АК-12
Сьогодні в нашій
рубриці – чергове творіння мастєрових «Калашнікова», а саме –
«аналоховнєтський» автомат АК-12. Ось такий, як на фото – затрофеєний нашими
бійцями. В історії його створення без 100 грамів не розберешся, але оскільки
час воєнний – доведеться обійтись міцною кавою. Отже, епічна сага, а точніше –
биліна, про АК-12 почалась ще у 2011 р., коли м-скалі почали проєктування нових
взірців стрілецького озброєння в рамках програми створення перспективного
бойового екіпірування «Ратнік» (до речі, пам’ятаєте таку? За документами, армія
шишкостану отримала 300 ТИСЯЧ комплектів цього екіпірування, але чи бачили ви
хоч одного полоненого м-скаля у цьому наряді? Воістину, м-скальска корупція –
один з головних союзників ЗСУ!).
Перший варіант
АК-12 подавався ледь не як революція в м-скальському зброярстві – він отримав
цілу низку нових компонувальних рішень, які відповідали сучасним світовим
тенденціям. Але! Цей «інноваційний» автомат не витримав випробувань... У
підсумку, в 2016 р. конструктори кардинально переробили АК-12 у напрямку його
спрощення. Зникла можливість швидкої заміни ствола, відмовились від двобічної
схеми (в першому варіанті перевідник-запобіжник був з обох боків автомата, а
рукоятку затвора можна було переставити справ наліво при неповній розбірці
зброї), від затримки затвора (виявилось, що для її реалізації потрібно
впроваджувати нові магазини)... Результат виявився, м’яко кажучи, дивним: з
одного боку, уніфікація АК-12 з АК-74М не перевищує 10-12% деталей і вузлів, а
з іншого – за своїми тактичними характеристиками це все той же АК-74М, тільки що
у модному обвісі. Словом, рішення про взяття на озброєння АК-12, ухвалене 2018
р., навряд чи можна вважати обґрунтованим з позиції здорового ґлузду. Та все ж
автомат пішов у війська...
Оцінки від
козломордих користувачів АК-12 досить цікаві. З одного боку, його практично
ніхто не хвалить. З іншого боку – причини критики радикально різні. З точки
зору більш-менш досвідчених стрільців, АК-12 видається морально застарілим,
його основні конструктивні рішення відповідають рівню 70-80-х років минулого
століття, тому автомат суттєво відстає від сучасних зарубіжних взірців. З
іншого – для пересічного Ванькі с Пєрмі чи Рустама с Дагєстана АК-12 надто
складний, для його освоєння потрібно мати хоча б дві мозкові звивини (для
АК-74М вистачить і однієї, навіть якщо вона – слід від фуражки). Тобто,
впровадження на озброєння АК-12 – це чергова диверсія проти «втарой арміі в
мірє».
Оновлення від 09.09.2024
▪️Штатне лакофарбове покриття, виконане на вимогу замовника, швидко вигорає.
▪️Зняття замикального механізму ствольної коробки потребує додаткових зусиль і інструменту.
▪️Штатна передня рукоятка 6Ч64 заважає заміні магазину.
▪️ПМС (пристрій малошумної стрільби), що постачається в комплекті, не розбірний і має ненадійне кріплення.
▪️Полум’ягасник не уніфікований, відсутня можливість встановлення інших ПМС/ПБС, окрім того, що йде в комплекті.
▪️Позитивно оцінюється наявність підщічника, однак його кріплення є ненадійним.
▪️Спусковий механізм відчувається плавнішим і м’якшим.
▪️Перемикач режимів вогню зручний як для шульг, так і для правшів.
▪️Незручний діоптричний приціл.
▪️Позитивно відзначаються габарити зброї, особливо в умовах міста.
Стрільба:
▪️Під час стрільби довгими чергами зброя зарекомендувала себе з позитивного боку.
▪️Позитивно оцінюється купчастість (при стрільбі поодинокими пострілами, дистанція 100 м).
▪️Віддача відчувається сильнішою порівняно з АК-74М. Нагрів ствола також відбувається швидше.
Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://buymeacoffee.com/andrijkhar9
Приватбанк: 4731 2196 4166 1818
Коментарі
Дописати коментар