"Воднік"

 

Учора (5 лютого 2023 р.) стрічка принесла фото незвичайного автомобіля, зроблене на одній з вулиць Бахмута. Це червонокнижне звірятко виявилось «Водніком» - черговим невдалим результатом спроб лаптєногих мастєрових дотягтись до рівня цивілізованих країн.

 Створення чергового аналоховнєта почалось в середні «бурних дєвяностих» на замовлення війська. Конструктори Рубцовського заводу (який входив в об’єднання ГАЗ і випускав БТР-80 і БРДМ-2) задумали машину передового (як тоді видавалось) компонування – модульну. ГАЗ-3937 – це двовісна машина, яка складається з корпусу і двох змінних модулів: переднього з відділенням управління і заднього з відсіком десанту (чи озброєнням, чи ще якимось корисним навантаженням). Теоретично модулі можуть бути як броньовані, так і неброньовані, але «Воднік» позиціонувався саме як бронеавтомобіль. Для машини обрали новий дизельний двигун ГАЗ-5621 – ні-ні, не скрєпний, а ліцензійну копію австрійського М16 фірми «Штайр-Даймлер-Пух».

 В найбільш поширеному варіанті «Водніка» (серійна машина ГАЗ-39371) в передньому броньованому модулі розташовується троє осіб (водій, поруч з ним командир, а за водієм – радист), а в задньому – до восьми бійців. Задній модуль міг бути як без озброєння, так і з ним, наприклад, з баштою БПУ-1 від БТР-80. «Воднік» позиціонується як плаваюча машина. Ну, як сказати... у воді-то він не потоне, а от пливти – це навряд. Ані водометного рушія, ані водного гвинта конструктори не передбачили, а використання для руху на воді обертання коліс, як визнають самі скрєпоносці, виявилось вкрай неефективним.

 Бойовий дебют «Водніків» відбувся у неспокійній Чечні. Перші машини з дослідної партії потрапили на Північний Кавказ ще 2000 р., причому їх передали у найбільш «бойову» службу – військову автомобільну інспекцію! А з квітня до червня наступного року 12 «Водніків» (з баштами БПУ-1) пройшли військові випробування в Чечні. Вади, які продемонстрували ці випробування, були очевидні. Наприклад, невже досвід Афганістану не навчив, що саджати водія і командира прямо над передньою віссю – це дуже, дуже, дуже погана ідея? Або невже не було зрозуміло, що у армії не знайдеш якісного палива і імпортних мастил, необхідних для нормальної експлуатації «австрійських» моторів? До того ж, паливний насос, стартер, електрообладнання і навіть привідні ремені теж були імпортними...

 Крім ніякої протимінної стійкості, «Воднік» мав, як виявилось, вкрай низький балістичний захист: броньовані шиби краще «тримали» кулі ніж броня стінок модулів! Через надмірний шум всередині машини екіпажу доводилось спілкуватись жестами – голос один одного не було чути навіть через танковий переговірний пристрій. Додаймо до цього вкрай утрудену посадку й висадку – дверцята були маленькими, ще й високо розташованими. Словом, машина вийшла нікудишньою. На цьому тлі викликая подив, що лаптєногі не тільки спромоглись виготовити десь 250 «Водніків», але й навіть продати 48 з них за кордон – до Уругваю. А що ж з рештою? А розповзлись хто куди... У 2007 р. якусь кількість машин з БПУ-1 передали в частини охорони ракєтних войск стратєгічєского назначєнія. Потрапили вони і до військових комендатур, а також у спецчастини МВС – нинішні ваффен-СС (тобто росгвардію). Поступово їх замінили «Тиграми», але все ж якась кількість «Водніків» завадялась на складах і в частинах. А тепер, вигрібаючи залишки бронетехніки, зайвохромосомні добрались і до них. «Воднік», який перейшов на бік добра, виконаний у варіанті транспортера загального призначення – без озброєння. Барахло, звичайно, але в господарстві придасться!

Оновлення від 29.05.2024

А це цікаво. Своє звернення з нагоди Дня героїв начальник ГУР К. Буданов записав на тлі трофейного «Водніка». І це, судячи з усього, не "бахмутський" "Воднік", затрофеєний на початку 2023 р. (або наприкінці 2022-го) - той був без БПУ-1. Ну, або (що менш ймовірно) - це та сама машина, доозбреєна вже нами.

Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://buymeacoffee.com/andrijkhar9

 

Приватбанк: 4731 2196 4166 1818