Довідник: HAL Tejas
Про пакистанського замінника МіГ-21 я вже розповідав. Сьогодні - про індійського. Спойлер - це було довго і повільно. І в боях Tejas, на відміну від JF-17, ще участі не брав...
У довгостроковому плані переозброєння ПС Індії,
розробленому у 1981 р., обґрунтовувалась необхідності створення нового легкого
бойового літака LCA (Light Combat Aircraft), призначеного для
заміни мисливців МіГ-21. Передбачалось, що прототип мисливця здійснить перший
політ у 1990-1991 рр., у 1995 р. розпочати серійне виробництво, а до 2000 р.
індійські ПС мали отримати 230 таких літаків. LCA мав насамперед виконувати завдання ППО, удари по
наземних цілях розглядались як другорядне завдання. Машина повинна була мати
високу маневреність і нести найсучаснішу авіоніку та озброєння.
Створення нового літака доручили заснованому в
1984 р. Агентству авіаційних розробок ADA (Aeronautical Development Agency), а його виробництво – концерну HAL (Hindustan Aeronautics Limited). Як субпідрядники з розробки двигуна, БРЕО та
інших елементів залучили цілу низку індійських організацій та фірм, а консультаційну
підтримку надавали імениті зарубіжні концерни: німецький МВВ, французький
«Дассо», італійський «Аленіа», американський «Мартін Маріетта», британський
ВАе, шведський «Еріксон».
LCA створювався за аеродинамічною схемою «безхвостка»
з трикутним крилом. Механізація крила складається з носків, що відхиляються
уздовж усієї передньої кромки, і елевонів. Основні конструкційні матеріали
планера LCA – алюмінієві й титанові
сплави, а також вуглепластик. Частка композитних матеріалів в конструкції
планера сягає 45%. Завдяки широкому застосуванню композитів масу порожнього
літак вдалось знизити на 21% порівняно з цілком металевою конструкцією.
Вбудоване озброєння літака – 23-мм двоствольна
гармата ГШ-23 (220 снарядів). Підвісне озброєння загальною масою
Перший дослідний екземпляр обладнали американським
двигуном «Дженерал Електрік» F404-F2J3, а серійні машини мали отримати індійський ТРДДФ GTX-35VS «Кавері».
Розробку цього двигуна почалась у квітні 1989 р., однак досі його не довели до
працездатного стану. Цей факт, а також американське ембарго на постачання до
Індії озброєння і техніки військового призначення, яке діяло у 1998-2001 рр.,
мало не призвели до припинення програми LCA. Але в лютому 2004 р. вдалось відновити угоду про
постачання американських двигунів у варіанті F404-IN20.
Мисливці «Теджас» Мк.1 отримали ізраїльську РЛС EL/M-2032, «Теджас» Мк.1А – модифікацію радару EL/M-2052 з АФАР, розроблену спільно фахівцями «Елбіт»
і HAL, а «Теджас» Мк.2 – нову РЛС «Уттам» індійської
розробки. Загалом же з 35 основних компонентів БРЕО (крім РЛС) лише три є
імпортними: багатофункціональні індикатори фірм «Секстант» (Франція) і «Елбіт»
(Ізраїль), нашоломний приціл DASH («Елбіт») і прицільний
контейнер «Лайтенінг» (ізраїльської фірми «Рафаель»). На прототипах
встановлений також комплекс РЕБ ізраїльського виробництва, але серійні літаки
отримують індійський комплекс «Майяві». Літак обладнаний чотириканальною ЕДСУ.
Враховуючи складність програми LCA, затверджений у 1989 р. план передбачав виготовлення двох
літаків-демонстраторів технології, а тільки після цього – перехід до
будівництва прототипів. Будівництво демонстраторів затягнулось на десять років.
Перший політ демонстратора TD-1 відбувся лише
4 січня 2001 р.
4
травня 2003 р. літакові LCA офіційно
надали ім’я «Теджас» (Tejas – «Сяйво» на санскриті). В листопаді того ж року
почались льотні випробування прототипу PV-1, а у 2005-2006 рр. – PV-2 и PV-3. У 2009 і 2014 рр. на випробування вийшли машини PV-5 і PV-6 –
прототипи двомісного навчально-бойового варіанту. Упродовж 2007-2010 рр.
виготовили сім передсерійних машин (в одномісному варіанті).
В березні 2006 р. ПС Індії замовили 20 серійних мисливців
«Теджас» Мк.1 (в т.ч. 4 двомісних), а у грудні 2010 р. – ще одну таку ж партію.
В січні 2021 р. замовлено 83 літаки «Теджас» Мк.1А (в т.ч. 10 двомісних), а в
листопаді 2023 р. схвалено закупівлю ще 97 таких літаків. Перший серійний літак
розпочав льотні випробування 30 вересня 2014 р., а 17 січня наступного року був
офіційно переданий замовникові. До кінця 2023 р. ПС Індії отримали 32
одномісних «Теджас» Мк.1, які надійшли на озброєння 18-ї і 45-ї АЕ,
дислокованих на авіабазі Сулур, на півдні країни. Один з літаків 18-ї АЕ розбився
в березні 2024 р., що стало взагалі першою втратою «Теджаса» - включно з
прототипами.
В жовтні 2023 р. ПС отримали перший двомісний
літак «Теджас Трейнер». Наразі поставлені шість таких машин. Прототип «Теджас»
Мк.1А вперше піднявся в повітря 20 травня 2022 р.
Наступним варіантом має стати «Теджас» Мк.2,
обладнаний ТРДДФ F414-GE-INS6
тягою на форсажі 10 000 кгс (випускатиметься по ліцензії в Індії). Крім
того, «Теджас» Мк.2 матиме оновлене БРЕО і змінений планер (подовжений на
У 2003 р. уряд Індії ухвалив створення палубного
варіанту «Теджаса». Прототип такого варіанту NP-1 (двомісний)
розпочав випробування 27 квітня 2012 р., а 7 лютого 2015 р. вперше піднявся в
повітря одномісний NP-2. Третій прототип NP-5 (двомісний)
випробовується з 29 серпня 2023 р. 11 січня 2020 р. NP-2 здійснив
першу посадку на палубу авіаносця «Вікрамадітья». Однак, зрештою, міністерство
оборони Індії відмовилось від розвитку палубного варіанта «Теджаса» на користь
перспективного двомоторного мисливця TEDBF.
Оскільки проблеми з постачанням американських двигунів GE F404 для легкого бойового літака Tejas Mk1A почали зменшуватися, ПС Індії оголосили, що планують до кінця 2026 року ввести в стрій три ескадрильї цих літаків.
Перша частина — 3-тя ескадрилья Cobras, що базується на авіабазі Нал у місті Біканер (Раджастхан), вже переходить із МіГ-21 Bison на Tejas Mk1A. Друга ескадрилья також планується в Раджастхані, ймовірно, поблизу західного кордону. Третя буде розміщена на авіабазі Срінагар (Джамму та Кашмір), імовірно, це буде 51-ша ескадрилья Sword Arms. Четвертою можливою локацією є авіабаза Налія (Гуджарат), де вже базується 18-та ескадрилья Flying Bullets, яка експлуатує літаки Tejas LCA Mk1 та LCA-T Mk1.
Як я вже згадував вище, ПС Індії планують загалом придбати 180 літаків Tejas Mk1A. Hindustan Aeronautics Limited (HAL) розширює виробничі потужності: з приблизно 16 літаків на рік до 24 у 2026–27 роках, з перспективою 30 літаків на рік до 2030 року. Це нарощування має забезпечити виконання контрактів у встановлені терміни.
Теоретично 180 замовлених літаків Tejas Mk1A має вистачити на десять ескадрилей. Та враховуючи високу аварійність, притаманну ПС Індії, я б на це не розраховував...
Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://buymeacoffee.com/andrijkhar9
Коментарі
Дописати коментар