Десантно-штурмові катери проєкту 58503 «Кентавр-ЛК»

 

"Кентавр-ЛК" під час ходових випробувань поблизу Одеси

Проєктування й запуск виробництва малих броньованих артилерійських катерів проєкту 58155 ("Гюрза-М"), адаптованих до дій на мілководді, привели до цілком логічної ідеї створення на їхній базі десантно-штурмових катерів, призначених для швидкої перекидання невеликих підрозділів морської піхоти.

 

Концепція «плавучого бронетранспортера», тобто малого катера, здатного перевозити відділення або взвод піхоти, висаджувати цей підрозділ на узбережжя, здійснювати вогневу підтримку десанту, а в разі потреби – евакуювати його, загалом не є чимось новим. Американці широко використовували такі катери на Меконгу під час В’єтнамської війни. У новітні часи стандартом серед подібних катерів став шведський Stridsbåt 90H (експортне позначення – Combat Boat 90, CB 90). Його створили на початку 1990-х у відповідь на специфічні вимоги ВМС Швеції, які потребували швидких десантно-штурмових катерів для дій у шхерах біля узбережжя. Катер виявився настільки вдалим, що знайшов покупців у багатьох інших країнах, зокрема у США. Копія CB 90 також виробляється в Росії як патрульний катер проєкту 03160 «Раптор».

 

Народження «Кентавра»

 

Ескізний проєкт десантно-штурмового катера під позначенням 58181 «Кентавр» було створено на межі 2014–2015 років — усього за кілька тижнів. Роботи велися в Миколаєві в Державному науково-дослідному центрі суднобудування (ДНДЦС) під керівництвом головного конструктора Сергія Кривка. Директор Центру Олександр Жолобов так згадував обставини появи проєкту:

«Поштовхом до розробки проєкту десантно-штурмового катера стала для нас ситуація, пов’язана з необхідністю посилення нашого Військово-морського флоту та розбудови спроможностей до асиметричної відповіді на російську агресію. Восени минулого [2014] року, коли ми брали участь у закладці броньованих катерів „Гюрза-М“ на заводі „Ленінська кузня“, у нас виникла ідея створити дещо інший тип катера на базі проєкту 58155, який дозволяв би перевозити підрозділ морської піхоти та захищати його за допомогою бронювання».

 

Результати ескізного проєктування у формі аналітичної записки було представлено представникам різних відомств на всіх рівнях, включно з керівництвом Міністерства оборони України, Державного концерну «Укроборонпром» і командуванням ВМС України. «Кентавр» зберіг загальні розміри катера «Гюрза-М», однак надбудову значно змістили вперед, а в носовій частині з’явилася десантна апарель, що вела всередину корпусу.

 

Концептуально нагадуючи CB 90, «Кентавр» був значно більший: довжина корпусу сягала 24,3 м порівняно з 15,9 м у шведського катера, водотоннажність була удвічі більшою. Осадка при цьому зросла лише до 1 м (у CB 90 — 0,9 м), що дозволяло «Кентавру» діяти на мілководді узбережжя та на річках. Цьому також сприяло оснащення катера водометними рушіями. На відміну від шведського, український катер мав сталеву (а не алюмінієву) конструкцію та набагато потужніше озброєння.

 

Планувалося, що окрім двох дистанційно керованих модулів з великокаліберними кулеметами, «Кентавр» також отримає пускову установку для некерованих ракет, призначену для вогневої підтримки десанту. Транспортні можливості українського катера також були більші: десантний відсік вміщував 32 бійців зі зброєю та спорядженням — тобто взвод морської піхоти. CB 90 може перевозити лише 18 осіб.

 

Пропозиція ДНДЦС отримала схвалення з боку Міністерства оборони та Військово-морських сил. Було ухвалено рішення побудувати вісім катерів проєкту 58181. Разом із артилерійськими катерами проєкту 58155 вони мали стати основою прибережних сил. Формування таких сил визнали пріоритетним напрямом у плані відновлення спроможностей ВМС України після втрати баз і більшості кораблів внаслідок російської окупації Криму.

 

Упродовж 2015 року підготували технічний проєкт «Кентавра», а першу пару катерів замовили на підставі контракту, підписаного 24 травня 2016 року. Для їх будівництва обрали київську корабельню «Ленінська кузня», розташовану на острові Рибальському (у 2017 році в рамках декомунізації назву змінено на «Кузня на Рибальському»). Ця верф вже мала досвід у будівництві малих артилерійських катерів проєктів 58150 (для прикордонників Узбекистану) та 58155 (для ВМС України), тож вибір виглядав цілком обґрунтованим.

 

Робочу документацію готував ДНДЦС. Проте пізніше верф відмовилася від підписання відповідної угоди й розірвала подальшу співпрацю з миколаївським Центром, самостійно розробивши робочу документацію з низкою змін у проєкті. У результаті проєкт отримав новий номер — 58503, а також новий шифр — «Кентавр-ЛК» (ЛК — «Ленінська кузня»).

 

Водночас ДНДЦС намагався просувати проєкт 58181 за кордоном — зокрема у 2018 році велися переговори про продаж ліцензії на ці катери Казахстану, але безрезультатно.

 

Будівництво і служба

 

28 грудня 2016 року на київській корабельні були закладені перші два катери проєкту 58503 — ще без назв, лише з буквено-цифровими позначеннями БДШК-1 та БДШК-2 (броньований десантно-штурмовий катер) і заводськими номерами 01032 та 01033. Хоча «Кентавр-ЛК» — невелике і технічно нескладне судно, будівництво перших катерів затягнулося. Їх спустили на воду з різницею в кілька днів у вересні 2018 року (майже через 21 місяць після закладки), хоча контракт передбачав завершення будівництва протягом року — тобто до кінця 2017-го.

БДШК-2 перед спуском на воду. Вересень 2018 р.

 

Після встановлення обладнання та оснащення катери пройшли першу коротку серію випробувань на Київському морі. Після цього БДШК-1 і БДШК-2 власним ходом здійснили перехід Дніпром і прибережними водами Чорного моря до Одеси, куди прибули 19 листопада 2018 року. На початку грудня військове телебачення України у своєму репортажі повідомило про початок морських випробувань катерів за участі морпіхів 36-ї бригади морської піхоти. Відпрацьовували процедури завантаження десантного підрозділу, морського переходу та висадки на берег. У той час ще тривали завершальні роботи — на фото, зокрема, видно відсутність внутрішньої обшивки в десантному відсіку. Однак на наступних знімках з десантом, оприлюднених 20 лютого 2019 року, вже видно обладнаний інтер’єр цього відсіку.

Внутрішній вигляд десантного відсіку катера. Лютий 2019 р.

 

Здавалося, що програма «Кентавр-ЛК» розвивається за планом. Підтвердженням цього стало закладання третього катера проєкту 58503 — БДШК-3 (заводський номер 01037). Це відбулося 8 лютого 2019 року — в один день із закладкою восьмого артилерійського катера проєкту 58155 (майбутній «Буча»).

 

БДШК-1 і БДШК-2 після прибуття до Одеси. Листопад 2018 р.

За звітом кінця квітня 2019 року, обидва перші катери успішно завершили заводські випробування. Однак те саме повідомлення було повторено 4 вересня. Подробиць не розголошували, та спостерігачі зауважили, що «щось пішло не так». Це підтвердили й слова представника верфі Леоніда Бабака, який заявив, що «конструкція третього катера буде вдосконалена з урахуванням досвіду, здобутого під час заводських випробувань».

 

Тим часом БДШК-1 і БДШК-2 отримали назви — відповідну церемонію провели 7 липня 2019 року, у День Військово-Морських Сил України. Було продовжено традицію, започатковану з артилерійськими катерами проєкту 58155 — використовували назви містечок, з яких походили морські піхотинці, загиблі при відбитті російської агресії на Донбасі. Так, БДШК-1 отримав назву «Малин» (містечко на Житомирщині) на честь старшого прапорщика Олександра Яхновського, а БДШК-2 — «Станіслав» (село на Херсонщині) на честь старшого сержанта Сергія Сонька. Також було присвоєно бортові номери, хоча й не зовсім логічно: БДШК-1 отримав номер L451, а БДШК-2 — L450.

 

19 березня 2020 року катери пройшли черговий етап випробувань — стрільби некерованими ракетами С-8 (калібр 80 мм) по береговій цілі. Тим часом над проєктом нависли хмари. У грудні 2020 року з’явилася інформація про зупинку всіх робіт на БДШК-3 (а також восьмому катері проєкту 58155). Офіційною причиною називали труднощі в роботі верфі через пандемію COVID-19. Однак справжньою причиною стали серйозні недоліки, виявлені під час випробувань перших двох катерів проєкту 58503. Не вдалося досягти проєктної швидкості, а водотоннажність і осадка катерів виявилися більшими, ніж передбачалося проєктом. Через це командування ВМС України рішуче відмовилося приймати «Малин» і «Станіслав» до складу флоту. На катерах перебували екіпажі ВМС, а також фахівці верфі, які намагалися усунути недоліки.

 

Ситуацією навколо «Кентаврів-ЛК» зацікавилося Державне бюро розслідувань України, яке відкрило кримінальне провадження. 2 липня 2021 року було повідомлено, що за результатами слідства встановлено: у 2016–2018 роках тодішній заступник міністра оборони України Ігор Павловський, діючи умисно у змові з директорами департаментів військово-технічної політики, розвитку озброєння та військової техніки Міністерства оборони України, перевищуючи службові повноваження, домігся термінового укладення державного контракту з верф’ю, обійшовши необхідні процедури. Ці особи усвідомлювали неспроможність підприємства виконати умови договору — відсутність докладного проєкту і виробництво продукції, яка не відповідала технічним вимогам державного оборонного замовлення. Як наслідок, стало неможливим використовувати зазначені катери за призначенням.

 

Згодом ті ж особи домоглися включення до основних показників скоригованого держоборонзамовлення ще одного десантно-штурмового катера типу «Кентавр» та укладання додаткового договору з верф’ю на його будівництво. Це дозволило підприємству отримати аванс і використати його для підтримки власної господарської діяльності. За даними прокуратури, такі дії призвели до невиконання держоборонзамовлення щодо оснащення ВМС України бойовими катерами, що в умовах збройної агресії РФ і часткової втрати боєготовності кораблів і катерів знизило обороноздатність і бойовий дух Збройних Сил України, а Міністерству оборони завдало збитків на суму понад 443 млн гривень.

 

Корпус БДШК-3 в цеху корабельні

Тим часом катер «Малин» пройшов доковий огляд на одеській верфі «Україна», після чого його спустили на воду 15 липня 2021 року. Також у липні 2021 року повідомили про відновлення будівництва БДШК-3, однак завершити його так і не вдалося.

 

Наприкінці жовтня 2021 року слідчі ДБР провели слідчий експеримент, за результатами якого дійшли висновку, що виготовлені катери не відповідають технічним вимогам. Працівники корабельні «Кузня на Рибальському» зауважили, що експеримент проводили слідчі без належної підготовки та без участі представників підприємства. 23 жовтня катер «Станіслав» вивели в море без представників верфі. Після повернення виявилося, що під час невмілих дій слідчої групи катер було пошкоджено при швартуванні. Катер «Малин», на якому співробітники ДБР вийшли в море 28 жовтня «для проведення слідчого експерименту», також був неправильно пришвартований. Представникам верфі довелося втрутитися й допомогти пришвартувати судно, щоб убезпечити як сам катер, так і людей на борту. Один з учасників експерименту впав у воду через неправильне швартування.

 

Унаслідок розслідування було висунуто обвинувачення кільком особам, зокрема Ігорю Павловському, голові правління верфі «Кузня на Рибальському» Валерію Шандрі, двом колишнім директорам департаментів МОУ та представнику військового приймання на верфі.

Катер "Станіслав" під час морського параду на честь Дня Військово-морських сил України. На задньому плані - малий розвідувальний корабель "Переяслав" (прю 1824Б). Одеса, 5 липня 2021 р.

 

На момент початку повномасштабного вторгнення Росії 24 лютого 2022 року катери «Малин» і «Станіслав» перебували в Одесі. 3 березня їх було зараховано до складу ВМС — попри численні вади й недоліки.

 

Їх служба, на жаль, виявилася дуже короткою. Близько 10:30 7 травня 2022 року під час атаки на острів Зміїний катер «Станіслав» був уражений російською керованою ракетою, випущеною з літака, і затонув за 20 метрів від острова. Ракета влучила в машинне відділення, і судно затонуло протягом 20 секунд на глибину близько 20 метрів. Трьох членів екіпажу врятували, п’ятеро вважалися зниклими безвісти (у тому числі й командир катера старший лейтенант Олександр Сухоруков). Тіло одного з них, старшого матроса Андрія Сітявіна, підняли у 2024 році. Після ідентифікації його поховали 26 червня 2025 року.

 

«Малин» був серйозно пошкоджений у порту Одеси внаслідок російського обстрілу балістичною ракетою «Іскандер-М». Ймовірно, його не ремонтуватимуть — доцільність відновлення одиничного катера з характеристиками, що не задовольняють флот, видається сумнівною з огляду на те, що Україна отримала від партнерів кілька десятків десантно-штурмових катерів, головно типу CB 90.

 

Історія «Кентавра» — це історія поразки. Загалом ідея створення десантно-штурмового катера на основі малого броньованого артилерійського катера здавалася цілком раціональною. У разі успіху ВМС України отримали б уніфіковану родину малих катерів, пристосованих до дій на мілководді — річковому та прибережному. На жаль, через проєктні помилки катери типу «Кентавр-ЛК» не досягли очікуваних характеристик, що призвело до обмеження серії всього двома одиницями.

 

Технічний опис

Корпус і надбудова катера проєкту 58503 зварні, сталеві. Надбудову зміщено ближче до носа корпусу. У носовій частині корпусу розміщується висувна десантна апарель, що веде до внутрішнього простору судна, далі розташована рубка екіпажу, а над нею, у надбудові — ходова рубка. В середній частині судна знаходиться десантний відсік. У кормовій частині розміщено машинне відділення, а також якір з брашпилем, що полегшує зняття судна з мілини або пляжу.

 

Відсіки екіпажу й десанту, а також силову установку захищено сталевою бронею товщиною 8 мм. Такий захист забезпечує стійкість до стрілецької зброї, уламків мінометних мін та артилерійських снарядів. Екіпаж катера складається з п’яти осіб, у десантному відсіку може розміщуватися 32 бійці. Десантний відсік не пристосоване для тривалого проживання особового складу, тому заявлена автономність у п’ять діб можлива лише без наявності десанту на борту.

Катер проєкту "Кентавр-ЛК" на підйомнику. В кормовій частині видно водометні рушії

 

Енергетична установка — двовальна. Катер оснащено двома дизельними двигунами компанії Caterpillar загальною потужністю 2818 кВт. Вони приводять у дію два водометні рушії Hamilton Jet з реверсивними насадками. Потужність силової установки на 66% перевищує потужність артилерійського катера проєкту 58181. Теоретично це мало забезпечити досягнення максимальної швидкості у 50 вузлів, проте такої швидкості жодного разу досягти не вдалося.

 

Радіоелектронне обладнання. Катер проєкту 58503 оснащено навігаційною РЛС DRS4D-NX, а також системами навігації та зв’язку. Окрім того, катер має українську систему пасивних перешкод УППП-20, яка вистрілює багатоспектральні димові гранати калібру 50 мм. Встановлено три 15-зарядні пускові установки на даху надбудови. Система активується після отримання сигналу від зовнішніх сенсорів — вона розпізнає загрозу й автоматично випускає димові заряди у її напрямку.

На цьому фото добре видно модулі ОБМ, пускові установки ракет С-8 та пускові установки системи УППП-20

 

Озброєння складається з двох дистанційно керованих бойових модулів ОБМ (власної розробки заводу «Кузня на Рибальському»). У кожному модулі встановлено великокаліберний кулемет НСВ калібру 12,7 мм, автоматичний гранатомет УАГ-40 калібру 40 мм (також виробництва «Кузні на Рибальському») і шість димових гранатометів системи «Туча» калібру 81 мм. Маса одного модуля ОБМ — 280 кг. Перший модуль змонтовано на даху надбудови, другий — у середній частині корпусу. На кормі встановлено пускову установку, що складається з двох 20-зарядних блоків некерованих ракет С-8 калібру 80 мм.

Тактико-технічні характеристики катерів проєкту 58503

• Повна водотоннажність: 47 т
• Розміри (довжина x ширина x осадка): 24,3 × 4,8 × 1,2 м
• Озброєння:
• 2 бойові модулі ОБМ (кулемет калібру 12,7 мм та автоматичний гранатомет калібру 40 мм у кожному)
• 2 пускові установки по 20 напрямних для некерованих ракет С-8 калібру 80 мм
• ПЗРК «Ігла»
• Опційно — морські міни
• Силова установка: 2 дизельні двигуни по 1904 к.с.
• Ходові характеристики:
• Проєктна максимальна швидкість — 50 вузлів
• Дальність ходу — 500 морських миль (на швидкості 11 вузлів)
• Екіпаж: 5 осіб
• Автономність: 5 діб

Назва	Бортовий номер	Заводський номер	Закладення	Спуск на воду	Вступ до строю	Примітки
Малин (БДШК-1)	L451	01032	28.12.2016	14.09.2018	03.03.2022	Пошкоджений внаслідок ракетного обстрілу
Станіслав (БДШК-2)	L450	01033		20.09.2018		07.05.2022 потоплений російською авіацією
БДШК-3		01037	08.02.2019			Будівництво зупинене

Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://buymeacoffee.com/andrijkhar9

Приватбанк: 5168 7456 7352 6783