Форпост

 

Нинішню російсько-українську війну можна цілком обґрунтовано назвати «війною дронів». Безпілотники активно використовуються захисниками України на різних щаблях – від крихітних «Мавіків», які завдяки старанням волонтерів має чи не кожен батальйон, до грізних «Байрактарів», бойову роботу яких ми з захватом спостерігаємо на численних відео (і щодня чекаємо на нові «серії»). Але й ворог теж активно використовує свої «аналоховнєтські» безпілотники. На нижчому щаблі – це масові «Орлани», які ледь не десятками збиваються нашими воїнами (про них ми ще розповімо трохи згодом), на вищому – ударно-розвідувальні «Оріони», які існують в одиничних екземплярах, але, як показала практика, не менш вразливі для вогню нашої ППО (про це скрєпне вундерваффе ми вже розповідали). А ось посередині... А посередині – досить цікавий апаратик під назвою «Форпост». Що ж це за виріб?

«Форпост» - це насправді й не «Форпост», а «Сьорчер ІІ» (Searcher ІІ), виріб знаної ізраїльської фірми ІАІ. Коли в 2000-х роках свинособаки намагались компенсувати своє відставання від цивілізованого світу в галузі безпілотної авіації, вони звернули увагу на вироби ізраїльтян – загальновизнаних лідерів у цій сфері. У 2009 р. м-скалі купили два «Сьорчери ІІ» для випробувань, а трохи згодом замовили вже промислову партію – 36 безпілотників. Нарешті, у 2012 р. почався випуск «Сьорчерів ІІ» під назвою «Форпост» на підприємстві «Уральській завод гражданской авіаціі» (трохи дивне уявлення про цивільну авіацію у козломомордих, чи не так?).

«Форпост», чи то «Сьорчер ІІ» - це одномоторний літачок з поршневим двигуном зі штовхаючим гвинтом. Він може стартувати і як звичайний літак (з аеродрому), і зі спеціальної пневматичної катапульти. Розмах крила дрона перевищує 8,5 метрів – тобто, він не такий вже й маленький. Максимальна злітна маса – 436 кг, з них 120 кг припадає на корисне навантаження. До складу останнього входить телевізійна і тепловізійна камери, а опціонально – ще й малогабаритний радар (зрозуміло, все – імпортне). М-скалі пристоували «Форпост» і для підвіски двох керованих ракет. Тривалість польоту (в розвідувальній конфігурації) сягає 15-18 годин, крейсерська швидкість – 140 км/год.

У «Форпостах» значною є частка імпортних комплектуючих, причому постачання їх продовжувалось і після початку агресії проти України в 2014 р. Тільки з 2019 р., за словами м-скалів, їм вдалось налагодити випуск повністю «імпортозаміщених» дронів. Тоді ж з’явився прототип «Форпост-Р» зі збільшеною до 500 кг злітною масою.

Українські зенітники вперше зіткнулись з «Форпостами» ще 2014 р. на Донбасі – і, як виявилось, ця «чудо-зброя» зовсім не є невразливою. Жертвами українського вогню стали, щонайменше, п’ять таких дронів, з них три – оригінальних «Сьорчери ІІ» ізраїльського виробництва.

У повномасштабній агресії проти України свинособаки використовують свої «Форпости», головним чином, на південному напрямку. Тут ці безпілотники знаходяться на озброєнні однієї з ескадрилей 43-го окремого морського штурмового авіаполку Чорноморського флоту, дислокованого в тимчасово окупованому Криму, на аеродромі Саки. Одним з головних завдань «Форпостів» є цілевказання для берегових ракетних комплексів «Бастіон», які використовуються м-скалями для ударів по Одесі. Зрозуміло, що з огляду на ці функції безпілотники є пріоритетними цілями для нашої ППО. І «Форпости» систематично збиваються – як це було в небі Одещини 2 і 7 травня.