Єдиний прототип 2С18 в музеї. 2017 р.
У травні 2023 р. російська
інформаційна агенція «РІА Новості» повідомила, що АТ «Курганмашзавод» зайнялось
модернізацією самохідної гаубиці 2С18 «Пат-С». Ця артилерійська система ще
рідкісніша, ніж «Вєна» - відомо про існування тільки одного прототипу. Проєктування
цієї системи здійнювалось у 1980-ті роки, а стимулом для початку робіт стала
тенденція до переведення польової артилерії країн НАТО на калібр 155 мм. Нові гаубиці такого
калібру (як самохідні, так і причіпні) поступово заміняли 105-мм гаубиці. В
СРСР же дуже поширеними лишались гаубиці калібру 122 мм. Вони становили
основу полкової артилерії, але в нових умовах не могли конкурувати з НАТОвськими
155-мм гаубицями. Тож в СРСР почалась розробка одразу трьох легких 152-мм
гаубиць з уніфікованою артилерійською частиною 2А63: причіпної 2А61 «Пат-Б» (про цю систему і її український клон я вже розповідав) і
двох самохідних (2С18 «Пат-С» на гусеничному шасі і 2С26 «Пат-К» на колісному).
В якості бази для 2С18
обрали нову бойову машину піхоти БМП-3. Це виглядало цілком логічним, оскільки
в перспективі дозволяло уніфікувати бойову техніку мотострілецьких полків. З
іншого боку, шасі БМП-3 було не надто підходящим для самохідної артилерії – про
що вже говорилось вище. Зміни, внесені в шасі порівняно з базовою машиною, були
аналогічні тим, що і в шасі самохідної артустановки 2С31. Точніше, це 2С31
перейняла шасі від 2С18, бо «Вєна» створювалась пізніше, ніж «Пат-С».
Артилерійська
частина 2А63 створювалась в конструкторському бюро ОКБ-9 в Свердловську (нині
Єкатєрінбург). Вибір її балістичних параметрів інакше як дивним не назвеш: за
свідченням російських фахівців, вона «ідентична гаубиці-гарматі МЛ-20 на заряді
№ 3». Тобто, максимальна дальність стрільби становить від 13,7 до 15,2 км залежно від типу
снаряда. За цим показником нова гаубиця абсолютно не переважала 122-мм гаубиці,
які вона повинна була замінити.
Той самий прототип - підфарбований і, можливо, навіть відремонтований. Серпень 2023 р.
На 2С18 гаубицю 2А63
встановили в броньованій башті, розташованій в центрі корпусу. Екіпаж бойової
машини складався з п’яти осіб – механіка-водія, командира, навідника і двох
заряджаючих. Боєкомплект – 35 снарядів. Заряджання ручне. В конструкції був
передбачений механічний досилач, але на випробуваннях виявилось, що працює він
вкрай ненадійно.
Що ж вийшло у конструкторів 2С18? Самохідна
гаубиця, на три тонни важча від «Гвоздики», з такою ж дальністю стрільби, як і
в неї. Снаряди, щоправда, були потужнішими, але старих типів – уніфіковані зі
снарядами гаубиць Д-1, Д-20 і МЛ-20. Як наслідок, міністерство оборони СРСР
забракувало 2С18. Недолугість цієї самохідної гаубиці була настільки очевидною,
що навіть упродовж непростих для російського військово-промислового комплексу 1990-х
років не робились жодні спроби презентувати її для потенційних зарубіжних
покупців. Єдиний прототип 2С18 майже тридцять років іржавів на Ржевському артилерійському
полігоні, а у 2017 р. його перевезли в Санкт-Петербург, в музей артилерії, інженерних
військ і військ зв’язку. І раптом, через сорок років після створення проєкту
2С18, росіяни вирішили реанімувати його. В серпні 2023 р. протип «Пат-C» був
помічений під час транспортування – свіжо пофарбований і, можливо, навіть
відремонтований. Зміст запланованої модернізації 2С18 поки що невідомий, але
російські фахівці висловлюють сумніви щодо можливості і доцільності його
реалізації. Наведемо цитату з відомого блогу bmpd: «Загалом новина про спробу
реінкарнації 2С18 свідчить про вже відомі тенденції у вітчизняному ОПК, які
дедалі більше прискорюються, до очевидної архаїзації та примітивізації багатьох
рішень за багатьма напрямами під «мобілізаційним» соусом. Втім, з урахуванням
того, що шасі БМП-3 недешеве, відродження 2С18 виглядає все ж таки
малоймовірним. Швидше, мабуть, справа незабаром дійде до виготовлення
різноманітних напівімпровізованих «самохідних лафетів» у німецькому стилі кінця
Другої світової війни». У
висновку звучить неприхований сарказм: «Вочевидь, гаубиця з дальністю стрільби 15 км (менше, ніж у Д-20) –
це саме те, що зараз гостро необхідно російській армії. Особливо для боротьби з
сучасними далекобійними західними артсистемами калібру 155/52, які
поставляються Україні».
Коментарі
Дописати коментар