» (ліцензійна копія Mk 33), кормову ж задля економії маси довелось замінити на стару 40-мм спарку Mk 1. Існували, щоправда, плани на останніх кораблях серії замінити її сучаснішою 35-мм спаркою «ерлікон», однак через брак коштів від цього відмовились. Натомість п’ять останніх кораблів отримали додатково до основної ГАС з підкильною антеною OQS-3A (японського варіанту AN/SQS-23) ще й ГАС з буксируваною антеною AN/SQS-35(J).

"Тікуго"

 

Кораблі класу «Тікуго» були коротшими, але трохи ширшими порівняно з «Ісудзу» – 93х10,8 м. Водотоннажність становила 1800 т. Силова установка – така ж, як на другій парі класу «Ісудзу»: чотири дизелі загальною потужністю 17000 к.с. Вони могли розігнати корабель лише до 28 вузлів, зате забезпечували феноменальну дальність ходу – 10700 миль на 12 вузлах.

"Тесіо"

 

Усі кораблі класу «Тікуго» благополучно відслужили відведений їм за нормативами 25-літній термін і були списані (у тому ж порядку, в якому вступали у стрій) в період з 1996 до 2003 р.

 

Наступний японський ескортний дестроєр – одинак «Ісікарі» (DE226) – став першим представником нової генерації кораблів цього типу. На ньому застосували цілу низку нововведень: протикорабельні ракети «Гарпун», комбіновану дизель-газотурбінну силову установку (схема CODOG – COmbined Diesel Or Gas, тобто, спільна робота газової турбіни і дизеля не передбачена), бойову інформаційно-керуючу систему (БІКС), розвинений комплекс засобів РЕБ. При цьому «Ісікарі» виявився найменшим за розмірами (але не за водотоннажністю) з усіх японських ескортних дестроєрів: 84,5х10 м, 1450 т.

"Ісікарі"

 

Силова установка корабля складалась з газової турбіни Olympus TM3B потужністю 24700 к.с. (випускалась концерном «Кавасакі» за ліцензією «Роллс-Ройса») і дизеля «Міцубісі» 6DRV35/44. Потужність від них через редуктори передавалась на два вали. Максимальна швидкість була навіть меншою, ніж в «Тікуго» – 25 вуз. Обриси корпусу підвели?

 

Обмежені розміри «Ісікарі» змусили відмовитись від ПЧРК ASROC – протичовнове озброєння корабля, крім пари стандартних 324-мм тритрубних торпедних апаратів, включало реактивний бомбомет «тип 71». Тобто, за цим показником «Ісікарі» знаходився на рівні кораблів класу «Ісудзу». Не було й мови про ГАС з буксируваною антеною – корабель отримав лише підкильну станцію OQS-4 (копію американської AN/SQS-36D(J)). А ось можливості боротьби з надводними цілями зросли радикально – «Ісікарі» ніс дві чотиризарядні пускові установки ПКР «Гарпун». Оновили й артилерійське озброєння – воно складалось з однією 76-мм одноствольної артустановки OTO Melara Compact. Корабель обладнали новими радарами, БІКС OYQ-6, а також сучасним комплексом засобів РЕБ, включно з парою ПУ хибних цілей SRBOC Mk 36.

"Юбецу"

 

«Ісікарі» увійшов у стрій у 1981 р., а у 1983-му і 1984 р. флот отримав ескортні дестроєри «Юбарі» (DE227) і «Юбецу» (DE228) – трохи більші за попередника (1760 т, 91х10,8 м), але ідентичні за складом силової установки, озброєння і радіоелектроніки. Усі три кораблі відслужили плановий термін і були списані у 2007 р. («Ісікарі») і 2010-му («Юбарі» та «Юбецу»).

 

Останніми (і найбільшими) ескортними дестроєрами японського флоту стали шість кораблів класу «Абукума», введених в стрій у 1989-1993 рр. Власне, спочатку планувалось побудувати 11 таких кораблів, але програму скоротили, бо в ескортні сили військово-морських районів (для яких і призначались «Абукуми») почали передавати дестроєри класу «Хацуюкі».

"Абукума"

 

Кораблі класу «Абукума» мають довжину 109 м, ширину 13,4 м і водотоннажність 2550 т. Двовальна силова установка побудована за схемою CODOG. Вона складається з двох газових турбін Spey SM1A («Кавасакі» за ліцензією «Роллс-Ройса») сумарною потужністю 26650 к.с. і двох дизелів «Міцубісі» S12U MTK (6000 к.с.).

"Дзінцуу"

 

Озброєння «Абукум» – це, умовно кажучи, комплект озброєння «Ісікарі» мінус бомбомет, плюс ПУ Mk 112 ПЧРК ASROC. Крім того, встановили малокаліберний зенітний артилерійський комплекс Mk 15 Phalanx з 20-мм шестиствольною гарматою. В другій половині 1990-х планувалось доозброїти ці кораблі ЗРК RAM, але через брак коштів від цієї ідеї відмовились.

 

Кораблі класу «Абукума» мають підкильний сонар OQS-8, БІКС OYQ-6. Радари і засоби РЕБ в основному відповідають попередникам.

 

Ескортні дестроєри класу «Абукума» наближаються до завершення своєї служби у японському флоті. З середини 2025 р. циркулює інформація про інтерес до цих кораблів з боку Філіппін, які останнім часом інтенсивно оновлюють свій флот. За останньою інформацією (з травня 2026 р.) мова може йти про передачу п’яти кораблів. Шостий піде на запчастини?

 

Трохи від себе. Якщо рішення про передачу «Абукум» Філіппінам буде ухвалене, навряд чи вони підуть до нового власника у незмінному вигляді. Майже впевнений, що буде демонтована пускова установка Mk 112. Можливо й «Гарпуни» замінять південнокорейськими ПКP SSM-700K – стандартними у ВМС Філіппін. Ну і напрошується парочка бойових модулів з малокаліберними гарматами.

 

І наостанок – кілька слів про те місце, яке посідали ескортні дестроєри в структурі японського флоту. Серйозна реорганізація, проведена на початку 1971 р., передбачала утворення Ескортного флоту, а у його складі – чотирьох ескортних флотилій. Основу складу цих флотилій становили «нормальні» дестроєри: флагманський корабель флотилії і два дивізіони (один з двома, інший з трьома дестроєрами). Винятком стала 1-ша флотилія (Йокосука), яка додатково отримала третій за ліком дивізіон – 7-й, з трьома найстарішими ескортними дестроєрами. «Акебоно», «Ікадзуті» та «Інадзума» служили в цій флотилії аж до виведення їх з бойового складу у 1976 р.

 

Військово-морські райони Японії (до 2025 р.)

Решту ескортних дестроєрів служили у військово-морських районах (ВМР). Їх було п’ять: Йокосука, Сасебо, Куре, Майдзуру та Омінато (у 2025 р. ВМР Омінато об’єднали з ВМР Йокосук). Перша пара кораблів класу «Ісудзу» утворила 31-й ескортний дивізіон у ВМР Майдзуру, друга – 32-й у ВМР Омінато. З кораблів класу «Тікуго» утворили ще чотири дивізіони: 33-й (DE216, DE222, DE225) у ВМР Йокосука, 34-й (DE215, DE217, DE219) у ВМР Сасебо, 35-й (DE218, DE220, DE221) у ВМР Омінато) і 36-й (DE223, DE224) у ВМР Куре.

 

Ескортний дестроєр «Ісікарі» спочатку увійшов до складу 32-го дивізіону, а у 1983-му разом з «Юбарі» – до 35-го. «Юбецу» у 1984 р. поповнив цей самий дивізіон. Кораблі класу «Тікуго», які раніше утворювали 35-й дивізіон, передали до новостворених 37-го (ВМР Йокосука) і 38-го (ВМР Куре) дивізіонів. Назагал переміщення кораблів між дивізіонами відбувались достатньо часто, але відстежувати ці зміни мені, щиро кажучи, ліньки. Скажу лише, що кораблі класу «Абукума» увійшли до складу 31-го дивізіону ВМР Майдзуру (DE229, DE230, DE234), а також новоствореного 39-го дивізіону ВМР Сасебо (DE231, DE232, DE234).

 

Станом на початок 2026 р. єдиним японськими ескортними дестроєрами, що ще залишались в строю, були шість кораблів класу «Абукума». DE229 і DE234 входили до 12-го ескортного дивізіону в Куре, DE230 – до 13-го в Сасебо, DE232 – до 14-го в Майдзуру, а DE231 і 233 – до 15-го в Омінато. Тільки 11-й дивізіон в Йокосуці не має таких кораблів. Поряд з «Абукумами», ескортні сили ВМР складали дестроєри класу «Асагірі» (вісім) та фрегати класу «Могамі» (шість). Будівництво останніх триває – вони мають замінити як «Абукуми», так і «Асагірі».

 

Номер	Назва	Клас	Закладений	Спущений	Вступив	Верф	Дата переклас. у ДС	Номер ДС	Викл
DE201	Акебоно	Акебоно	10.12.54	30.10.55	20.03.56	Ісікавадзіма Дзюкогьо, Кобе	03.76	б/н	.81
DE202	Ікадзуті	Ікадзуті	18.12.54	06.09.55	29.05.56	Кавасакі, Кобе	31.03.76	YAC30	30.03.83
DE203	Інадзума	Ікадзучі	25.12.54	04.08.55	01.04.56	Міцуї, Тамано	31.03.76	YAC31	30.03.83
DE211	Ісудзу	Ісудзу	16.04.60	17.01.61	29.07.61	Міцуї, Тамано	08.04.88	ASU7015	.03.92
DE212	Могамі	Ісудзу	04.08.60	07.03.61	28.09.61	Міцубісі, Нагасакі	01.07.87	TV3505	.06.91
DE213	Кітакамі	Ісудзу	07.06.62	21.06.63	01.02.64	Ісікавадзіма-Харіма, Токіо	31.03.90	ASU7016	16.11.93
DE214	Ооі	Ісудзу	10.06.62	15.06.63	01.02.64	Майдзуру Дзюкогьо, Майдзуру	31.03.90	ASU7017	15.02.93
DE215	Тікуго	Тікуго	09.12.68	13.01.70	31.07.70	Міцуї, Тамано	-	-	15.04.96
DE216	Аясе	Тікуго	05.12.69	16.09.70	20.07.71	Ісікавадзіма-Харіма, Токіо	-	-	01.08.96
DE217	Мікумо	Тікуго	17.03.70	16.02.71	26.08.71	Міцуї, Тамано	-	-	08.07.97
DE218	Токаті	Тікуго	11.12.70	25.11.71	17.05.72	Міцуї, Тамано	-	-	15.04.98
DE219	Івасе	Тікуго	06.08.71	29.06.72	12.12.72	Міцуї, Тамано	-	-	16.10.98
DE220	Тітосе	Тікуго	07.10.71	25.01.73	21.08.73	Хітачі, Майдзуру	-	-	13.04.99
DE221	Нійодо	Тікуго	20.09.72	28.08.73	08.02.74	Міцуї, Тамано	-	-	24.06.99
DE222	Тесіо	Тікуго	11.07.73	29.05.74	10.01.75	Хітачі, Майдзуру	-	-	27.06.00
DE223	Йосіо	Тікуго	28.09.73	22.08.74	06.02.75	Міцуї, Тамано	-	-	15.05.01
DE224	Кумано	Тікуго	29.05.74	24.02.75	19.11.75	Хітачі, Майдзуру	-	-	18.05.01
DE225	Носіро	Тікуго	27.01.76	23.12.76	31.08.77	Міцуї, Тамано	-	-	13.03.03
DE226	Ісікарі	Ісікарі	17.05.79	18.03.80	30.03.81	Міцуї, Тамано	-	-	17.10.07
DE227	Юбарі	Юбарі	09.02.81	22.02.82	18.03.83	Сумітомо, Урага	-	-	25.06.10
DE228	Юбецу	Юбарі	14.01.82	25.01.83	14.02.84	Хітачі, Майдзуру	-	-	25.06.10
DE229	Абукума	Абукума	17.03.88	21.12.88	12.12.89	Міцуї, Тамано
DE230	Дзінцуу	Абукума	14.04.88	31.01.89	28.02.90	Хітачі, Майдзуру
DE231	Ойодо	Абукума	08.03.89	19.12.89	23.01.91	Міцуї, Тамано
DE232	Сендаї	Абукума	14.04.89	26.01.90	15.03.91	Сумітомо, Урага
DE233	Тікума	Абукума	14.02.91	22.01.92	24.02.93	Хітачі, Майдзуру
DE234	Тоне	Абукума	08.02.91	26.12.91	08.02.93	Сумітомо, Урага

Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://www.buymeacoffee.com/andrijkhar9

Приватбанк: 5168 7456 7352 6783