Довідник: Як-130

 

У квітні 1990 р. в СРСР було ухвалене рішення про створення нового навчально-тренувального літака, оптимізованого для підготовки пілотів винищувачів четвертої ґенерації – таких, як МіГ-29 і Су-27. У конкурсі на його створення взяли участь чотири конструкторських бюро: ім. А. Мікояна, ім. П. Сухого, ім. О. Яковлєва та ім. В. Мясіщева. Новий літак повинен був мати посадкову швидкість не більше 170 км/год, довжину розбігу й пробігу не більше 500 м, максимальну дальність польоту 2500 км і тягоозброєність 0,6-0,7. Крім того, прагнучи отримати навчально-тренувальний літак для підготовки льотчиків усіх родів авіації, замовник вимагав забезпечити можливість репрограмування характеристик стійкості й керованості літака (тобто, моделювання поведінки в повітрі літаків різних класів – від винищувачів до важких бомбардувальників). За початковими, дуже оптимістичними, планами передбачалось виготовити щонайменше 1200 нових навчальних літаків, причому перші з них мали надійти на озброєння вже у 1994 р.

У 1992 р. за результатами розгляду ескізних проектів для подальшої реалізації обрали проекти УТК-Як і МіГ-АТ. З 1993 р. конструкторське бюро ім. О. Яковлєва почало співпрацю з італійською фірмою «Аермаккі». З навчально-тренувального літака проект трансформувався у навчально-бойовий (з можливістю застосування озброєння і використання як легкого штурмовика) – маркетингові дослідження показали, що на світовому ринку «чистий» навчально-бойовий літак попиту не матиме.

Характерною рисою нового навчально-бойового літака, названого Як-130, стала аеродинамічна схема, притаманна літакам четвертої ґенерації (форма крила, повністю поворотний стабілізатор, розвинута механізація крила), яка суттєво відрізнялась від традиційного компонування навчально-бойових літаків. Як-130 став першим російським літаком з повністю цифровою бортовою радіоелектронікою. Літак обладнаний комплексною цифровою електродистанційною системою управління, яка дозволяє змінювати характеристики стійкості й керованості. Завдяки цьому Як-130 дозволяє відпрацьовувати до 80% усієї програми підготовки пілотів. Двомоторна схема, хоч і робить літак дорожчим, однак дозволяє підвищити безпеку польотів.

Для перевірки основних рішень, закладених в проект, був виготовлений літак-демонстратор Як-130Д. Ця машина, обладнана двоконтурними ТРД РД-35 (ДВ-2С) тягою по 2200 кгс, вперше піднялась в повітря 25 квітня 1996 р. У 1999 р. фірма «Аермаккі» вийшла зі спільного проекту і розпочала створення власного навчально-бойового літака М-346. Надалі Як-130 розвивався уже як російська програма (хоч від використання іноземних комплектуючих, насамперед, двигунів, відмовитись не вдалось).

Серійний варіант Як-130 відрізняється від демонстратора дещо зменшеними розмірами і удосконаленою аеродинамікою. Конфігурацію носової частини фюзеляжу змінили так, щоб у ній можна було встановити РЛС (типу «Оса» або «Копьє») чи оптико-електронну станцію – залежно від вимог замовника. На відміну від італійського «близнюка», в конструкції якого застосовано композитні матеріали, планер Як-130 повністю виготовлений з легких сплавів. Замість РД-35 встановили нові українські ТРДД АІ-222-25 тягою по 2500 кгс. Виробництво цих двигунів росіянам вдалось повністю локалізувати в 2015 р. На Як-130 реалізовано концепцію «скляної» кабіни – в обох кабінах встановлено по три багатофункціональних індикатори, а в передній додатково ще й індикатор на тлі лобового скла. Завдяки цьому можна моделювати інформаційне поле сучасного винищувача.

Як-130 має дев’ять вузлів зовнішньої підвіски – під фюзеляжний і вісім підкрильних. На них можна розмістити навантаження масою до 3000 кг: КР класу «повітря-повітря» Р-73 і «повітря-поверхня» Х-25М, авіабомби калібром до 500 кг, блоки НАР, контейнери з гарматним озброєнням або апаратурою РЕБ, а також підвісні паливні баки.

16 квітня 2002 р. Як-130 був визнаний переможцем у конкурсі на новий навчальний літак для ВПС Російської Федерації. Виготовлення передсерійних екземплярів здійснювалось на заводі «Сокол» (м. Нижній Новгород). Перший з них вийшов на випробування 30 квітня 2004 р., у 2005 і 2006 рр. було випущено ще по одній машині. Однак третій екземпляр невдовзі розбився через несправність електродистанційної системи управління. Це призвело до затримки виконання програми випробувань. У липні 2008 р. був готовий четвертий передсерійний Як-130. А в грудні 2009 р. державні випробування, нарешті, закінчились.

Ще в липні 2005 р. ВПС РФ замовили 12 серійних Як-130, причому перші чотири з них замовник розраховував отримати вже за рік. Однак реально ця партія була поставлена лише у 2010-2011 рр. У грудні 2011 р. ВПС замовили ще 55 літаків. Виробництво Як-130, починаючи з цієї партії, перенесли на Іркутський авіазавод. Згодом було зроблено ще кілька замовлень. Останній за часом контракт на 25 літаків підписали в серпні 2020 р., але виконується він з великим запізненням: досі поставлено тільки чотири машини (по дві у 2021 і 2022 рр.). Всього ж до кінця 2022 р. ВПС РФ отримали 120 Як-130, які частково замінили L-39. Літаки експлуатуються навчальними авіаційними центрами в Борисоглібську (Воронезька обл.) та Армавірі (Краснодарський край). Відомо про втрату принаймні п’яти Як-130 (включаючи передсерійну машину). Поточні потреби ВПС РФ оцінюються приблизно у 200 літаків Як-130.

Від самого початку створення Як-130 розглядався як досить перспективний експортний продукт. Перший контракт із зарубіжним замовником був укладений у квітні 2006 р. Він передбачав постачання 16 Як-130 до Алжиру. Перший алжирський літак був готовий в серпні 2009 р. Як-130 експлуатуються в складі 620-ї ескадрильї підвищеної підготовки на авіабазі Айн Бейда.

У січні 2010 р. було досягнуто угоду про продаж шести Як-130 до Лівії. Однак перехідний уряд, який прийшов до влади після скинення М. Каддафі, розірвав цю угоду. Не дочекався наразі виконання ще один контракт – із Сирією (на 36 літаків). Він був укладений в лютому 2012 р. і передбачав постачання усіх літаків упродовж 2014-2016 рр. Однак через громадянську війну в Сирії реалізація угоди відкладається.

Білоруський Як-130 під час навчань з польотами з шосе Мінськ-Могильов. 2017 р. 

В грудні 2012 р. чотири Як-130 замовила Білорусь. Ці літаки були поставлені навесні 2015 р., в серпні-листопаді 2016 р. Білорусь отримала другу партію Як-130 – теж чотири машини, а в січні 2019го – третю, такої ж кількості. Літаки цього типу входять до складу однієї з ескадрилій 116-ї штурмової авіабази (Ліда, Гродненська обл.). Крім звичних навчальних завдань, екіпажі білоруських Як-130 несуть чергування в системі ППО (озброєні ракетами Р-73), а також відпрацьовують завдання нанесення ударів по наземних цілях (у тому числі з використанням керованих авіабомб КАБ-500Кр). Один літак розбився в травні 2021 р.

Як-130 ПС Бангладеш

16 літаків Як-130 у 2015 р. отримав Бангладеш. Ними укомплектували 21-шу і 105-ту АЕ. Зараз в строю лишається тільки 12 машин – три втрачені у катастрофах в 2017 р. (у тому числі два, які зіткнулись в повітрі), а четверта - у травні 2024-го. На початку 2017 р. почалось постачання таких машин до М’янми, яка замовила 20 Як-130. Шість машин надійшло у 2017 р., вісім – у 2019-му і шість – в грудні 2021-го. Усі вони служать в 1-й льотній школі.

Як-130 придбали і дві з трьох країн Індокитаю. Зокрема, В’єтнам у 2021-2022 рр. отримав 12 таких машин, які надійшли до 940-го навчального авіаполку. А до Лаосу на рубежі 2018-2019 рр. надійшло чотири Як-130. Є дані про замовлення цією країною ще шести літаків, але інформація про реалізацію цього контракту відсутня. Натомість один з поставлених літаків розбився під час навчального польоту 3 жовтня 2024 р. А 6 листопада 2024 р. першого Як-130 втратили ПС В’єтнаму.

Останнім за часом покупцем Як-130 є Іран. Інформація про кількість придбаних літаків не публікувалась – вважається, що Іран придбав 24 машини. Перші дві з них були помічені на початку вересня 2023 р. на авіабазі Ісфахан.

 

Один з перших іранських Як-130

Характеристики	Як-130
Розмах крила, м	9,84
Довжина літака, м	11,24
Висота літака, м	4,76
Площа крила, кв. м	23,5
Двигуни, кількість х тип	2хАІ-222-25
Тяга двигуна, кгс	2500
Маса, кг: - порожнього літака - нормальна злітна - максимальна злітна	4600 6900 10 290
Максимальна швидкість поблизу землі, км/год	1060
Перегоночна дальність, км	2000
Практична стеля, м	12 500

Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://www.buymeacoffee.com/andrijkhar9

Приватбанк: 4731 2196 4166 1818