Дещо про творчу спадщину Олега Антонова

Близько десяти років тому, працюючи над докторською дисертацією, я знайшов в ЦДАГО України цікавий документ обсягом понад 70 машинописних аркушів  лист на ім’я першого секретаря ЦК КП України В. Щербицького від 4 лютого 1974 р. Відгукнувшись на формальне прохання партійного керівництва подати свої пропозиції стосовно поліпшення планування, Антонов скористався нагодою, щоб викласти своє бачення шляхів реформування радянської економіки. В об’ємному (понад 70 машинописних аркушів) документі він формулює цілу низку пропозицій, посилаючись на свої попередні листи й публікації за період 1957-1971 рр. Серед основних постулатів листа Антонова відзначимо наступні:

-                           необхідно встановлювати оптимальні зв’язки кооперування між підприємствами;

-                           інтерес будь-якого підприємства має бути скерований на дотримання інтересів замовників;

-                           гасло "дати план по всіх показниках" затушовує дійсну мету виробництва: створення споживчої вартості для суспільства. Боротьба за досягнення високих показників часто призводить до протилежних результатів;

-                           існуюча система планування несумісна із завданням впровадження нової техніки;

-                           план слід задавати у таких показниках, які б створювали у підприємства зацікавленість у впровадження нової техніки, підвищення якості продукції. Для цього Антонов пропонує показники "корисного валу" і "оптимальної ціни";

-                           недостатня самостійність підприємств і, насамперед, перерозподіл усього отриманого прибутку на рівні міністерства, відбиває в керівництва й колективу заводу будь-яке прагнення до впровадження технологічних й економічних новацій.

Не можна не віддати належне дотепним, а водночас – сповненим гіркоти, оцінкам, які дає О. Антонов радянській господарській системі (цит. мовою оригіналу): "один держит гвоздь, другой смотрит, а третий ударяет молотком". У підсумку Антонов пропонує до використання у народногосподарському плануванні таких показників, які б максимально точно відбивали зміну споживчої вартості продукції. Мусимо лише висловити жаль, що раціональні пропозиції Антонова не були сприйняті радянським партійно-державним керівництвом – та й навряд чи вони могли бути сприйняті в брежнєвську епоху застою. Однак на своїй конкретній ділянці роботи Антонов усіляко намагався дотримуватись своїх постулатів, а одним з основних параметрів проектів його нових літаків, поряд із технічною досконалістю, була й економічна доцільність.

Генеральний конструктор КМЗ О. Антонов лишався фактично провідною особистістю, яка визначала діяльність українських авіабудівників і в 70-х – на початку 80-х рр. Він був не далеко не тільки технічним фахівцем – як уже відзначалось раніше, Антонов намагався мислити економічними категоріями, часто йдучи всупереч постулатам радянського планового господарства. Яскравим свідченням цього і є цитований документ.