«Альбатрос» наступної ґенерації

 

Перший серійний L-39NG для ПС В'єтнаму. Серпень 2023 р.

Чехословацька авіаційна промисловість в рамках Ради економічної взаємодопомоги з середини 1950-х рр. спеціалізувалась на виробництві реактивних навчально-тренувальних літаків. У 1956-1974 рр. вона виготовила майже 7300 літаків L-29 "Дельфін", які постачались до десятків країн світу, і насамперед – до СРСР. Вже у 1963 р. почалось створення нового літака L-39 "Альбатрос", який мав замінити L-29. Машину спроектували за нормальною аеродинамічною схемою з прямим крилом низького розташування. Як силову установку обрали ТРДД АІ-25ТЛ тягою 1720 кгс, спроектований в Запоріжжі. Зв’язкове й навігаційне обладнання дозволяло виконувати польоти як удень, так і вночі, в простих і складних метеоумовах. Для відпрацювання завдань бойового застосування "Альбатрос" обладнали прицілом АСП-3НМУ-39, встановленим в передній кабіні, та двома підкрильними вузлами, на які можна було підвісити озброєння загальною масою до 250 кг (бомби калібром до 100 кг, пускові установки НАР, а також імітатори КР класу "повітря-повітря").

Для випробувань виготовили сім прототипів (п’ять льотних і два для наземних випробувань), перший з яких піднявся в повітря 4 листопада 1968 р. В 1971-1972 рр. виготовили передсерійну партію L-39, а в 1974 р. почався серійний випуск, який тривав до грудня 1999 р.

Основним варіантом "Альбатроса" був L-39С – навчально-тренувальний літак з обмеженими можливостями бойового застосування. Виготовили майже 2300 таких літаків, з яких 2080 надійшло до СРСР. В 1975 р. на замовлення ВПС Лівії спроектували навчально-бойовий літак L-39ZO з чотирма підкрильними вузлами підвіски і збільшеною до 1100 кг масою бойового навантаження. З 1976 р. виготовили 347 таких літаків, які надходили не лише до Лівії, але й до низки інших країн. У 1980 р. почали випуск варіанту L-39ZА, додатково озброєного підфюзеляжною установкою з 23-мм двоствольною гарматою ГШ-2-23. Виготовили 265 таких літаків. На замовлення ВПС ЧССР у 1976 р. випустили вісім буксирувальників мішеней L-39V (два з них згодом продали у НДР).

Як уже згадувалось, найбільшим експлуатантом "Альбатросів" був СРСР. Після його розпаду близько 1200-1300 L-39С отримала Росія. 111 з них опинилось в Чечні. Зафіксовані поодинокі випадки їх бойового застосування збройними силами Республіки Ічкерія восени 1994 р., однак більшість цих машин були знищені федеральними військами на аеродромах. Кілька літаків застосовувалось абхазькою стороною в конфлікті з Грузією у 1992-2003 рр.

Україна після розпаду СРСР отримала 530 літаків L-39С. Частина з них була продана за кордон, частина – утилізована, деяка кількість залишається на консервації.  У 2009 р. на озброєння взяли літак L-39M1 з двигуном АІ-25ТЛШ тягою 1850 кгс, супутниковою навігаційною системою СН-3307 та деяким іншим новим обладнанням. А у 2015 р. на озброєння взяли літак L-39M, який від L-39M1 відрізняється наявністю бортового тренажерного комплексу БТК-39 (імітує роботу прицільного комплексу винищувача МіГ-29).

120 літаків L-39С отримав Киргизстан (в строю зараз залишається не більше кількох одиниць), 28 – Казахстан, 20 – Узбекистан, 17 – Азербайджан. Вірменія і Білорусь купували такі літаки в Україні (відповідно, два і чотири). Три L-39С Росія передала Таджикистану. Чотири L-39С купила в Киргизстану Литва, а згодом вона поповнила свої ВПС парою L-39ZА, придбаних у Чехії.

Серед інших країн Організації Варшавського договору найбільше "Альбатросів" отримали ВПС ЧССР: 38 L-39С, вісім L-39V і 30 L-39ZА. Під час розділу Чехословаччини Чехія отримала 17 L-39С, чотири L-39V і 17 L-39ZА (вісім з них згодом продали Камбоджі), а Словаччина – вісім, два і дев’ять відповідно. 52 літаки L-39ZО отримала НДР. Після об’єднання Німеччини вони виявились непотрібними, і в 1990-х рр. 24 машини передали Угорщині. Болгарія і Румунія отримали, відповідно, 36 і 32 L-39ZА.

Лівія придбала 181 літак L-39ZО. В 1986-1987 рр. ці машини використовувались як легкі штурмовики під час конфлікту з Чадом. 11 L-39ZО були захоплені противником і згодом передані Єгипту. Сама ж Лівія поставила 12 L-39ZО Нікарагуа, два – Гані, чотири – Уганді і вісім – Демократичній Республіці Конго. Сім L-39С і 49 L-39ZА отримав Алжир, 55 L-39ZО і 44 L-39ZА – Сирія, 22 L-39С і 59 L-39ZО – Ірак, 12 L-39С – Ємен. З інших сателітів СРСР літаки L-39С постачались Афганістану (26 машин), Кубі (30), Ефіопії (25) і КНДР (16). Вісім літаків 8 L-39ZА отримала Бангладеш.

Запити міжнародного ринку призвели до появи модифікацій «Альбатроса» з БРЕО західного виробництва. В другій половині 1980-х рр. 26 літаків модифікації L-39ZА-N з радіостанціями та навігаційними системами американської фірми «Кінг» отримала Нігерія. А в 1993-1994 рр. Таїланд отримав 40 літаків L-39ZA/ART з ПНК ізраїльської фірми «Елбіт».

В 1980-х рр. фахівці фірми «Аеро Водоходи» створили досконалений варіант «Альбатроса», обладнаний ПНК PES власної розробки з БЦОМ і індиктором на тлі лобового скла. Літак такж отримав бустерну систему управління і посилене шасі. Машина озброювалась підфюзеляжною гарматною установкою (як на L-39ZА). Маса навантаження на чотирьох підкрильних вузлах збільшилась до 1500 кг. Застовували і потужніший ТРДД ДВ-2 тягою 2150 кгс (розроблений в Запоріжжі, виробництво за ліценією налагодили в ЧССР). Під позначаенням L-39MS сім таких літаків у 1991-1992 рр. отримали ВПС ЧСФР. При розділі держави п’ять машин отримала Чехія і два – Словаччина. На експорт літак постачався як L-59. 48 машин L-59Е в 1993-1994 рр. отримав Єгипет і 12 L-59Т в 1995-1996 рр. – Туніс.

На базі L-39 створений одномісний бойовий літак L-159A і його двомісний навчально-бойовий варіант L-159T. На цьому, здавалося б, розвиток "Альбатроса" припиниться. Але керівництво "Аеро Водоходи" вирішило інакше...

В 2013 р. чехи оголосили про початок створення навчального літака L-169, стартовою точкою для проєктування якого став L-159. Однак невдовзі концепція змінилась - вирішили зайти з іншого боку, узявшись за глибоку модернізацію L-39. Проєкт L-39NG (Next Generation) презентували в липні 2014 р. на авіасалоні у Фарнборо.

Демонстратор технології L-39CW, 15.09.2018 

Концепція передбачає можливість як модернізації вже існуючих L-39 (L-39NG Stage 1 або L-39CW), так і виготовлення літаків "з нуля" (L-39NG Stage 2). Обидва варіанти мають певні особливості, але головною відмінністю від попередніх модифікацій L-39 є двигун. Замість АІ-25ТЛ встановлений американський "Вільямс Інтернешнл" FJ44-4M максимальною тягою 1725 кгс. Попри мій патріотизм мушу відзначити, що цей виріб перевершує запорізький двигун за низкою ключових параметрів. По-перше, він на добрий центнер легший. По-друге, не потребує допоміжної силової установки - а це ще півцентнера економії. По-третє, повну тягу  FJ44-4M розвиває за 3-5 секунд, а АІ-25ТЛ - за 9-12. По-четверте, "американець" значно менш трудомісткий в обслуговуванні. Нарешті (і це чи не найголовніше), він жере на 15% менше палива, ніж АІ-25ТЛ.

На модифікації L-39NG Stage 1 збережене старе крило "Альбатроса" - "сухе", з паливними баками на кінцях консолей. Опціонально він може отримати нову авіоніку "Дженезіс Аеросистемз" з відкритою архітектурою - таку ж, як на L-39NG Stage 2.

L-39NG Stage 2 має цілком нове "мокре" крило з вмонтованими паливними баками (баків на кінцях крила тепер нема), яке спочатку проєктувалось для L-169. В його конструкції застосовані композитні матеріали. Суттєвих змін (за твердженням "Аеро Водоходи", вони торкнулись 90% деталей) зазнав і фюзеляж: у ньому теж застосовано композити, а менший діаметр нового двигуна дозволив зменшити і переріз фюзеляжу. У підсумку L-39NG Stage 2 десь на 350 кг легший від L-39С. Ресурс планеру доведений до 15 тисяч годин.

Новий ліхтар, катапультні крісла "Мартін-Бейкер" класу "0-0", цифрова система керування паливною системою, система монтіторингу стану планера - це далеко не повний перелік нововведень у L-39NG Stage 2. Авіоніка в базовій конфігурації включає (в кожній кабіні) два широкоформатних багатофункціональних індикатори і два менших запасних (на одному відображається штучний горизонт, на іншому - основні параметри польоту). Індикатори пристосовані для польотів в окулярах нічного бачення. За бажанням замовника інформація може виводитись як в метричній, так і в англійській системі.

L-39NG Stage 2 може нести на п'яти зовнішніх вузлах (чотири підкрильних і один підфюзеляжний) навантаження масою до 1640 кг. В базовій конфігурації допускається застосування некерованого озброєння класу "повітря-поверхня", керованих ракет "повітря-повітря" з тепловим самонаведенням та контейнерів з 12,7-мм кулеметами або 20-мм гарматами.

Контейнер НМР400 з 12,7-мм кулеметом М3Р під фюзеляжем L-39NG

Один з варіантів підкрильної підвіски - семизарядна ПУ LAU-32 для 70-мм НАР і додатковий паливний бак

Демонстратор L39CW (борт "2626"), переобладнаний з купленого в Україні L-39C, вперше піднявся в повітря 14 вересня 2015 р. У 2018 р. він пройшов військову сертифікацію. Передбачалось, що випробування виготовленого "з нуля" прототипа L-39NG Stage 2 почнуться в 2016 р., однак ці плани виявились надто оптимістичними. Прототип з серійним номером "7001" і бортовим "0475" вперше піднявся в повітря лише 22 грудня 2018 р. Друга і третя машини призначались для наземних випробувань, а ще один літаючий прототип (він же - передсерійна машина) з серійним номером "7004" почав літати на початку грудня 2019 р. У вересні 2020 р. L-39NG Stage 2 отримав військовий сертифікат.

Перший прототип L-39NG Stage 2

Першою державою, яка замовила L-39NG, став Сенегал, який у квітні 2018 р. законтрактував чотири машини, причому в бойовому варіанті. В склад обладнання цих літаків увійдуть ізраїльські нашоломні приціли "Елбіт" "Танго ІІ", а озброєння - ракети AIM-9L "Сайдвіндер". Передбачалось, що літаки надійдуть замовникові в 2020 р., але через пандемію цей термін зсунувся на 2022 р. Цей контракт цікавий ще й тим, що Сенегал не експлуатував "Альбатросів" першої генерації. А ось у В'єтнамі, який в лютому 2021 р. замовив дюжину L-39NG, ці літаки замінять L-39C. Планується, що ВПС В'єтнаму отримають своє замовлення у 2023-2024 рр. Тут теж ситуація цікава: L-39NG служитимуть як перехідні перед освоєнням молодими пілотами літаків Як-130.

Сама Чехія теж замовила L-39NG, але не для ВПС, а для державного авіаремонтного підприємства LOM Praha (належить Міністерству оборони), точніше - для підпорядкованого йому авіаційного навчального осередку CLV в Пардубицях. Контракт передбачає постачання чотирьох літаків в чисто навчальній конфігурації (з опцією ще на два).

З моменту презентації проєкту L-39NG він викликав жвавий інтерес серед приватних фірм, які надають послуги з підготовки льотного складу. У їхньому авіапарку дуже поширені старі "Альбатроси", які мають непогану репутацію. Щоправда, наскільки можна судити з наявної інформації, досі все обмежується протоколами про наміри: з португальською фірмою "СкайТех" - на десять нових L-39NG з опцією ще на шість, американською RSW - на 12 L-39NG і модернізацію шести старих "Альбатросів"; американська "Дракен Інтернешнл" і пілотажна команда "Брейтлінг", яка базується у Франції, наче зацікавлені модернізацією своїх L-39.

З потенційних державних замовників досить ймовірним є замовлення літаків Угорщиною, яка зацікавлена в закупівлі 12 L-39NG і такої ж кількості "легких винищувачів" (щодо останніх незрозуміло - чи це буде бойовий варіант L-39NG, чи L-159). Додатковим аргументом може послужити те, що одним зі співвласників "Аеро Водоходи" є угорський бізнесмен. Можливе придбання L-39NG і Словаччиною.

Щиро кажучи, коли з'явилась інформація про початок програми L-39NG, я був настроєний скептично: по-перше, ринок навчальних/навчально-бойових літаків досить насичений, а по-друге - чітко простежується тенденція переходу в класі "Альбатросів" від турбореактивних до турбогвинтових літаків. Навіть сенегальський контракт не є показовим. А ось в'єтнамський - це вже, поза сумнівом, дуже обнадійливий симптом для чеського підприємства. Можливо, L-39NG таки здобуде свою нішу на світовому ринку.

Оновлення від 22.08.2022

Виробник проінформував про хід виконання контрактів на L-39NG. Зараз ведеться складання двох перших літаків для В'єтнаму, які будуть готові наприкінці року. Замовникові їх мають передати в липні 2023 р. В'єтнамські L-39NG будуть постачатись зі "східними установками" - тобто, з російськомовним інтерфейсом і метричними показниками приладів. Трансформацію сигналів у цей формат для виведення на індикатори забезпечить бортовий комп'ютер. Цікаво, що варіант L-39NG зі "східними установками" дорожчий, ніж з "західними" - останній вважається базовим, а "східний" потребує додаткових робіт.

Для Угорщини літаки виготовлятимуться у варіанті з "західними установками", а передача перших машин запланована рівно за рік після в'єтнамських - в липні 2024 р.

Також "Аеро Водоходи" планує виставити L-39NG на тендер в Малайзії, веде переговори з Таїландом та попередні консультації з Індонезією.

Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://www.buymeacoffee.com/andrijkhar9