БМП з півдня Корейського півострова

 

Нещодавній несподіваний візит президента Республіки Корея до України породив надію що, можливо, невдовзі наші Сили оборони отримають озброєння з півдня Корейського півострова. А запропонувати промисловість Республіки Корея може багато чого – ми вже розповідали про деякі її продукти, наприклад, про САУ К9 та навчально-бойовий літак Т-50 (і бойові машини, створені на його базі). Подивимося, що ж виробляється в РК в інших сегментах військової промисловості. Почнемо з бойових машин піхоти.

 

В середині 80-х років минулого століття фірма «Деу» розпочала випуск бойової машини піхоти К200. Розтиражували її в 2300 екземплярах, і навіть постачали на експорт (до Малайзії), незважаючи на те, що К200 – це типовий «ерзац». По суті, це бронетранспортер М113, доопрацьований під «активне» розташування десанту. Озброєння К200 не зазнало суттєвих змін у порівнянні з базовою машиною – воно представлене 12,7-мм кулеметом, якого доповнює 7,62-мм кулемет. У 1997-2005 роках в рахунок погашення російського боргу Республіка Корея отримала 70 БМП-3, але вони стали лише краплею в морі потреб південнокорейської армії. Подальше виробництво К200, які вже не відповідають сучасним вимогам, втратило сенс, а конструкція цієї БМП не мала потенціалу для модернізації. Тому в середині 90-х років минулого століття в Республіці Корея почалося вироблення вимог до бойової машини піхоти нового покоління.

 

Концепція

 

Південнокорейські військові наполягали на забезпеченні високої тактичної мобільності – нова машина, на відміну від переважної більшості аналогічних західноєвропейських конструкцій, мала стати плаваючою. За масою конструкторам слід було вкластися у 28 тонн. Мінімальна потужність двигуна становила 700 л. Незвичайними виглядали вимоги щодо озброєння – його основу мала скласти 40-мм гармата із сучасною системою управління озброєнням. Також потрібно було забезпечити перевезення 9 осіб десанту (замість стандартних для європейських та американських БМП 6-7 осіб). Звичайно, задовольнити всі ці запити при обмеженій масі машини було складно, тому довелося пожертвувати захищеністю – військові погодилися, щоб вона була «краще, ніж у К200», не вказавши, однак, конкретних вимог щодо снарядостійкості. Нарешті, БМП слід було побудувати відповідно до принципів відкритої архітектури – задля полегшення подальших модернізацій.

 

Після «утряски» всіх вимог 1998 року було ухвалено остаточне рішення про створення власної БМП. Відповідний контракт без конкурсу отримав концерн «Деу Хеві Індастріз» (нині – «Ханва Дефенс Системз») у 1999 році, але громадськості було оголошено про створення БМП лише через чотири роки. У 2004 році були готові ходовий макет БМП, що отримав позначення MTR, та стенд для випробувань комплексу озброєння (FTR). Їхні випробування пройшли дуже швидко, і в 2005 році почалися тести трьох прототипів БМП ХК21. У 2008 році армія замовила першу партію з 20 серійних машин К21 (тоді зустрічалися також альтернативні позначення – К300 та KNIFV). Загальні ж потреби сухопутних військ оцінювалися у понад 1000 нових БМП.

 

Прототипи ХК21, на відміну від серійних машин, мали в складі озброєння ПТРК "Тоу" 

Конструкція

 

Компонування К21 є традиційним для більшості бойових машин піхоти: у передній частині її корпусу знаходяться відділення управління (ліворуч) та моторно-трансмісійне (праворуч), за ними – бойове відділення з двомісною баштою, а в кормі – десантне відділення. У ньому на двох довгих лавах уздовж бортів (спиною до бортів) розміщуються дев'ять десантників. Треба сказати, що таке розміщення суперечить сучасним тенденціям, які диктують застосування індивідуальних енергопоглинаючих сидінь. У кормовій стінці є рампа, з гідроприводом, а в ній – одностулкові двері. Огляд десантникам забезпечують шість перископів у даху десантного відділення. Крім того, в його передній частині, одразу за баштою, встановлений 15-дюймовий монітор, на який виводиться зображення з системи управління боєм або телекамер, встановлених на корпусі.

 

Панель механіка-водія

Десантне відділення

Корпус і башта БМП – зварені з листів алюмінієвого сплаву, з розташованим поверх них шаром комбінованої броні (кераміка та скловолокно). У лобовій проекції бронювання додатково посилено сталевим екраном. Вважається, що у лобовій проекції корпус та вежа К21 забезпечують захист від підкаліберних снарядів 30-мм гармати 2А72, а у бічній – від бронебійних куль 14,5-мм кулемета КПВТ.

 

Силова установка складається з 10-циліндрового дизельного двигуна "Дусан" D2840LXE V-10 потужністю 750 к.с. та трансмісії НРМТ-500-4ЕК, що забезпечує три передачі вперед і одну – назад. Запас палива (750 л) розміщується у протектованих баках.

 

Ходова частина (стосовно одного борту) складається з шести опорних котків, трьох підтримуючих роликів, ведучого та направляючого коліс. Підвіска – торсіонна. Ширина гусениці – 460 мм.

 

Ми вже згадували, що неодмінною вимогою військових до нової БМП була її амфібійність. Для її забезпечення довелося застосувати надувні семисекційні бортові поплавці. Крім того, у передній частині корпусу встановлений відкидний хвилевідбивний щит. Рух на плаву зі швидкістю до 7 км/год забезпечується за рахунок перемотування гусениць.

 

На К21 встановлена 40-мм гармата К40 – ліцензійний варіант відомого «Бофорса» зі стволом завдовжки 70 калібрів та конічним полум'ягасником. Кут вертикального наведення становить від -7 до +45°.

 

Поповнення боєкомплекту гармати

Боєживлення здійснюється із трьох магазинів на 8 снарядів кожен, розташованих під гарматою. Поповнюються магазини з боєукладки, місткість якої невідома (наводяться лише приблизні цифри – «від понад 70» до «понад 200 снарядів»). До складу боєкомплекту входять снаряди наступних типів:

• К216 – осколково-запалювальний (маса 960 г, початкова швидкість 1005 м/с);

• К218 – осколково-фугасний з напівготовими осколками (маса 880 г, початкова швидкість 1025 м/с);

• К219 – бронебійний (маса 930 г, початкова швидкість 1025 м/с);

• К236 – снаряд із програмованим підривником, начинений 1100 сферичними уражаючими елементами з вольфрамового сплаву;

• К237 – бронебійний підкаліберний снаряд з піддоном, що відокремлюється (маса снаряда 500 г, осердя – 200 г, початкова швидкість – 1480 м/с).

Підкаліберний снаряд на дистанції 1500 м при куті зустрічі 60° пробиває броню завтовшки не менше 100 мм. Це забезпечує ураження в бортовій проекції сучасних основних бойових танків, а в лобовій – танків, похідних від Т-54, які становлять основу танкового парку сухопутних військ КНДР.

 

Допоміжним озброєнням є 7,62 мм кулемет, спарений з гарматою.

 

На К21 застосовано дуже досконалу систему управління озброєнням (СУО), що з трьох підсистем: локаційної, обчислювальної і виконавчої. СУО має датчики кутів поздовжнього та поперечного нахилу машини, положення осі зброї та башти, а також кутів лінії прицілювання. На прототипах на башті встановлювався метеодатчик, але на серійних машинах він відсутній.

 

Навідник, розташований праворуч від гармати, використовує головний приціл IGPS з телевізійним і тепловізійним каналами з збільшенням і виведенням зображення на монітор. Лінію прицілювання стабілізовано. Тепловізор працює в діапазоні хвиль 8-12 мкм, він забезпечує виявлення цілей на дистанції до 6 км та їх ідентифікацію – до 3 км. Навідник має в своєму розпорядженні також лазерний віддалемір (довжина хвилі 1,54 мкм).

 

У командира БМП встановлений панорамний пристрій спостереження ICPS, який обертається на 360°. Як і приціл навідника, ICPS включає телевізійний і тепловізійний канали з виведенням зображення на монітор. У разі аварії свого панорамного приладу на монітор командира може транслюватись зображення з прицілу навідника. Кут вертикального огляду обох прицілів становить від -10 до +50°. Обидва приціли виробляються консорціумом «Самсунг Талес». Резервним засобом є оптичний приціл навідника, механічно пов'язаний із гарматою.

 

Вироблення даних для стрільби забезпечує цифровий балістичний обчислювач. К21 має систему стабілізації озброєння, що забезпечує ведення вогню в русі (у тому числі і на плаву).

 

Дисплей командира з відображенням даних від BMS

К21 обладнана системою управління боєм (Battle Mаnagement System – BMS), яка забезпечує відображення на моніторах в реальному масштабі часу положення самої БМП, інших машин свого підрозділу та сусідніх підрозділів своїх військ. BMS забезпечує обмін інформацією та передачу рапортів. Навігаційний комплекс БМП К21 включає приймач GPS та інерційну навігаційну систему LLN-G1.

 

У передній частині башти К21 встановлено два п'ятиствольні блоки димових гранатометів. БМП має кондиціонер, протипожежну систему та систему захисту від ЗМЗ. Є радіостанція, яка обслуговується командиром, та танковий переговорний пристрій. Електроустаткування – 24-вольтове.

 

На базі К21 створено або розробляється кілька спеціальних варіантів: машина для навчання механіків-водіїв, БРЕМ (завершила заводські випробування в 2014 році), КШМ, інженерна машина. Найбільш цікавим варіантом є легкий танк, відомий під позначенням К21-105. Прототип його вперше продемонстрували у 2013 році.

 

Макет танка К21-105

На К21-105 встановлено башту ХС-8 зі 105-мм гарматою CV бельгійської компанії «CMI Дефенс». Низькоімпульсна гармата зі стволом завдовжки 53 калібри може вести вогонь не лише звичайними снарядами, а й ПТКР «Фаларик» розробки українського КБ «Луч». Ця ракета має лазерну систему наведення та дальність пуску 5 км.

 

У Республіці Корея ведуться роботи з подальшого вдосконалення БМП К21. Одним з напрямів є озброєння її ПТКР. Ще на стадії розробки передбачалося встановити на К21 комплекс «Тоу», але, зрештою, від цього відмовилися. Зараз розглядається можливість озброєння БМП новими корейськими ПТКР «Хьонгун» («Рейболт»). Найбільшою стане модернізація до рівня К21 PIP (Product Improvement Program). У ході неї, зокрема, БМП отримає двигун потужністю 840 л. і комплекс активного захисту, подібний до застосовуваного на танку К2. Ще одним продуктом розвитку К21 може стати полегшений варіант К31 масою, яка не перевищує 20 тонн (для забезпечення аеромобільності).

 

Фірма-розробник намагається зацікавити БМП К21 закордонних покупців. У 2010 році БМП демонструвалася в низці країн Близького Сходу, а в 2018 році її варіант під позначенням AS21 «Редбек» було представлено на конкурс армії Австралії (для заміни БТР M113AS4). Конкурентом тут виступає німецька БМП KF41 (яка вже постачається Угорщині). Спочатку планувалось придбати 450 нових БМП, але у 2023 р. цю кількість урізали одразу втричі. Восени 2022 р. AS21 випробувувалась в Польщі як доповнення до власних БМП «Борсук» (можливо, для укомплектування чотирьох механізованих батальйонів). А влітку 2023 р. з’явилась інформація про можливу закупівлю «Редбеків» для Румунії – для заміни MLI-84М, модернізованих «клонів» БМП-1. За румунський контракт AS21 конкуруватиме, ймовірно, з «спадком Габсбургів» - австрійсько-іспанською БМП ASCOD.

 

Виробництво та служба

 

Постачання БМП К21 до сухопутних військ Республіки Корея почалися в листопаді 2009 року. Початок експлуатації нової техніки було затьмарено двома інцидентами – у грудні 2009-го та липні 2010 року дві БМП затонули під час подолання водних перешкод, причому в останньому випадку загинув один із солдатів. Розслідування встановило, що причиною інцидентів стали недостатня герметичність корпусу машини, незадовільна робота насосу для відкачування води і невдала конструкція хвилевідбивного щитка. До лютого 2011 року корейським фахівцям вдалося впоратися з цими вадами.

 

В армії Республіки Корея БМП К21 надходять на озброєння механізованих батальйонів. Такий батальйон складається з п'яти рот: управління та забезпечення, трьох механізованих та вогневої підтримки. БМП К21 комплектуються лише механізовані роти (три взводи по три БМП плюс одна машина в управлінні). На озброєнні роти вогневої підтримки, як і мінометних секцій механізованих рот, поки що залишаються різні варіанти БМП К200.

 

Першою новими БМП було укомплектовано Столичну механізовану дивізію «Тигр» - елітне з'єднання південнокорейської армії. До її складу входять три бригади: 1-а механізована і кавалерійська мають по два механізовані та один танковий батальйон, а 26-та танкова – один механізований і два танкові. Потім почалося постачання і в інші механізовані дивізії (в армії країни є п'ять таких з'єднань; К21, крім Столичної, точно є в 11-й і 20-й МД). У 2016 року армія вже мала чотири сотні К21, а зараз, ймовірно, їх кількість наближається до 800-1000 (хоч довідник Military Balance 2023 наводить цифру лише 500 екземплярів).

 

Тактико-технічні характеристики БМП К21

 

Бойова маса, т	25,6
Місткість, екіпаж+десант, чол.	3+9
Озброєння	1 40-мм гармата, 1 7,62-мм кулемет
Розміри, мм: довжина висота (по дахові башти) ширина	6900 2600 3400
Потужність двигуна, к.с.	750
Максимальна швидкість, км/год: по шосе по пересіченій місцевості на плаву	70 40 7
Запас ходу, км	450
Перешкоди, які долаються: ширина рову, м висота стінки, м підйом, град.	2,50 0,8 30

 

Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://www.buymeacoffee.com/andrijkhar9