"Тигр-М"

 В галузі бронетанкової техніки шишкостан назагал дуже консервативний – наприклад, той же БТР-82А, як ми вже говорили, є прямим нащадком БТР-60, спроєктованого 60 років тому. А от сьогоднішній «аналоховнєт» є винятком зі скрєпної традиції. Бронеавтомобіль «Тигр» (і його удосконалений варіант «Тигр-М») породжений не власними концепціями, а є результатом «нізкапаклонства пєрєд Западом». В совєцькій, а потім і в м-скальскій номенклатурі бронетанкового озброєння клас бронеавтомобілів був відсутній взагалі. А от на Заході розробка таких машин активізувалась ще у 80-ті роки минулого століття, коли армійська розвідка почала вередувати: дайте нам джип, тільки броньований! Так з’явився французький бронеавтомобільчик VBL, а американці почали бронювати свої «хамві» (які в нас неправильно називають «хаммерами»). В Італії в 90-ті роки почали випускати дуже популярний броньовичок IVECO Lince (до речі, він випускався і в немитій під назвою «Рись», але це окрема історія).

Практика показала, що застосування бронеавтомобілів здатне суттєво знизити втрати особового складу. Але коли це м-скальський генералітет переймався втратами гарматного м’яса? Тож потреби в бронеавтомобілях він нє усматрівал... Чарівний пендєль прийшов з Близького Сходу. Підприємці з ОАЕ наприкінці 90-х саме брались до інвестування нафтодоларів у власну промисловість. Передставники однієї з місцевих фірм прийшли на Горьковський автозавод і сказали: «Слюшай, дарагой! А сдєлай-ка для нас бронєвічьок, чтоб нє хуже, чєм у італьянцев! А ми єго будєм випускать!». «Гавно вапрос!» - відповіли козломорді мастєровиє. Словом, за видані арабами 60 мільйонів доларів вони зварганили броньовик «Тигр», і вже в 2001 р. продемонстрували три його прототипи на виставці в ОАЕ. Однак результати випробувань «Тигра» замовника не задовільнили. «Нє-нє, дальше ми самі!» - сказали араби, і взялись допилювати напилком м-скальске іздєліє. Зрештою, в них вийшов бронеавтомобіль «Німр», який випускається з 2005 р.

Ну а що ж м-скалі? Першими «Тигром» зацікавились поліцаї, які отримали кілька машин для дослідної експлуатації у 2002 р. З 2005 р. почався серійний випуск цих броньовиків, а до нині виготовлено близько трьох тисяч «Тигрів» в різних варіантах. Використовуються вони росгвардією, а також армією шишкостану – в бригадах спеціального призначення і розвідувальних підрозділах.

У варіанті «Тигр-М» цей броньовик важить понад 8 тонн і вміщає 9 осіб. Дизель Ярославського заводу потужністю 300 к.с. може розігнати машину до 140 км/год – ясна річ, по шосе. Озброєння складається з одного великокаліберного кулемета на турелі. З 2020 р. в частини почали надходити «Тигри-М» з дистанційно керованим модулем «Арбалет-ДМ», але трапляються вони вкрай рідко: з 86 броньовиків цього типу, втрачених в Україні, лише шість мали такі модулі. Натомість, трапляються й примітивні установки зі старими кулеметами ДШКМ (замість сучасніших «Утьосів») і різного роду імпровізованими прикриттями для стрільця – на кшталт дисків від борін.

У війні проти України «Тигри» беруть участь з найперших днів – наприкінці лютого 2014 р. вони з’явились у Криму (пам’ятаєте те відео з Сімферополя, де «Тигр» не міг в’їхати на бродюр?). А за вісім років по тому свинособаки активно використовували «Тигри-М» у авангардних загонах свої сил вторгнення. Чимало їх згоріло на підступах до Харкова та інших українських міст – виявилось, що розрекламована броня і низка «аналоховнєтських» рішень, спрямованих на підвищення живучості, зовсім не захищають не тільки від гранат РПГ, але й від кулеметних куль. А три десятки «Тигрів-М» змінили господарів – стали трофеями наших воїнів.

Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки https://www.buymeacoffee.com/andrijkhar9